1 октября 2016 года, суббота

КИЕВ. Народный депутат Рабінович внес законопроект о реституции и требует вернуть религиозные объекты и имущество в собственность общин

03.02.2015 | Община, Украина

«Вся без исключения религиозная собственность, комплексы и имущество культового назначения должны быть переданы государством историческим собственникам. Мы обязаны исправить роковую историческую ошибку еще времен большевизма, когда храмы превращали в овощехранилища, грабили, разворовывали предметы культа. Все это должно принадлежать религиозным общинам, что и было осуществлено в ряде постсоветских государств, но, увы, до сих пор не сделано в Украине.


Я обещал своим избирателям это — и я внес сегодня законопроект "О порядке возвращения в собственность религиозных организаций культовых сооружений, их комплексов"». Об этом сообщил народный депутат от «Оппозиционного блока», председатель подкомитета по правам человека ВР, лидер партии "Центр" Вадим Рабинович.


По словам депутата, этот законопроект отвечает европейским и мировым нормам, поскольку учел опыт законотворчества в этой сфере не только постсоветских стран, но и многих развитых демократических государств.


В пояснительной записке к документу отмечается, что одной из главных целей и задач предложенного Вадимом Рабиновичем законопроекта является "урегулирование правовых и организационных норм возвращения в собственность религиозным организациям культовых сооружений, их комплексов, которые были национализированы, изъяты или другим путем отчуждены государством у религиозных организаций".


Документ, по сути, обязывает государственные и приватные организации, имеющие в своей собственности бывшие объекты и имущество общин разных конфессий, вернуть их в собственность религиозных организаций.


Кроме того, обратил внимание депутат, "Украина — многонациональное, многоконфессиональное государство. И от тонкостей урегулирования государственно-религиозных отношений зависит формирование гармоничных и плодотворных отношений в системе: человек - религиозная община - государство – общество. Мы обязаны восстановить историческую справедливость и навсегда отказаться от коммунистической практики национализации в духовной сфере»


Отметим, что реституция - это одно из обязательств, которое взяло на себя украинское государство в 1995 году во время вступления в состав Совета Европы.

<

ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ВАДИМА РАБІНОВИЧА.


Законопроект щодо повернення у власність релігійних організацій культових будівель


2 Февраль 2015 г. в 13:57


Народный депутат, лидер партии «Центр» Вадим Рабінович внес в Верховную Раду Украины проект Закона Украины «О порядке возвращения в собственность религиозных организаций культовых сооружений, их комплексов».


Текст законопроекта публикуем на языке оригинала без сокращений и правок:


Верховна Рада України


Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вношу на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про порядок повернення у власність релігійних організацій культових будівель, їх комплексів».


Доповідати законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буду особисто.


Додатки:


1. Проект Закону України – на 9 арк.


2. Пояснювальна записка – на 3 арк.


3. Порівняльна таблиця – на 22 арк.


4. Проект Постанови Верховної Ради України – на 1 арк.


5. Зазначені документи в електронному вигляді.


Народний депутат України В.З. Рабінович


* * *

Проект вноситься народним депутатом України В.З. Рабіновичем


ЗАКОН УКРАЇНИ


Про порядок повернення у власність релігійних організацій культових будівель, їх комплексів


Цей Закон регулює правові та організаційні засади повернення у власність релігійним організаціям культових будівель, їх комплексів, які були націоналізовані, вилучені чи іншим шляхом відчужені державою у релігійних організацій.


Стаття 1. Об’єкти повернення


1. Об'єктами, що підлягають поверненню згідно із цим Законом, є культові будівлі, їх комплекси, які були націоналізовані, вилучені чи іншим шляхом відчужені державою у релігійних організацій у державну власність, збереглися і можуть бути їм повернуті.


2. Під культовими будівлями у цьому Законі розуміються будівлі, спеціально призначені для проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та забезпечення інших видів релігійної практики відповідно до внутрішніх настанов релігійної організації.


Під комплексами культових будівель в цьому Законі розуміються топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою культових будівель, споруд, а також інших об’єктів, необхідних для забезпечення релігійної практики організації відповідно до її внутрішніх настанов.


Не можуть бути визнані культовими будівлями приміщення, пристосовані для проживання священнослужителів, будівлі духовних навчальних закладів, споруди соціальної сфери, якщо вони не є невід’ємною частиною культової будівлі, комплексу культових будівель і не розташовані на земельній ділянці, яка необхідна для обслуговування цієї споруди або безпосередньо межує з нею.


3. Об'єкти, що підлягають поверненню згідно із цим Законом, та знаходяться в державній або комунальній власності, повертаються у власність релігійній організації у такому технічному стані, в якому вони перебували на момент подання клопотання про повернення.


У разі, якщо об’єкти, що підлягають поверненню згідно із цим Законом, перебувають у приватній власності, держава здійснює заходи із викупу цих об’єктів у власника за рахунок коштів державного бюджету відповідно до цього Закону.


4. Власнику культової будівлі, комплексу культових будівель, що підлягає поверненню згідно із цим Законом, забороняється здійснювати будь-які дії, які можуть призвести до погіршення технічного стану культової будівлі, комплексу культових будівель, а також забороняється вчиняти будь-які юридичні дії, пов’язані з відчуженням культової будівлі, комплексу культових будівель, з моменту подання клопотання про повернення культової будівлі, комплексу культових будівель, згідно з цим Законом.


З моменту подання клопотання про повернення державна реєстрація прав на майно, яке відповідно до цього Закону підлягає поверненню у власність релігійним організаціям, зупиняється.


Правочини, об’єктом яких є культова будівля, комплекс культових будівель, вчинені з порушенням вимог цієї статті є нікчемними.


5. Культові будівлі, їх комплекси, в яких на час розгляду питання щодо їх повернення розташовані заклади освіти, культури чи охорони здоров’я, наукові установи, повертаються релігійним організаціям тільки після надання зазначеним закладам приміщень для їх розміщення у порядку, встановленому законодавством. У разі неможливості передачі таких культових споруд, їх комплексу протягом одного року з дня отримання клопотання релігійної організації, держава або територіальна громада за згодою релігійної організації здійснює заходи, передбачені частиною шостою статті 2 цього Закону.


6. Повернення у власність релігійним організаціям культових будівель, їх комплексів, що є пам’ятками культурної спадщини, здійснюється за погодженням з відповідним органом охорони культурної спадщини та за умови укладення майбутнім власником попереднього договору про укладення охоронного договору на об’єкт повернення, який є пам’яткою культурної спадщини (далі – попередній договір), з визначенням його істотних умов щодо забезпечення режиму збереження і використання, у тому числі із зазначенням робіт, які майбутній власник зобов’язується провести на об’єкті повернення з метою утримання його в належному стані.


Відмова релігійної організації укласти попередній договір є підставою для відмови у поверненні їй відповідної культової будівлі, комплексу культових будівель.


7. Не підлягають поверненню у власність релігійним організаціям культові будівлі, їх комплекси, якщо вони:


є визначними пам’ятками культурної спадщини, відчуження або передача яких у постійне користування обмежується актами законодавства України;


були раніше повернуті релігійним організаціям та у подальшому відчужені ними добровільно;


перебувають на території військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України та інших військових формувань України, установ пенітенціарної системи, а також інших режимних об’єктів чи об’єктів з особливим режимом допуску або перебування;


перебувають у приватній власності;


є житловими будинками чи квартирами;


є будівлями, внаслідок перебудови та перепланування яких їх загальна площа збільшилася більш ніж на 1/3 і утворена площа не може бути відділена від попередньої, або якщо більше 50 відсотків їх основних конструкцій зазнали змін.


8. Передача земельної ділянки, на якій розташована культова будівля, комплекс культових будівель, щодо якої відповідно до цього Закону прийнято рішення про повернення, здійснюється відповідно до Земельного кодексу України.


Стаття 2. Суб’єкти, які мають право на повернення культових будівель, їх комплексів


1. Суб’єктами, які мають право на повернення культових будівель, їх комплексів згідно з цим Законом, є релігійні організації, статути (положення), яких зареєстровані у встановленому законом порядку.


2. Право на повернення культових будівель, їх комплексів мають релігійні організації, які можуть документально підтвердити, що відповідні об’єкти до моменту їх переходу у власність держави належали їм або релігійним організаціям, правонаступниками яких вони є, на праві власності.


3. Спір щодо правонаступництва на культові будівлі, їх комплекси, які збереглися, вирішується у судовому порядку.


4. У випадку неможливості жодною з релігійних організацій документально підтвердити своє право, передбачене частиною другою цієї статті, на культову будівлю, комплекс культових будівель згідно із цим Законом, під час розгляду питання про повернення культової будівлі, комплексу культових будівель може бути врахований принцип релігійного (віросповідного) наступництва, за умови, що статут релігійної організації, яка звернулась з відповідним клопотанням, зареєстрований у встановленому законом порядку до 12 січня 1994 року.


5. Релігійне наступництво, для цілей цього Закону, визначається на підставі:


наявності наступності віровчення, зафіксованого в письмових джерелах, що використовуються релігійною організацією;


наступності дисциплінарних норм, що визначають релігійну діяльність;


наступності структури управління об’єднанням віруючих.


6. У випадках, коли держава або місцева територіальна громада відмовляється повернути культову будівлю, комплекс культових будівель або зазначене нерухоме майно не підлягає поверненню відповідно до цього Закону, держава або місцева територіальна громада:


1) здійснює безоплатну передачу у власність релігійної організації іншої культової будівлі, комплексу культових будівель такого ж виду або такої ж вартості;


2) виплачує релігійній організації грошову компенсацію, що дорівнює ринковій вартості культової будівлі, комплексу культових будівель;


3) здійснює ремонт (реставрацію) культової будівлі, комплексу культових будівель, які належать релігійній організації.


Вибір способу компенсації проводиться релігійною організацією.


Компенсація здійснюється з урахуванням ринкової вартості культової будівлі, комплексу культових будівель на час виплати компенсації у порядку та строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.


Виплата грошової компенсації проводиться центральним органом виконавчої влади у справах релігій або органом місцевого самоврядування відповідно за рахунок коштів державного бюджету або місцевого бюджету протягом трьох років з дня прийняття рішення про виплату компенсації релігійній організації, але не пізніше п’яти років з дня прийняття рішення про відмову у поверненні культової будівлі, комплексу культових будівель.


Стаття 3. Порядок подання релігійними організаціями клопотань про повернення будівель


1. Клопотання про повернення культових будівель, їх комплексів подаються до центрального органу виконавчої влади у справах релігій протягом року з дня набрання чинності цим Законом.


Центральний орган виконавчої влади у справах релігій повинен:


на наступний робочий день з дня отримання клопотання надіслати копію клопотання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, для зупинення державної реєстрації прав на культові будівлі, їх комплекси, щодо яких подано клопотання;


протягом п’яти робочих днів надіслати повідомлення про надходження клопотання органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, уповноваженим управляти майном, щодо якого подано клопотання про повернення.


2. У разі подання клопотання суб’єктом, який має право на повернення культових будівель, з порушенням строку, передбаченого частиною першою цієї статті, строк його подання може бути продовжений центральним органом виконавчої влади у справах релігій не більш, ніж на 6 місяців, крім випадків, коли щодо об’єкта повернення прийнято рішення органом державної влади чи органом місцевого самоврядування про його передачу у власність іншій релігійній організації відповідно до цього Закону.


3. У клопотанні повинні бути зазначені: назва релігійної організації, її місцезнаходження, відомості про реєстрацію статуту (положення), ідентифікаційний код юридичної особи; копія статуту (положення) релігійної організації; відомості про культову будівлю,комплекс культових будівель, щодо якої (якого) подається клопотання; наявні відомості про власника (користувача) культової будівлі, комплексу культових будівель; дата та причини (підстави) втрати права власності на культову будівлю, комплекс культових будівель; наявні відомості щодо встановлення правонаступництва; відомості про належність культової будівлі, комплексу культових будівель до об’єктів культурної спадщини; інші офіційні документи на підтвердження обґрунтованості клопотання.


До клопотання про повернення культової будівлі, комплексу культових будівель, що є пам’яткою культурної спадщини, подаються додатково висновок відповідного органу охорони культурної спадщини щодо можливості повернення культової будівлі, комплексу культових будівель та нотаріально посвідчена копія попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам’ятку культурної спадщини (її частини) з викладенням його істотних умов щодо забезпечення режиму її збереження і використання, у тому числі із зазначенням робіт, які майбутній власник зобов’язується провести на пам’ятці з метою утримання її у належному стані.


4. Документи та матеріали, необхідні для підтвердження права власності на культову будівлю, комплекс культових будівель, що підлягає поверненню, видаються на запит релігійних організацій архівними та іншими державними та комунальними підприємствами, установами та організаціями у місячний термін з дня отримання відповідного запиту.


Документами, що підтверджують право власності, можуть бути акти про націоналізацію майна, виписки з іпотечних книг, і книг нотаріальних актів, договори, рішення судів, а також довідки, видані державними архівами тощо.


5. Документи, які підтверджують обґрунтованість клопотання повинні бути подані до центрального органу виконавчої влади у справах релігій не пізніше двох місяців з дня подання клопотання.


Стаття 4. Розгляд клопотань релігійних організацій про повернення культових будівель


1. Центральний орган виконавчої влади у справах релігій розглядає клопотання релігійних організацій про повернення культових будівель, їх комплексів та готує обґрунтований висновок, в якому визначає чи підлягає поверненню у власність культова будівля, комплекс культових будівель релігійній організації, яка подала клопотання про повернення.


При підготовці висновку центральний орган виконавчої влади у справах релігій враховує:


права релігійних громад, яким належали ці будівлі на момент їх переходу у власність держави;


права релігійних громад, які користуються цими будівлями у встановленому законом порядку на час подання клопотання.


Форма висновку затверджується центральним органом виконавчої влади у справах релігій.


2. Копія висновку центрального органу виконавчої влади у справах релігій надсилається релігійній організації, клопотання якої було предметом розгляду, у триденний строк після розгляду клопотання.


3. Релігійна організація у разі незгоди з висновком центрального органу виконавчої влади у справах релігій може звернутися у місячний строк після його надходження до центрального органу виконавчої влади у справах релігій із запереченням, до якого додаються додаткові матеріали та обґрунтування, що не були подані та/або не враховані під час першого розгляду.


4. Загальний строк розгляду центральним органом виконавчої влади у справах релігій клопотання релігійної організації про повернення будівлі, комплексу культових будівель не повинен перевищувати шести місяців з моменту надходження клопотання, крім розгляду клопотань, які подані суб’єктами відповідно до частини четвертої статті 2 цього Закону, що розглядаються після закінчення строків, визначених частиною першою статті 3 цього Закону.


5. Висновок центрального органу виконавчої влади у справах релігій після закінчення строку, визначеного частиною третьою цієї статті, надсилається органу державної влади або органу місцевого самоврядування, що уповноважені управляти майном, щодо якого подавалось клопотання про повернення культової будівлі, комплексу культових будівель, та враховується під час прийняття вказаними органами рішення про повернення релігійній організації культової будівлі, комплексу культових будівель або про відмову в її (його) поверненні.


У разі надходження до центрального органу виконавчої влади у справах релігій протягом строку, визначеного частиною третьою цієї статті, заперечень релігійної організації, що звернулась з клопотанням про повернення культової будівлі, комплексу культових будівель, висновок надсилається органу державної влади або органу місцевого самоврядування протягом трьох робочих днів після розгляду заперечень.


Стаття 5. Прийняття рішення про повернення культової будівлі релігійній організації


1. Рішення про повернення культової будівлі, комплексу культових будівель релігійній організації або про відмову у її (його) поверненні з державної власності приймається органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном, з урахуванням висновку центрального органу виконавчої влади у справах релігій.


2. Рішення про повернення культової будівлі, комплексу культових будівель релігійній організації або про відмову в її (його) поверненні з комунальної власності приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням висновку центрального органу виконавчої влади у справах релігій.


3. Питання про повернення релігійній організації культової будівлі, комплексу культових будівель повинно бути розглянуто відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування у строк, що не перевищує трьох місяців з дня отримання висновку центрального органу виконавчої влади у справах релігій.


4. Про ухвалене рішення про повернення чи відмову у поверненні культової будівлі, комплексу культових будівель орган, що ухвалив таке рішення, протягом місяця інформує уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах релігій та релігійну організацію, яка подала клопотання.


5. Рішення про повернення культової будівлі, комплексу культових будівель є документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності релігійної організації на повернуте нерухоме майно.


6. Строк повернення релігійній організації культових будівель, їх комплексів, які на час звернення з клопотанням про їх повернення є вільними або перебувають у користуванні релігійної організації, що звернулась із клопотанням, не може перевищувати одного року з дня прийняття рішення про повернення культової будівлі, комплексу культових будівель.


В інших випадках строк повернення культових будівель, їх комплексів установлюється органами державної влади, уповноваженими управляти відповідним державним майном, або органами місцевого самоврядування, у власності яких знаходиться майно, але не більше п’яти років з дня прийняття рішення про повернення культової будівлі, комплексу культових будівель.


Порядок передачі культових будівель, їх комплексів встановлюється Кабінетом Міністрів України.


7. Рішення про повернення або про відмову в поверненні культових будівель, їх комплексів релігійним організаціям може бути оскаржене у судовому порядку.


Стаття 6. Особливості використання релігійною організацією переданої їй культової будівлі, комплексу культових будівель


1. Релігійна організація зобов'язана використовувати передану їй культову будівлю, комплекс культових будівель відповідно до законодавства і цілей діяльності релігійної організації, визначеними її статутом.


2. Релігійні організації, яким передано у власність культові будівлі, їх комплекси, які є пам’ятками культурної спадщини, забезпечують збереження і використання цих будівель з дотриманням вимог законодавства про охорону культурної спадщини.


3. Наймачі повернутих відповідно до цього Закону релігійним організаціям культових будівель, їх комплексів, які уклали договір найму до дня введення в дію цього Закону, мають право користуватись культовими будівлями, їх комплексами, до закінчення встановленого договором строку, але не більше ніж протягом двох років.


Стаття 7. Прикінцеві положення


1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.


2. Внести зміни до таких законів України:


1) пункт 18 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456) доповнити словами «у власність релігійним організаціям»;


2) у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 51, ст. 553):


частину першу статті 18 доповнити новим пунктом такого змісту:


«10) релігійним організаціям, яким органами державної влади чи органами місцевого самоврядування повернуто у власність культові будівлі, їх комплекси»;


частину першу статті 23 доповнити словами «а також подання релігійною організацією до центрального органу виконавчої влади у справах релігій клопотання про повернення у власність культової будівлі, комплексу культових будівель»;


3) у статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 25, ст. 283):


частину другу викласти у такій редакції:


«Культові будівлі, їх комплекси, інше майно, що належать до державної чи комунальної власності, передаються релігійним організаціям у користування або повертаються у їх власність відповідно до закону»;


у частині п’ятій слова «власність чи» виключити;


4) у статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 17, ст. 122) після частини четвертої додати нову частину такого змісту:


«5. Культові будівлі і майно (споруди, приміщення) та їх окремі частини, що були у використанні релігійних організацій та перебувають у державній чи комунальній власності, не підлягають приватизації».


У зв'язку з цим частини п’яту - восьму вважати відповідно частинами шостою – дев’ятою;


5) частину третю статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 34, ст. 160) доповнити новим абзацом такого змісту:


«Не можуть бути об'єктами малої приватизації культові будівлі і майно (споруди, приміщення) та їх окремі частини, що були у використанні релігійних організацій та перебувають у державній чи комунальній власності»;


6) у статті 10 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 15, ст. 86):


у частині першій після слова «громадам» додати слова «за виключенням культового майна»;


доповнити статтю новою частиною такого змісту:


«Культове майно, що є документами Національного архівного фонду, яке належить державі або територіальним громадам, може бути передано архівними установами, на балансі яких воно знаходиться, у безоплатне користування або повернуто у власність релігійних організацій безоплатно відповідно до закону».


3. Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:


забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;


привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.


Голова Верховної Ради України В.ГРОЙСМАН


* * *


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


до проекту Закону України «Про порядок повернення у власність релігійних організацій культових будівель, їх комплексів»


1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону


Створення правових, економічних і соціальних основ демократичної держави є невід'ємною умовою розбудови державності України, розвитку її політичної системи. Роль церкви й релігійних організацій як соціально інтегруючого чинника в житті українського суспільства, а, отже, і в політичній системі держави, визначає соціальну спрямованість державної політики в цій сфері. Україна багатонаціональна, багатоконфесійна держава. Тому від тонкощів державного регулювання державно-релігійних відносин залежить формування гармонійних і плідних відносин у системі: людина—релігійна організація—держава—суспільство.


В Україні державно-конфесійні відносини розвиваються доволі активно: зустрічі, звернення, заклики до постійного діалогу, законодавчі ініціативи. Одним із найбільш обговорюваних питань в останні роки є проблематика повернення колишньої церковної власності, майна культового призначення їх історичним власникам.


Це одне із зобов’язань, яке взяла на себе Українська держава у 1995 році під час вступу до складу Ради Європи. Відповідне рішення про необхідність «повернення церковного майна» прийняте Парламентською Асамблеєю Ради Європи (Висновок ПАРЄ № 190 (1995), підпункт 13.18 Резолюції ПАРЄ 1466 (2005).


Тому прийняття законопроекту ««Про порядок повернення у власність релігійних організацій культових будівель, їх комплексів» дозволить повернути культові споруди їх законному історичному власнику – релігійній громаді, які безпідставно були у неї вилучені та передані у державну власність.


2. Цілі і завдання прийняття Закону


Ціллю і завданням законопроекту є врегулювання правових та організаційних засад повернення у власність релігійним організаціям культових будівель, їх комплексів, які були націоналізовані, вилучені чи іншим шляхом відчужені державою у релігійних організацій.


3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону


Об'єктами, що підлягають поверненню згідно із цим Законом, є культові будівлі, їх комплекси, які були націоналізовані, вилучені чи іншим шляхом відчужені державою у релігійних організацій у державну власність, збереглися і можуть бути їм повернуті.


У разі, якщо об’єкти, що підлягають поверненню згідно із цим законопроектом, перебувають у приватній власності, держава здійснює заходи із викупу цих об’єктів у власника за рахунок коштів державного бюджету відповідно до цього Закону.


Відповідно до законопроекту повернення у власність релігійним організаціям культових будівель, їх комплексів, що є пам’ятками культурної спадщини, здійснюється за погодженням з відповідним органом охорони культурної спадщини та за умови укладення майбутнім власником попереднього договору про укладення охоронного договору на об’єкт повернення, який є пам’яткою культурної спадщини (далі – попередній договір), з визначенням його істотних умов щодо забезпечення режиму збереження і використання, у тому числі із зазначенням робіт, які майбутній власник зобов’язується провести на об’єкті повернення з метою утримання його в належному стані.


Згідно із проектом не підлягають поверненню у власність релігійним організаціям культові будівлі, їх комплекси, якщо вони: є визначними пам’ятками культурної спадщини, відчуження або передача яких у постійне користування обмежується актами законодавства України; були раніше повернуті релігійним організаціям та у подальшому відчужені ними добровільно; перебувають на території військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України та інших військових формувань України, установ пенітенціарної системи, а також інших режимних об’єктів чи об’єктів з особливим режимом допуску або перебування; перебувають у приватній власності; є житловими будинками чи квартирами; є будівлями, внаслідок перебудови та перепланування яких їх загальна площа збільшилася більш ніж на 1/3 і утворена площа не може бути відділена від попередньої, або якщо більше 50 відсотків їх основних конструкцій зазнали змін.


Проектом передбачено, що суб’єктами, які мають право на повернення культових будівель, їх комплексів, є релігійні організації, статути (положення), яких зареєстровані у встановленому законом порядку. Право на повернення культових будівель, їх комплексів мають релігійні організації, які можуть документально підтвердити, що відповідні об’єкти до моменту їх переходу у власність держави належали їм або релігійним організаціям, правонаступниками яких вони є, на праві власності.


Згідно із законопроектом у випадках, коли держава або місцева територіальна громада відмовляється повернути культову будівлю, комплекс культових будівель або зазначене нерухоме майно не підлягає поверненню відповідно до цього Закону, держава або місцева територіальна громада: 1) здійснює безоплатну передачу у власність релігійної організації іншої культової будівлі, комплексу культових будівель такого ж виду або такої ж вартості; 2) виплачує релігійній організації грошову компенсацію, що дорівнює ринковій вартості культової будівлі, комплексу культових будівель; 3) здійснює ремонт (реставрацію) культової будівлі, комплексу культових будівель, які належать релігійній організації. Вибір способу компенсації проводиться релігійною організацією. Компенсація здійснюється з урахуванням ринкової вартості культової будівлі, комплексу культових будівель на час виплати компенсації у порядку та строки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Виплата грошової компенсації проводиться центральних органом виконавчої влади у справах релігій або органом місцевого самоврядування відповідно за рахунок коштів державного бюджету або місцевого бюджету протягом трьох років з дня прийняття рішення про виплату компенсації релігійній організації, але не пізніше п’яти років з дня прийняття рішення про відмову у поверненні культової будівлі, комплексу культових будівель.


Законопроект також визначає порядок подання релігійними організаціями клопотань про повернення будівель, а також розгляду клопотань релігійних організацій про повернення культових будівель, прийняття рішення про повернення культової будівлі релігійній організації.


4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання


Основним нормативним актом, що регулює дану сферу, є Конституція України. Також дану сферу регулюють закони України «Про управління об’єктами державної власності», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про Національний архівний фонд та архівні установи», до яких законопроектом пропонується внести зміни.


Прийняття Закону не потребуватиме внесення змін до інших законів України.


5. Фінансово-економічне обґрунтування


Проект Закону не потребує додаткових фінансових витрат із Державного бюджету України.


6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону


Прийняття Закону дозволить врегулювати правові та організаційні засади повернення у власність релігійним організаціям культових будівель, їх комплексів, які були націоналізовані, вилучені чи іншим шляхом відчужені державою у релігійних організацій та виконати ще одне із зобов’язань, яке взяла на себе Українська держава у 1995 році під час вступу до складу Ради Європи (Висновок ПАРЄ № 190 (1995), підпункт 13.18 Резолюції ПАРЄ 1466 (2005)).


Народний депутат України В.З. Рабінович


* * *


ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ


до проекту Закону України «Про порядок повернення у власність релігійних організацій культових будівель, їх комплексів»


* * *


Проект вноситься народним депутатом України В.З. Рабіновичем


П О С Т А Н О В А


ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ


Про прийняття за основу та в цілому проекту Закону України «Про порядок повернення у власність релігійних організацій культових будівель, їх комплексів»


Верховна Рада України постановляє:


1. Прийняти за основу та в цілому проект Закону України «Про порядок повернення у власність релігійних організацій культових будівель, їх комплексів», поданий народним депутатом України В.З. Рабіновичем.


Голова Верховної Ради України В. ГРОЙСМАН


© 1997—2009 Всеукраинский Еврейский Конгресс
Еврейская студунческая организация Гилель Компьютерная школа Правда о Сионизме Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100 bigmir)net TOP 100