Сьогодні ми перегорнули ще одну трагічну сторінку історії єврейського народу та історії нашого міста. 15 лютого 2022 р. виповнилося 103 роки події, яка в історичній літературі отримала назву «Проскурівська кривава баня».
Червона зона карантину внесла свої корективи в сьогоднішній захід: згідно з обмеженнями, ми не могли зібрати членів громади на мітинг-молебень, тому до пам’ятника жертвам проскурівського єврейського погрому зійшлися лиш працівники Хеседу та окремі члени єврейської громади, щоб вклонитися світлій пам’яті численних жертв розгнузданої гайдамаччини.
Жертвами погрому були здебільшого прості люди, жили вони скромно і чесно, на хліб для своїх сімей заробляли важкою працею, в політику не лізли. Іудейська громада на початку ХХ століття була досить заможною і робила великий внесок в економічний та духовно-культурний розвиток міста. Але уражені бацилою антисемітизму бандити цього не бачили. Вони розглядали євреїв як небезпечний елемент для українського суспільства. Добре відомий отаман Семесенко закликав козаків і гайдамаків вирізати все єврейське населення, вдумайтеся, для порятунку України!..
Масова кривава розправа у Проскурові тривала кілька годин, поодинокі погроми були і в наступні дні. Будинки євреїв і вулиці були залиті кров’ю. Вранці 17 лютого на кладовище з’їхалися численні підводи з тілами закатованих. Бандити навіть не дозволили похоронити загиблих за іудейським обрядом… Тоді було обірвано 1600 життів. 960 дітей залишилися сиротами. Величезна кількість погромлених отримали важкі рани й каліцтва.
А потім почалося знищення безвинного мирного населення в містечку Фельштин (нині – с. Гвардійське Хмельницького району), там ті ж самі банди громил також «погуляли» від душі. Фельштинська різанина – це епізод Проскурівського погрому, його продовження.
Малий Голокост (історики ще й так називають Проскурівський погром) примусив здригнутися світ. Ініціатор погрому Семесенко не надовго пережив своїх жертв. Навесні 1920 року він був розстріляний.
Від тієї жахливої трагедії минуло 103 роки. Для історії – це мить. Для нас, людей, – значущий проміжок часу. Але ми нічого не забули. Учасники заходу запалили біля пам’ятника лампадки та поклали за іудейським звичаєм до братської могили камінчики.
Источник: https://www.hesedbesht.org.ua
