5 книг для тих, хто прагне стати лідером - рецензія Ігоря Бондаря-Терещенка

Саймон Шустер. Артист і ведучий. У контексті вторгнення, що вразило світ і перетворило Володимира Зеленського на визнаного лідера. - Київ: Чорна гора, 2025.

Мабуть, того Зеленського, про якого пише автор у першій половині своєї книги, вже не існує. Скоріш за все, він давно переродився у того, хто веде переговори із президентами США, свариться із європейськими міністрами та віддає накази генералам та полковникам і несе відповідальність за тисячі життів. Змінились й українці - ті, хто голосував за нього 2019 року і ті, хто виступав проти. Ті з них, хто підтримують Володимира Зеленського, вважатимуть цю книгу занадто критичною, а ті хто проти нього - компліментарною. Саме тому ця книга варта уваги. У будь-якому разі, автор старався - у 2019 році записував інтерв'ю із Володимиром Зеленським, щоб зрозуміти його передвиборчу стратегію, їздив до зони бойових дій у 2021 році разом із президентом, після початку повномасштабного вторгнення провів майже рік із командою Зеленського та написав "Шоумена" у президентському бункері. Загалом "Шоумен" Саймона Шустера - це не просто біографія Володимира Зеленського. Це книга про дитинство у Кривому Розі, КВК, російський шоубізнес, антисемітизм та ментальну прірву, що розділяє Україну та Росію. Ця книга дає певне розуміння того, як Зеленський співіснував із російськими наративом про Україну та про нього самого. По суті, це фактично перша - відсторонена, наскільки це взагалі можливо - спроба описати саме особистість Зеленського, яка, без сумніву, зіграла ключову роль у подіях 2022 року і продовжує її грати зараз. "У політиці трапляються хвилини тріумфу, - нагадує автор, - однак реакція, яку Зеленський звик отримувати від натовпу на виступах, від солдатів, що їх він їздив розважати на передову, від журналістів, які запрошували коміка на ранкові шоу обговорювати його фільми, - ніщо з цього не супроводжуватиме Зеленського на президентській посаді. У його житті от-от значно поменшає веселощів і значно побільшає складнощів. Він більше не буде кінозіркою. Хоч би як Зеленський опирався метаморфозам, ця робота рано чи пізно оберне його на того, кого він, за його твердженням, зневажає: політичного діяча".

Разом із сьогоднішнім фільмом про "Led Zeppelin" ця книжка про соліста культового гурту 1970-х вкладається в зоряний літопис тієї легендарної доби. Втім, в "Автобіографії вокаліста Deep Purple" Ієна Ґіллана й Девіда Коена музикант ділиться не вигладженою оповіддю, а чесною історією про нестримну творчість і легковажність, чвари і насильство, фанаток і гульбища, наркотики й алкоголь, славу і її ціну. І так воно було насправді, нехай навіть багатьом фанатам Ґіллан близький лише арією Спасителя в рок-опері "Ісус Христос Суперстар". Утім, "біблійних" пригод у житті героя книжки вистачало, і мова не лише про зрадників, заздрісників чи відвертих ворогів. "Одного дня, коли ми будемо в турне, я нападу на Ієна Ґіллана в темному провулку, - згадує автор слова гітариста гурту Річі Блекмора. - Він кремезніший за мене і, гадаю, б'ється краще, тож доведеться прихопити пару друзів". А потім хитрувато додав: "Буде темно, і він не знатиме, що то я!". Я волію думати, що він просто драматизував, хоча все було вельми серйозно в той період, коли я повернувся до гурту у 1992 році". Тож ця книжка - запрошення за лаштунки життя Ієна Ґіллана і культового гурту. Ми з перших уст довідаємось, як 1970 року "Deep Purple" увірвалися на рок-сцену з "Black Night" і найпродаванішим альбомом "Deep Purple in Rock", а за кілька років ледь не розпалися назавжди. Ґіллан як автор не шкодує дотепів і драматизму, щоб відверто розповісти про виснажливі гастролі, випробування популярністю, сольну кар'єру, період у "Black Sabbath" і возз'єднання з "Deep Purple". Він у подробицях розкриває, як з'явився хіт "Smoke on the Water", і навіть розповідає про виступ у Києві й шашлики в Запоріжжі.

Автор цієї книжки не був лідером серед своїх друзів-музикантів, але його історія - перший випадок, коли учасник гурту написав не автобіографію, а спогади про власний досвід життя в групі. До того ж "Навиворіт. Особиста історія Pink Floyd" Ніка Мейсона - вичерпна історія одного з найвидатніших гуртів світу від учасника-засновника й барабанщика зіркової команди. Видання містить нові, ніколи раніше не публіковані фотографії гурту як на сцені, так і за лаштунками концертів, а також охоплює увесь життєвий шлях "Pink Floyd" - від моменту заснування і психоделічної ери під керівництвом Сіда Барретта наприкінці 1960-х до запеклих розколів у 1980-х і наших днів. На початку, звісно, мова про те, як після року в лондонському андеграунді, експериментуючи з революційними технологіями, "Pink Floyd" випустили свій перший сингл. А вже через кілька років відбувся їх стрімкий злет: альбом "The Dark Side of the Moon" (1973) тримався в чартах до 1982 року (найдовше з усіх альбомів, що коли-небудь безперервно перебували в чартах) і став одним з найбільш продаваних альбомів усіх часів. Далі альбом "Wish you were here" (1975) досягнув культового статусу, а "The Wall" (1979) взагалі став номером один ледь не в кожній країні світу. Однак через десятиліття шалених музичних звершень між учасниками гурту стався розкол, який вилився у судові позови. І лиш нещодавно, на початку нового тисячоліття, відбулося омріяне фанами примирення, яке й дозволило учаснику-засновнику Ніку Мейсону написати власний внутрішній погляд на їхню історію. Таким чином, його книжка - це не просто історія гурту, який став музичною легендою. Це емоційна сповідь з перших вуст - шлях музичного мистецтва крізь безповоротні втрати, нові релізи і розколи, до впливу на успіх цифрових технологій і соціальних мереж. І незайве нагадування про те, що майже всі зірки того часу були не просто виконавцями, а творчими особистостями, що й вплинуло на художню вартість їхніх музичних проєктів. "Паралельно до комерційного буяння вибухову активність проявляла сфера освіти, - згадує автор. - Найбільшу роль відіграли художні заклади освіти, які випускали не тільки прекрасних дизайнерів і фотографів, а й ціле покоління талановитих рок-музикантів, серед яких Рей Девіс, Кіт Річардз, Джон Леннон і Піт Таунсенд".

"Автор цієї книги згадує: "Ми не могли змінити розклад, завдання, підвищення, чи технічні вимоги. Але у нас була можливість вплинути на спосіб спілкування між нами, на вибір слів, і, перш за все, на мою власну промову. Адже, що таке лідерство, як не мова? Коли я змінив тон спілкування з командою, вони також змінили своє ставлення до мене та один до одного. Зміна у способі спілкування призвела до зміни культурних норм, а це, у свою чергу, позначилося на наших результатах". Дійсно, рідко хто усвідомлює, що наша комунікація на робочому місці може стати серйозною перешкодою на шляху досягнення цілей, блокувати креативність, підвищувати рівень стресу та невизначеності. Це може призвести до високої плинності кадрів і негативно вплинути на репутацію компанії. В своїй книзі "Мова лідерства", Девід Марке — колишній капітан ВМС США і автор бестселера "Розверніть корабель" — пропонує менеджерам і лідерам новий підхід до розвитку їхніх організацій: покращити командну здатність через ефективну комунікацію. Аналізуючи складні ситуації у внутрішньому спілкуванні, автор демонструє, як навіть незначні зміни у формулюваннях можуть суттєво змінити робочу атмосферу і результати команди. Крім того, він пропонує принципи та інструменти, які спонукають людей проявляти ініціативу, самостійно вирішувати проблеми і діяти без постійних вказівок. Завдяки практичним порадам з книги, ви швидко зможете підвищити рівень довіри та відповідальності у вашій команді, ставши тим лідером, за яким охоче йдуть. "У середовищі, де рішення ухвалюються за принципом "зверху вниз", - зазначає автор, - заклики висловлювати думку або заохочення до дій, такі як "Не соромтеся змінити курс", зазвичай не спрацьовують. Лідери використовують такі вислови, щоб заспокоїти власну совість. А якщо ситуація піде не так, то можна буде звинуватити інших: мовляв, вони нічого не сказали, хоча я просив. Але лідерство — це про те, як полегшувати життя іншим, а не про пошук винних. Це велика відповідальність за те, як наші слова та вчинки впливають на інших."

У цьому контексті лідерство виявляється поєднанням рішучості та терпіння, які описує Інна Мірошниченко у своїй книзі "Ми знайдемо свого Марселя". Лідерська здатність інтегрувати різні ролі та виконувати важливу соціальну місію, а також знаходити час для всіх пріоритетів, є не вигадкою, а результатом ретельно спланованої особистої стратегії. У своїй книзі успішна адвокатка, мати чотирьох дітей і активна правозахисниця, яка працює на захист дітей-сиріт, ділиться щирою історією свого життя. Вона розповідає про те, як будувалася її кар'єра, стосунки з чоловіком, батьками та самою собою, а також про свій досвід материнства й усиновлення, яке, без сумніву, є найважливішим аспектом її життя. "Ми всі знаємо, що умови в дитячих будинках і інтернатах часто перетворюють дітей на агресорів," - підкреслює авторка. "Якщо дитина потрапила туди після насильства в родині, вона, швидше за все, буде повторювати ці моделі поведінки з іншими, слабшими та молодшими." Так функціонує дитяча психіка — вона виправдовує все, що з нею сталося. Мозок говорить: "Це нормально. Так можна. Так треба". Тому авторка вважає своїм покликанням розповідати суспільству про життя дітей-сиріт та про те, чому в Україні не повинно бути дитячих будинків. Ви дізнаєтеся про процес усиновлення та інтеграції дитини в сім’ю: від конкретних документів і практичних порад до непростих, але зрештою щасливих історій Марселя та Ангеліни.