Чернівці в 1940 році: в Інтернеті опубліковані архівні знімки.

Чернівці - це місто з надзвичайно глибоким корінням, де перші поселення датуються ще епохою неоліту, а на околицях археологи досі знаходять сліди загадкової трипільської культури. Історики стверджують, що назва "чорного міста" походить від дубових стін давньої фортеці, збудованої галицьким князем Ярославом Осмомислом на березі Прута ще у XII столітті.

Протягом століть Чернівці пережили прихід білих хорватів, тиверців, монголів та молдавських князів, перетворившись з прикордонного митного поста на величну культурну столицю Буковини. Це місто завжди відзначалося своєю багатокультурністю, де різні народи вели мирне сусідство, формуючи унікальний архітектурний ансамбль, який ми можемо спостерігати сьогодні.

Саме тут у 1408 році молдавський господар Александр Добрий підписав грамоту, яка стала першою офіційною згадкою про місто в історичних документах. Цей "маленький Відень" завжди був магнітом для торговців та митців, поєднуючи в собі східні традиції та західну елегантність.

Нещодавно користувач соціальної мережі Facebook Едвард Туркевич оприлюднив рідкісну добірку чорно-білих фотографій, що датуються кінцем червня та початком липня 1940 року.

На світлинах можна побачити панорами тогочасних вулиць, зокрема Strada Regina Maria (сучасні Головна та Героїв Майдану), та знайому кожному чернівчанину вежу Ратуші. Архівні фото демонструють не лише архітектуру, а й обличчя людей - радянських солдатів, які щойно увійшли в місто, та місцевих мешканців, чиє життя назавжди змінилося того літа. Особливу цінність мають зображення нині втрачених пам'яток, таких як монумент "Unirii" або димар старовинної броварні Штайнера.

У міжвоєнний період, коли Чернівці перебували у складі Румунії, місто залишалося потужним осередком українського культурного життя, попри жорстку політику румунізації. Тут продовжували діяти такі відомі товариства, як "Буковинський Кобзар", українські хори та театри, а також виходила щоденна газета "Час". Економіка міста процвітала: станом на 1936 рік у Чернівцях функціонувало понад 200 великих та малих фірм, що робило його важливим промисловим центром регіону.

Особливу гордість Чернівців у той час становила музична консерваторія, заснована в 1924 році, де своїми виступами радували публіку такі легенди, як Енріко Карузо та Федір Шаляпін. Архітектурний ландшафт міста поповнювався новими величними будівлями, зокрема, спорудою Буковинської ощадної каси (тепер Художній музей), виконаною у стилі віденської сецесії. Однак цей час стабільності несподівано закінчився в червні 1940 року, коли, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, Північна Буковина була анексована Радянським Союзом.

Червень 1940 року приніс у Чернівці перші хвилі репресій та кардинальну зміну етнічного складу: німецьку громаду було переселено до Німеччини, а багато румунів виїхали за кордон. Радянська влада негайно взялася за ліквідацію українських та єврейських громадських організацій, заарештовуючи активістів та інтелігенцію. Невдовзі місто опинилося у вирі Другої світової війни, коли у 1941 році до нього увійшли німецько-румунські війська, що призвело до створення гетто та депортації єврейського населення.

Після закінчення війни, з 1944 року, Чернівці стали стійким обласним центром в рамках УРСР, відкриваючи новий етап свого розвитку. Основні транспортні артерії міста були переіменовані на радянський лад, а архітектурний вигляд отримав нові типові забудови тієї епохи. Проте, історичне місто виявилося в удачі, уникнувши значних руйнувань.

Сьогодні ці старі фотографії 1940 року слугують німим нагадуванням про те, як крихко виглядає цивілізація перед обличчям великої політики та воєнних конфліктів.

OBOZ.UA запрошує вас ознайомитися з архівними відеоматеріалами Чернівців з 90-х років.