Чи реально досягти миру з Росією?

Це ключове питання, навколо якого має будуватися українська стратегія завершення війни. Якщо путін одержимий "українським питанням", як Гітлер був одержимий єврейським, то будь-які перемовини в будь-якому форматі можуть носити лише тактичний характер.

Наприклад, щоб виграти час в очікуванні, що кремлівський дракон ось-ось загине. Тоді відкриється можливість для довгострокового та стабільного врегулювання наших відносин з Москвою. Це можливо лише за умови, що новий монарх та російські еліти визнали б за Україною та її народом фундаментальне право на відмінність, тобто право не ідентифікувати себе як росіян і самостійно визначати своє майбутнє. Крім того, вони повинні усвідомити, що Україна, попри всі завдані нам образи, не є знаряддям для руйнування росії в руках хитроумного Заходу.

Існує думка, яку поділяють певні українські інтелектуали: можливий колапс російської державності, що призведе до розпаду Росії на численні незалежні держави. Це нагадує сценарій розпаду Австро-Угорської імперії. Проте, такий розвиток подій може виявитися небезпечним, адже він може бути схожий на російську революцію, коли більшовики перетворили імперію на державу, в якій терор став основним інструментом управління. Для України в XX столітті така ситуація стала причиною загибелі мільйонів її громадян. І навіть якщо Росія дійсно розпадеться, які гарантії того, що новостворені держави виявляться дружніми до України і виберуть шлях цивілізованого співіснування? Колапс іракської державності навряд чи приніс щось позитивне для сусідів...

Проте обидва зазначені сценарії завершення конфлікту припускають, що путін є ірраціональним гравцем, який одержимий метою повного захоплення України і перетворення її народу на малоросів. Ця концепція, безумовно, користувалася популярністю в російському суспільстві. Але, можливо, так було ще чотири роки тому, поки росіяни не усвідомили, що їх тут не вітають. Справжня проблема для Кремля полягає не в корумпованій та пострадянській ментальності української влади, а в самих українцях, які більше не бажають бути малоросами. Вони готові боротися і жертвувати своїм життям за право визначати власну долю, і, напевно, навіть більше, ніж середньостатистичні європейці.

Як часто повторює путін, "слід визнати реалії на місці". І ці реалії такі, що окупація України вимагає значно більше сил і ресурсів, ніж ті, що є у росіян на даний момент. Для того, щоб в майбутньому захопити весь Донбас, Москві, напевно, буде достатньо 700 тисяч військових, якщо вони й далі зможуть перевершувати Україну в плануванні та витримці. Проте такого контингенту явно недостатньо навіть для захоплення Запоріжжя. Це змушує мене зробити висновок, що путін, безумовно, прагне повернути Україну до "русского мира", але він точно не одержимий цим бажанням. Якщо б це було так, він би вже давно оголосив загальну мобілізацію, знищив мости через Дніпро і націлював би ракети на урядовий центр.

Водночас він веде боротьбу в рамках, що не прагнуть захопити Україну, а намагаються переконати українських лідерів у перевагах співпраці з росією, замість конфронтації. Відстоює думку, що Захід не спроможний захистити Україну від агресії з боку росії, і що Київ повинен враховувати "законні" інтереси Москви. Чи може така "платформа" стати базою для переговорів про припинення активних бойових дій? На мою думку, так, але лише в "українському тлумаченні" російських вимог. Найголовніше: Україна не стане ані "Антиросією", ані "Малоросією".

- припинення активних бойових дій можливе лише по лінії фронту; поза цим може йтися лише про адекватний та пропорційний обмін невеликими територіями для її вирівнювання.

- ми готові зосередитись на розбудові українського світу, а не на зачистці залишків "русского мира" в Україні; УПЦ та російська мова не будуть переслідуватися в Україні, але жодних преференцій для них не буде; врешті-решт право на свободу віросповідання та використання російської закріплені в Конституції України; як правовоа держава Україна зобовʼязується виконувати приписи власної Конституції;

- Не повинно бути жодних обмежень щодо чисельності Збройних сил України або можливостей нашої оборонної промисловості, адже саме ці фактори є найефективнішими запоруками нашої безпеки та незалежності.

- Україна готова відмовитись домагатися вступу до НАТО як стратегічної мети, зосередившись на двосторонніх безпекових угодах з партнерами;

- Для України юридичне визнання (тимчасово) окупованих територій як частини РФ є абсолютно неприйнятним. Проте ми готові закріпити в мирному договорі відмову від використання збройних сил для їх повернення (поживемо - побачимо).

Росія не має і ніколи не матиме повноважень впливати на внутрішні справи України.

Якщо для росії ці умови неприйнятні, ми готові продовжувати війну доти, доки росія не надірветься в Україні. Бо - і я в цьому певен - війна за хутори та посадки, яка щороку коштує мільярди доларів, вбиває сотні тисяч росіян та російську економіку та перетворює Московію на китайського вассала, - точно не те, про що мріють в Кремлі.

Я не впевнений, що з Путіним можливо досягти мирної угоди. Проте, варто зробити спробу. Принаймні, це надішле правильний сигнал українському народу: влада не є одержимою війною та реально оцінює ситуацію. Однак мир, який дійсно необхідний Україні, не може бути отриманий за будь-яку ціну. Якщо Путін проігнорує голос розуму і вибере шлях війни до остаточної перемоги, ми повинні бути готові вистояти до нашого тріумфу.

Зазначимо, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що зустріч між Володимиром Путіним і Володимиром Зеленським може відбутися тільки після детального обговорення всіх важливих аспектів. Він також висловив сумніви щодо легітимності українського президента та висунув умови, які є неприйнятними для Києва, стосовно безпеки та присутності іноземних збройних сил.

Президент США Дональд Трамп у свою чергу висловив намір, щоб президент України Володимир Зеленський та глава Кремля Володимир Путін спочатку зустрілися особисто. Лише після цього він буде готовий взяти участь у тристоронніх переговорах.

Не забудьте підписатися на "Прямий" у Facebook, Twitter, Telegram і Instagram!