Хотілося б згадати про Цукермана, що виростав на вулиці поруч зі мною. Він на двадцять років старший і вже у 1987 році мав кримінальне минуле, тож особисто ми не мали нагоди зустрітися.
Але я перетинався з Юхою, Піхуром, Саїдом, Сливою, які були ближче до мого віку і розмовляли у шкільні девʼяності слово в слово, як Цукерман у розмові з Ткачем. Я просто повернувся у свої 13 років у двір, де місцева босота пробивала, хто я, кого знаю, що у мене в кишенях.
Більшість з них не пішли далі району, багато босоти померло ще дітьми. З мого двору лише Саша Дубінський мав свій стрімкий зліт, але він і босотою не був, школу закінчив і вчився добре, у нього навіть клікухи не було.
Всі діти з бандитськими іменами або змінювались, шукали собі освіту, роботу, або дуже швидко гинули, це відбувалось просто на очах тому мотивація вчитись ніколи не полишала.
І мені не зрозуміло, як пацан Цукерман зміг, як він пережив девʼяності, бо він зовсім не змінився. Він законсервував ту саму Батиєва Гору, яку я памʼятаю, але я не думав, що вона здатна вижити.
Вибачте за стереотипи, але на цій же вулиці розташовувалася музична школа, де єврейський хлопець мав можливість навчатися грі на скрипці або освоювати сольфеджіо. Проте Цукерман не відвідував це місце.
Якщо для пацанів з усередненої "батиєвої" є інший шлях, якщо орієнтири про "добре вчись-порядно працюй-будь потрібним" не є однозначними, то які обмеження для тієї босоти сьогодні? Нащо цей весь двіж з підручниками і співбесідами, якщо можна просто тусуватись і у 50 рочків опинитись на пляжі в Тель-Авіві?
Гліб Буряк
#Євреї #Тель-Авів #Пляж #Стереотип (поліграфія) #Скрипка #Сольфеж #Бета (рослина)
