Хрінова криза: де подівся улюблений пікантний делікатес і коли його можна буде знайти на полицях магазинів?

Українці помітили, що на полицях маркетів більше немає хріну у вигляді соусів та приправ. Що з ним сталося, коли повернеться, та які ще товари опинилися у зоні ризику, - корінь цих проблем розшукав УНІАН.

Коли кажуть про національні українські традиції, то згадують передусім про борщ або вареники. Але є й не менш важливі, проте такі ж національно-символічні кулінарні традиції, які формують обличчя вітчизняної кухні. І серед таких недооцінених символів перше місце точно займатиме хрін, який ще часто називають "хроном" на народний манер та додають його не лише у страви, але й у приказки та прислів'я.

Це явище стосується не лише українців, а й багатьох народів від Центральної Європи до далеких японських берегів, де хрін росте природно і активно використовується в кулінарії. Його вирощують навіть у регіонах, де цей коренеплід раніше не був відомий, наприклад, у США. Проте на даний момент українці несподівано опинилися поза цією "хріновою традицією". Як повідомляє УНІАН, вітчизняний хрін вичерпався, і виробники змушені шукати імпортні альтернативи.

Хрін справді є одним із основоположних коренів української культури. Не випадково він змагається за популярність у приказках і прислів'ях з калиною. "Орел піднімається найвище, а хрін углиб корінням", "Город без хрону — як стадо без пастуха", "Хрін не солодший за редьку", "Заліз черв'як у хрін і хвалиться своїм добром", "Купили хрону, час їсти: плачте очі, хоч повилазьте" — це всього лише кілька прикладів відомих прислів'їв, які яскраво демонструють значення хрону не лише в кулінарії, а й у культурному контексті.

Хрін здавна був популярним у Європі як пряність та приправа, а також в якості ліків (як потужний антисептик), адже через клімат вибір, власне, приправ тут був не дуже вражаючий. І чим глибше у віки - тим було холодніше. З часом у хріну з'явилися конкуренти. Тим не менш, для германських племен та слов'ян цей корінь не втрачав актуальність і залишається популярним до сьогодні, коли племена вже давно перетворилися на народи. Втім, у кожної країни є власні "хрінові традиції".

Зокрема, німецькі монахи вперше почали активно вирощувати хрін як овочеву культуру в чотирнадцятому столітті. А до семнадцятого століття ця рослина стала важливим інгредієнтом соусів, навіть потрапивши на королівські столи у Франції.

Найбільшу популярність в Європі продукти з цього кореня здобули на території колишньої Речі Посполитої, до складу якої входили значні частини українських земель. Серед них особливо вирізняється Поділля, що стало справжнім осередком хріноводства в Україні. Це пов'язано з тим, що корінь хріну в цьому кліматі розростається практично як бур'ян на городі.

"Осінню, після обробки городів і полів, люди збирали кореневища бур'янів, які могли знову з'явитися навесні. Проте, на відміну від пирію, хрін не викидали. Його корені ретельно промивали у солоній воді, очищали та терли. Таким чином, з’являлися перші домашні соуси з хрону - прості, гострі та насичені," - зазначає гастродослідниця Вікторія Церклевич.

На думку експерта, одними з перших традицій вживання хріну в сучасній Україні слід вважати хрін зі сметаною, хрін з медом, ягідний хрін, приготований з розтертих ягід і цукру, а також буряковий хрін, який застосовувався в салаті "цвікля". При цьому, соуси на основі хріну в ті часи були швидше "привілеєм" замкових або палацових кухонь, ніж звичайного населення.

Історія бурякового хріну є ще більш захоплюючою та багатогранною, оскільки його винайшли євреї, які зіткнулися з численними харчовими обмеженнями, зокрема кашрутом. Це обмежувало їхній вибір соусів. Перші згадки про хрін у єврейських звичаях можна знайти ще в Біблії, де його згадують як "гіркі трави", що подавалися до м'яса під час свята Песах. Ця традиція згодом перейшла й до українських святкових страв, і стала популярною не лише на Великдень.

Дійсно, стародавні українці інтегрували це з різними іншими звичаями, зокрема з традицією німецько-готського походження, що передбачає приготування "порося з хріном" на свята. Це символізує зв'язок із дохристиянськими язичницькими обрядами жертвоприношень, про що свідчить інформація в українській Вікіпедії.

Так чи інакше, чи не втрачаємо ми раптово цю культурно-кулінарну спадщину через "хрінову кризу", коли ці соуси зникли з магазинних полиць?

Харків'яни першими звернули увагу на брак хрону на прилавках магазинів, де хрінові соуси зникли як з місцевих торгових точок ("РОСТ", "Клас" та інші), так і з національних мереж. Проте, виявилося, що в інших містах, включаючи столицю, ситуація не є більш оптимістичною.

У магазині "Сільпо" не виявилося хріну, лише доступний мікс з гірчицею. Я запитала про це на касі, і дівчина пояснила, що товар могли не доставити або не виставити на полиці. Проте гірчиці вистачає в різних варіантах. У "Коло" ситуація така ж — хріну немає, а продавець поскаржилася, що сама не змогла його знайти. Але, як стверджує киянка Анастасія, в АТБ хрін присутній. Виглядає так, що проблема з доступністю хріну дійсно "маячить" на горизонті.

Киянин Ярослав також не знайшов хріну у магазині біля дому.

"Новус - це гірчиця одного типу, а хрін відсутній. І це незважаючи на те, що поруч розташовано безліч житлових будинків, в яких мешкають люди зі стабільним фінансовим становищем, принаймні на рівні середнього класу", - зазначає він, підкреслюючи, що "криза з хріном" торкнулася всіх соціальних груп.

Інші споживачі кажуть про те, що в різних магазинах навіть однієї мережі ситуація з хріном різна - але якщо він десь ще є, то це, переважно, старі запаси. Нові ж партії не надходять.

УНІАН звернувся до згаданих торгових мереж з метою дізнатися, де подівся хрін і чи планується його повернення на полиці. Харківські мережі проігнорували запит, тоді як у "Сільпо" (група "Фоззі") повідомили, що наразі не можуть прокоментувати ситуацію. Проте, АТБ та "ЕКО-маркет" надали свої відповіді.

В Україні існує два основних виробники хріну: Вінницька харчосмакова фабрика та компанія "Верес". Літніми місяцями 2025 року країна стикнулася з серйозними проблемами постачання через брак сировини. Це було спричинено невдалим урожаєм, викликаним посушливими погодними умовами, а також затримкою збору врожаю через нестачу робочої сили в сільських районах та часті дощі. Як повідомили у пресслужбі АТБ, наразі хрін вже доступний для продажу, хоча на сайті компанії його ще не відображено. Виробники змушені були імпортувати сировину, що призвело до підвищення цін і перебоїв з постачанням. Наразі хрін під брендом "Верес" можна знайти у всіх магазинах мережі АТБ. Постачання продукції Вінницької харчосмакової фабрики планується відновити після завершення збору нового врожаю.

У мережі "ЕКО-маркет" також підтвердили наявність труднощів з хріном та надали кілька додаткових відомостей.

На сьогоднішній день дійсно спостерігаються труднощі з наявністю хріну у магазинах. Це зумовлено проблемами, які виникли у виробників через нестачу сировини, внаслідок чого постачальники тимчасово не можуть забезпечити регулярні поставки, - зазначили в коментарі для УНІАН. - Однак ця ситуація є типовою для сезону і не є винятковою для ринку. Очікується, що найближчим часом, приблизно з 15 жовтня, постачання відновиться, і продукція знову стане доступною у всіх асортиментних групах.

На жаль, жодна з компаній - ані "Верес", ані Вінницька харчосмакова фабрика - не надали відповіді на наш запит електронною поштою. Однак, ситуація зрозуміла: сезонні обставини переплітаються з певними "недугами" української економіки в умовах війни, що, зокрема, включає й нестачу кадрів. У зв'язку з цим вітчизняні виробники змушені купувати імпортний хрін, хоча вони сподіваються, що незабаром ситуація покращиться з отриманням нового, хоч і запізнілого, врожаю.

УНІАН також звернувся до аграрних експертів, але з'ясувалося, що на державному рівні хрін не вважається ключовою сільськогосподарською культурою, тож даних щодо його врожайності немає. Проте фахівці розповіли про інші продукти харчування, які демонструють ознаки, якщо не дефіциту, то, принаймні, нестачі. Крім того, вони розвінчали кілька поширених міфів про дефіцити на ринках у цьому сезоні.

Почнемо з розвінчання міфів. Нещодавно народний депутат, член Комітету Верховної Ради з аграрної та земельної політики Дмитро Соломчук заявив, що соняшникова олія різко подорожчає - "щонайменше на 40%" через нестачу потужностей для його зберігання та швидкого вичерпання запасів власного виробництва.

В Українському клубі аграрного бізнесу (УКАБ) з цим не згодні й наполягають, що "врожаю соняшника достатньо, тож дефіциту не передбачається". І, дійсно, Україна є одним з найбільших у світі експортерів соняшникової олії. Хоча проблемою є те, що внутрішні ціни в нас на тому ж рівні, що й світові.

Замість хріну та олії, в УКАБ радять звернути увагу на ситуацію у тваринництві. Попри те, що молочна криза вже минає, нова криза може "розгорітися" у виробництві м'яса. Тим більше, що окупанти цілеспрямовано нищать агровиробництва на прифронтових територіях. Так, під час масованого обстрілу росіянами Харківської області на початку жовтня було знищено величезну ферму - вбито у результаті вибухів та пожеж одразу 13 тисяч голів свиней.

Аналітик УКАБ Максим Гопка підкреслює, що скорочення чисельності свиней в Україні не призведе до дефіциту, проте може суттєво підвищити ціни.

Унаслідок зменшення поголів'я свиней до 4,5 мільйона голів узимку, переважно в приватних господарствах, на внутрішньому ринку виник дефіцит пропозиції, що призвело до підвищення цін. Згідно з інформацією УКАБ, у вересні закупівельні ціни на живу вагу свиней беконних порід коливалися від 98 до 100 грн/кг, залежно від регіону. З початку року ціни зросли на 34%, а в річному вимірі — на 60%, як зазначає експерт. Це спонукало до збільшення імпорту. У серпні 2025 року було імпортовано 4,6 тисячі тонн м'яса, що на 48% більше порівняно з липнем. Загалом за вісім місяців цього року імпорт становив 14,9 тисячі тонн, що в 7,8 разів перевищує показники аналогічного періоду 2024 року. Це максимальний обсяг з 2022 року.

За його словами, найбільші обсяги імпорту були зафіксовані в липні та серпні, де вони склали разом 7,7 тисяч тонн. У перші два тижні вересня було ввезено ще 3,2 тисячі тонн. До завершення року обсяги закупівель можуть досягти щонайменше 25 тисяч тонн, причому значна частина поставок очікується в другій половині року.

"Водночас у країнах ЄС спостерігається зниження вартості живця, що робить їхні ринки привабливими для українських закупівель. Таким чином, імпорт став альтернативним джерелом сировини. Ймовірно, скорочення імпорту стане можливим лише за рахунок поступового нарощення поголів'я свиней, що у перспективі позначиться і на внутрішніх закупівельних цінах, - продовжує пан Гопка. - За даними Держстату, станом на 1 вересня 2025 року в Україні утримувалося 4,8 мільйона свиней - на 5% менше, ніж торік, але на 7% більше, ніж у січні. Попри приріст у 330 тисяч голів від початку року, ринкова пропозиція лишається обмеженою. Відновлення відбувається здебільшого у секторі підприємств, на які нині припадає 65% поголів'я".

Отже, хоча криза наявна, ситуація не є надто загрозливою. Водночас, Україна вже частково подолала молочну кризу, і виробники показують "позитивні тренди".

"На ринку спостерігається позитивна тенденція, а постачання сировини залишається стабільним. Виробники молочних продуктів активно нарощують свої запаси, оскільки сезонний ріст експорту завершився. Подальші ціни будуть залежати від розвитку ситуації на ринку реалізації та зберігання. Хоча підприємства стабільно реалізують свою продукцію, роздрібні мережі можуть вплинути на зміну вартості, формуючи кінцеву ціну", - зазначає експерт у аграрній сфері.

Хрінова криза в Україні дійсно є. Але, як сподіваються у торгових мережах, ця ситуація буде незабаром подолана. Адже хрін під свята для українців це, без перебільшення, - "святе". Дещо стримує оптимізм доволі втаємничене мовчання й ігнорування запитів виробників хріну, але у ринковій економіці справжнього дефіциту за радянським зразком взагалі бути не може - адже є вільний імпорт. Втім, тоді вже ми будемо "годувати" не власних, а чужих фермерів. І така ситуація теж буде, відверто, "хріновою".

У цілому, проблема нестачі робочої сили у сільському виробництві, а також військові ризики, на фоні зростання імпорту, зближують галузь виробництва хріну з іншими аграрними секторами. Виробники молока вже пройшли через подібні труднощі, а нині, в умовах російських атак, потерпають не лише тваринники, а й самі тварини, особливо в господарствах, що знаходяться в зоні бойових дій.

Замість раніше активно обговорюваного дефіциту олії, Україні вдасться цього року уникнути цієї ситуації. Ще одна проблема залишилась позаду.