Хто створив та з якою метою з'явилися мінітруси танга?

Цей маленький фрагмент матерії, розроблений відомим модельєром Руді Ґернрайхом, не мав на меті сексуалізувати, а, навпаки, звільнити тіло. Як і багато інших аспектів творчості цього дизайнера, мінітруси танга стали політичним висловлюванням.

Колись це був справжній революційний крик у світі моди, але сьогодні мінітрусики танга вже нікого не шокують — вони стали невід'ємною частиною нашого сприйняття краси та тіла. Тепер їх легко можна побачити всюди: танга виглядають з-під штанів з низькою талією, просвічують через легкі пляжні сукні або прикрашають засмаглі сідниці на пляжі.

Нині мінітрусики танга переживають своє повернення - завдяки відродженню моди 2000-х, коли вони були ледь не всюдисущим явищем. Попри таку поширеність, багато хто з шанувальників цього елемента гардеробу і гадки не має, що його розробка й вихід на ринок були політичним маніфестом, а творець - відкритим геєм.

Тим, хто бажає дізнатися більше, варто звернутися до історії. Влітку 1974 року один із найбільш відомих пляжів Лос-Анджелеса, Веніс-Біч, став ареною для масового прояву натуризму, наповнившись безліччю оголених тіл.

"Всі були без одягу," - згадує один із рятувальників у бесіді з журналістами місцевого видання LA Times. Ніхто не може точно пояснити, що стало причиною цього явища. Проте, очевидно, що етап розквіту нудизму співпав із епохою хіпі, які, без сумніву, насолоджувалися свободою, адже в той час не існувало чітких заборон на оголене тіло.

Однак, безтурботний літній відпочинок на Веніс-Біч не тривав довго. Спочатку з критикою виступила преса, а згодом до справи підключилася й поліція. Коли тема нудизму почала активно обговорюватися в газетах, влада Лос-Анджелеса оперативно та остаточно вирішила заборонити його.

Утім, який стосунок до цього мали трусики танга? Виявилося, що один австрійський дизайнер, який мешкав тоді у Лос-Анджелесі, збунтувався проти тої заборони. У відповідь на цензуру оголеного тіла він створив крихітний шматочок тканини для обох статей, який затуляв лише найнеобхідніше. Звали творця того революційного рішення Руді Ґернрайх (Rudi Gernreich).

Цікаво, що дизайнер не прагнув до сексуалізації тіла. "Звільнення тіла стане ліками для суспільства від його сексуальних комплексів", - таку думку висловлював Ґернрайх, який і раніше намагався порушувати різноманітні табу за допомогою модних трендів.

Ґернрайх з'явився на світ 8 серпня 1922 року в столиці Австрії, Відні. У 1938 році, щоб уникнути переслідувань нацистів, 16-річному підлітку з єврейським корінням довелося вирушити до Лос-Анджелеса разом із матір'ю. Незадовго до цього його батько вчинив самогубство. Поки його мати займалася продажем випічки, юний Руді намагався знайти будь-яку роботу, щоб підтримати сім'ю, навіть погоджуючись мити тіла померлих перед їх розтином.

"Мені смішно, коли люди стверджують, що мій стиль одягу настільки близький до анатомії тіла, ніби я спеціально навчався цьому. І справді, я вчився," - поділився Ґернрайх у своєму есе, яке входить до книги Моффітта та Клакстона "Книга Руді Ґернрайха" (оригінальна назва англійською The Rudi Gernreich Book. - Ред.).

Ґернрайх займався не стільки анатомією, скільки мистецтвом, працюючи як дизайнер костюмів та танцюрист. У його роботах завжди відчувається пристрасть до тіл як чоловіків, так і жінок.

У той період, коли в США гомосексуальність ще підпадала під кримінальне переслідування, Ґернрайх сміливо заявляв про свою сексуальну орієнтацію. Він став одним із засновників Mattachine Society, однієї з перших організацій, що боролися за права ЛГБТ+ у країні.

Ґернрайх вважав, що майбутнє моди полягає в концепції унісексу. "Одяг більше не ділитиметься на чоловічий і жіночий", - передбачав він ще в 70-х роках. "Незалежно від пори року чи статі, всі носитимуть однакові речі", - стверджував дизайнер. Для виставки Expo 1970 в Осаці він створив цілу колекцію унісекс, а моделі, які демонстрували його роботи, були як жінками, так і чоловіками, виходячи на подіум без макіяжу, з виголеними головами та без волосся на тілі.

Мода Ґернрайха порушила традиційні уявлення про красу 1950-х років, які змушували жінок страждати в тісних корсетах. Близько 1964 року Ґернрайх здобув популярність, коли представив свій інноваційний жіночий купальник "без верху", відомий як монокіні. Цей купальник, який тоді і досі вважається провокаційним, повністю відкривав груди, залишаючи лише дві вузькі стрічки тканини, подібні до танга для бюста.

Ґернрайх вважав, що жінки, як і чоловіки, мають право показувати свої груди - й головне, що вони самі мають вирішувати, чи робити це. "Мені не подобається диктувати жінкам, що вони мають носити", - розповів він в інтерв'ю інформаційному агентству AFP у 1966 році.

Цікаво, яким би він був уявленням про сучасність, де, наприклад, Instagram накладає обмеження на зображення жіночих грудей, а відкритість у питанні оголеності залишається спірною темою у багатьох культурах. Ґернрайх, безсумнівно, був особистістю, що випередила свою епоху.