У мене є особливе сприйняття літератури.
Народжений у період правління Хрущова і сформований під впливом Брежнєва, я сприймав Радянський Союз через призму Східної Галичини (Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль) та частково єврейських (зазначаю, не стверджую, що виключно єврейських) або світоглядно румунських Чернівців.
Мої батьки завжди оберігали мене, але коли я привіз з собою "Історію України" Грушевського, видану у Відні в 1915 році, вони не змогли стримати сліз. Тоді мама вперше розповіла, що мій дідусь Іван закопав скриню з книгами під ясенем, коли до нас прийшли перші совіти. У тій скрині були твори Грушевського, Чайковського і навіть Кащенка. Вони лише просили мене бути обережним, а вуйко Остап Нагірняк додав, щоб я не шумів з тією книжкою. Це сталося в 1983 році.
Їхав я у Крим по житейську сіль, тому, що вдома був сімейний хаос, до якого нині прийшов я. І мама, як "шия" у казці про бідну дівчинку і пана, сказала: "Їдь у світи. Додому встигнеш, коли не забудеш".
Я вирушив до Криму, оскільки був насичений радянською пропагандою і глибоко вірив, що це частина України.
Крим виявився місцем, схожим на Тмутаракань, де мешкали різноманітні народи: татари, які не хотіли зізнаватися у своїй ідентичності, українці, хахли, кавказці та москалі, які заполонили землю, немов саранча, з усіх куточків. Мені пощастило знайти родину, до якої прийшов. Іван Сікорський (1936-1997), шляхтич з Вінниці, став для мене справжнім другом, за яким я сумую й досі. Коли у 1986 році моя мама приїхала до мене в Крим, вона сказала: "Сину, будь обережним, твій тато ніколи не був таким, як ти цього заслуговуєш". Але мушу зазначити, що перед своєю смертю він змінився, і це визначило мій шлях у житті.
Як я намагався вижити, поступово усвідомлював, що Кримська область УРСР і моя рідна Галичина – це відстань, яка дорівнює відстані між Варшавою і Владивостоком. Це не історія Букової Землі, а справжній "втрачений рай" Мільтона, який досі залишається невіднайденим.
І я, серед численних, кого Мойсей вів до Землі Обітованої. Я не стояв на стороні Датана та Авірона, але досі оплакую Мойсея...
Євген БАРАН
#Євреї #Україна #Радянський Союз #Історія #Крим #Реклама #Варшава #Чернівці #Література #Михайло Грушевський #Микита Хрущов #Східна Галичина #Румунська мова #Вівці. #Леонід Брежнєв #Вінниця #Татари #Сіль #Владивосток #Кримська область #Петро Ілліч Чайковський
