Івано-Франківськ більше семи десятиліть тому: в Інтернеті опублікували старовинні фотографії.

Івано-Франківськ, колишній Станиславів та Станіслав, є сьогодні важливим економічним та культурним центром Прикарпаття і одним із головних осередків Галичини. Місто має багату, але сповнену драматизму історію, що особливо гостро проявилася у 40-х роках минулого століття.

Не так давно в інтернеті з'явилися старовинні фотографії, що ілюструють обличчя міста та його життя більше ніж сімдесят років тому. Ці знімки охоплюють періоди, коли місто зазнавало як радянських, так і нацистських репресій, а згодом переживало активне відновлення після війни.

Ці археологічні знахідки служать важливими доказами того, як Станиславів витримав найскладніші випробування. Історія цього міста є яскравим прикладом непохитності його мешканців, які пережили жорстокість тоталітарних режимів.

Трагедії та терор Другої світової війни

З кінця вересня 1939 по червень 1941 року Станиславів перебував у складі Радянського Союзу, і цей період позначився жорсткими репресіями НКВС проти місцевого населення. Апогеєм цього терору став таємний розстріл в'язнів та підозрюваних у Станиславівській в'язниці перед початком війни СРСР проти Німеччини. Рештки 586 жертв з кульовими отворами у потилиці були знайдені під час розкопок у 1989 році в урочищі Дем'янів Лаз, де нині відкрито меморіальний комплекс.

7 серпня 1941 року контроль над містом перейшов до німецької адміністрації, і Станиславів опинився під нацистською окупацією на протязі трьох років. Цей трагічний етап історії почався з масових розстрілів євреїв. 12 жовтня 1941 року, під час подій, відомих як "кривава неділя", було вбито приблизно 10-12 тисяч євреїв. Для тих, хто вижив, було створено гетто в Станіславові, яке офіційно закрили у лютому 1943 року через повне знищення єврейської громади. Загальні втрати населення в місті та регіоні внаслідок нацистських злочинів, за даними НДК, перевищили 128 тисяч осіб.

Відродження та змагання за самостійність.

27 липня 1944 року місто потрапило під контроль радянських військ, після чого негайно стартували роботи з відновлення зруйнованої інфраструктури, промисловості та залізничного сполучення.

Однак і повоєнний період був сповнений напруженої боротьби: 31 жовтня 1945 року курені УПА під командуванням Василя Андрусяка (псевдо "Різун") з боєм увійшли до Станіслава, захопивши магазини та вивізши трофеї до Чорного лісу.

Також радянська влада жорстоко карала тих, кого вважала причетним до повстанського руху: у січні 1945 року селянина Петра Мимохода прилюдно повісили за те, що в його хаті розташовувався штаб УПА.

У післявоєнні роки місто почало активно розвиватися. З 1959 по 1971 рік населення зросло майже вдвічі, з 66 до 110 тисяч жителів. У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя і було перейменовано на честь видатного письменника Івана Франка.

З кінця 1980-х років жителі Івано-Франківська активно брали участь у процесах демократичних змін. Національні синьо-жовті прапори були підняті над містом вже в квітні 1990 року, ставши символом майбутніх перетворень. У 1991 році населення масово висловило свою підтримку незалежності України, підтвердивши своє бажання до свободи.

На початку XXI століття Івано-Франківщина остаточно утвердила себе як один із найбільш україномовних регіонів України. Мешканці цього міста активно долучалися до національних протестів, зокрема під час Помаранчевої революції та Революції Гідності. Франківчани стали одними з перших, хто вийшов на акції протесту в листопаді 2013 року на підтримку Євромайдану, демонструючи свою громадянську свідомість та непохитну відданість демократичним цінностям.

OBOZ.UA пропонує також переглянути світлини, які розкриють Івано-Франківськ у 60-х роках.