Кароль Навроцький став новим президентом Польщі. Яка його біографія та які перспективи це відкриває для України?

#Політика

Хто такий Навроцький?

Зображення: EPA Кароль Навроцький проводить зустріч з виборцями в Любартові, 26 травня 2025 року.

42-річний Кароль Навроцький до початку президентської кампанії був, м'яко кажучи, політиком другого ешелону. Не дуже впізнаваним.

З 2021 року він став керівником Інституту національної пам'яті Польщі, де раніше також розпочинав свою професійну діяльність.

У 2017-2021 роках -- директор Музею Другої світової війни в Гданську. Попередні очільники музею звинуватили його у спотворенні експозиції та перетворенні її на інструмент пропаганди PiS.

У період з 2013 по 2017 рік обіймав посаду голови районної ради у Седльцях, що розташовані в Гданську.

Як можна помітити, кар'єра цієї особи не є особливо вражаючою. Проте, саме на такого кандидата поклав свої сподівання лідер PiS Ярослав Качинський. Це, очевидно, викликано декількома причинами.

Перш за все, Навроцький не володів власною електоральною базою, а без підтримки партії Качинського йому не світить жодного політичного майбутнього. Це може перетворити його на президента, що діє під контролем Качинського, подібно до того, як це було з Анджеєм Дудою на початках його президентського терміну.

Зображення: EPA/UPG Анджей Дуда та Ярослав Качинський

По-друге, Качинський взяв до уваги уроки минулих парламентських виборів, коли PiS зазнала поразки, зокрема через те, що орієнтувалася на партійних ветеранів, які вже встигли набриднути виборцям за роки своєї присутності у великій політиці. Навроцький, хоча й здійснив кар'єру в середовищі PiS, не є її членом та не входить до партійної еліти. Тому його було відносно легко представити виборцям як свіже обличчя і навіть як кандидата, що виступає проти системи.

У цьому сенсі Громадянська коаліція вчинила навпаки: обрала кандидата з-поміж партійної еліти, добре відомого всій Польщі мера Варшави, який уже брав участь у президентських виборах 2020 року і програв Анджею Дуді.

Зображення: EPA-EFE Рафал Тшасковський, мер Варшави та кандидат від Громадянської коаліції, проводить зустріч з виборцями 30 травня 2025 року.

Відсутність партійного квитка дозволила Навроцькому стати прийнятною фігурою для інших правих груп у Польщі, що не дуже підтримують Ярослава Качинського та його команду.

По-третє, у ролі директора Інституту національної пам'яті, Навроцький втілював принципи історичної справедливості та став прихильником концепції польського мучеництва — ключових елементів риторики партії PiS.

По-четверте, Навроцький чудово вписувався в матрицю ідеального консервативного кандидата: сім'янин, троє дітей (двоє власних плюс усиновлена дитина дружини від попереднього зв'язку), з неелітарної родини, не варшав'янин (столичних не люблять у глибинці).

Зображення: EPA-EFE Кароль Навроцький разом із дружиною Мартіною.

Протягом виборчої кампанії штаб Тшасковського, щоправда, світлий образ Навроцького дещо підіпсув: звинуватив у близьких стосунках з бандитами, неонацистами, участі в бійках футбольних хуліганів, сутенерстві й не дуже порядному набутті квартири від особи, яку майбутній президент Польщі нібито пообіцяв доглядати, проте здав у будинок для літніх людей.

Та байдуже: в умовах крайньої поляризації суспільства (а в цьому сенсі ситуація в Польщі просто еталонна, що й продемонстрували результати другого туру), виборці просто сприймають негатив на "своїх". Зрештою, як могло бути інакше, якщо особисто Дональд Трамп агітував за Навроцького, обіцяючи поглиблення співпраці між країнами в разі його перемоги, а міністерка внутрішніх справ США Крісті Ноем під час візиту до Польщі називала Рафала Тшасковського абсолютним провалом.

Зображення: Біла Хата. Дональд Трамп та Кароль Навроцький у Овальному кабінеті, 1 травня 2025 року.

Ці вибори виявили глибокі проблеми польського суспільства. Демократія в Польщі зазнала свого краху 1 червня 2025 року. Це сталося не через відсутність вільних виборів і не через те, що половина населення має праві та консервативні погляди (...). Навпаки, вперше в історії країни, половина населення обрала президента, який виявився сутенером, хуліганом, шахраєм, лихварем, брехуном і наркоманом, отримавши значну підтримку Католицької церкви, що, здавалося б, пропагує євангельські цінності. Цю сумну реальність констатував колишній президент Польщі Лех Валенса, який 2 червня оголосив про свій намір "відійти в внутрішню еміграцію, до світу природи, музики та книг".

Які наслідки матиме перемога Навроцького для Польщі?

Стислий висновок: загострення політичної кризи та період нестабільності триватимуть до наступних парламентських виборів, призначених на осінь 2027 року.

Діюча польська влада була сформована коаліцією чотирьох політичних партій, які об'єдналися з метою усунути від керівництва партію Качинського. Президент Анджей Дуда, який представляє "Право і справедливість", постійно накладає вето на закони, прийняті урядовою коаліцією в Сеймі. Однак у коаліції не вистачає голосів для подолання цих президентських вето.

Навроцький обіцяє бути ще більш рішучим у цьому питанні, ніж його попередник. Однак важко уявити, як більшість у Сеймі та президент зможуть узгодити кандидатури послів та керівників збройних сил.

Напередодні другого туру виборів Навроцький оголосив про намір домогтися відставки діючого уряду. Одразу ж після підрахунку голосів Ярослав Качинський висловив думку, що результати президентських виборів є свідченням недовіри до кабінету Дональда Туска. Він закликав до його відставки та запропонував, щоб Сейм створив технічний уряд, не пов'язаний з політичними партіями.

Зображення: EPA Ярослав Качинський на промові в виборчому штабі Кароля Навроцького, 1 червня 2025 року.

"Влада, яка нині перебуває на чолі, не виконала своїх зобов'язань. Громадськість стурбована зростанням цін у магазинах та страхом перед мігрантами, що веде до зниження безпеки, -- зазначив він. -- Врешті-решт, це були спроби підірвати нашу свободу і суверенітет. Саме тому уряд отримав червону картку. Боротьба проти демократії зазнала поразки. Такій владі не місце далі залишатися".

Дональд Туск своєю чергою оголосив, що звернеться до Сейму з проханням про вотум довіри уряду.

"Я прагну, щоб усі, в тому числі наші супротивники як у країні, так і за її межами, усвідомлювали, що ми готові до цієї ситуації, що ми усвідомлюємо всю серйозність обставин, але не збираємося відступати," — підкреслив він.

Союзник Дональда Туска в коаліції, маршалок Сейму Шимон Головня, висловився проти спроби отримати вотум довіри, назвавши це "поганою ідеєю" і охарактеризувавши як "театральний жест". Незважаючи на це, урядовій більшості, швидше за все, доведеться вжити таких заходів, оскільки йти на парламентські вибори відразу після програшу на президентських – не найрозумніше рішення.

Наслідки для ЄС

Протягом своєї кампанії Навроцький неодноразово висловлював критику на адресу політики Європейського Союзу, акцентуючи увагу на міграційній стратегії та Зеленому курсу. Він також заявив про намір накласти вето на торгову угоду між ЄС і країнами Mercosur, об'єднанням південноамериканських держав. Крім того, він чітко дав зрозуміти, що має намір перешкоджати впровадженню реформ у прокуратурі та судовій системі, яких Брюссель вимагає вже протягом багатьох років.

Можливо, в багатьох аспектах Навроцький висловить підтримку прем'єрам Угорщини та Словаччини, стаючи частиною зростаючої групи євроскептиків.

"Яка ж це була неймовірна боротьба! Вітаємо президента Кароля Навроцького з вражаючою перемогою на президентських виборах у Польщі. Ми з нетерпінням очікуємо на спільне співробітництво для зміцнення Вишеградської співпраці. Бажаємо успіхів, пане президенте!" – зазначив Орбан на платформі X, привітавши свого майбутнього союзника.

Вплив на Україну

Політична турбулентність у країні, яка є важливим логістичним хабом для України, а донедавна була також вагомим голосом на підтримку нашої держави в Європі, -- серйозна загроза.

До того ж Кароль Навроцький публічно взяв на себе зобов'язання не підписувати закону, що передбачає ратифікацію членства України в НАТО (Дональд Туск назвав це актом державної зради), а також не відправляти польських військових до України. Соратники Навроцького активно критикували фінансову та військову підтримку України. (Сам він висловився за продовження допомоги). Чи варто з таким президентом розраховувати на активну роль Варшави в Коаліції охочих -- питання риторичне.

А ще нагадаємо, що Навроцький -- багаторічний співробітник і керівник Інституту національної пам'яті. Значна частина діяльності цієї інституції пов'язана з "українськими питаннями". І хоч сам він як історик зосереджувався на інших темах, а проте, дивитиметься на україно-польські відносини крізь призму минулого.

Всі наведені факти, втім, не свідчать про те, що у відносинах між Польщею і Україною виникнуть нездоланні труднощі. Ситуація, безумовно, стане складнішою, ніж у разі перемоги Тшасковського, проте ми маємо значний досвід спілкування з президентом Дудою, який також представляє партію PiS. Більше того, у партії Ярослава Качинського є багато впливових політиків, які усвідомлюють, наскільки важливо підтримувати Україну для забезпечення безпеки Польщі.

Проблема под номером один

У першому турі виборів Тшасковський отримав 31,36 % голосів, тоді як Навроцький здобув 29,54 %. Результати другого туру показали, що перемога могла дістатися будь-якому з кандидатів. Саме тому Тшасковський і Навроцький активно шукали підтримку інших учасників перегонів. Особливо важливою була підтримка кандидата, який зайняв третє місце в першому турі — Славоміра Менцена, що набрав 14,8 % голосів.

Изображение: https://x.com/SlawomirMentzen Славомир Менцен

Менцен — депутат польського Сейму та один із провідних діячів ультраправої партії "Конфедерація", яка виявляє певні симпатії до Росії. Він є лібертаріанцем, відомим своєю українофобією та антисемітизмом. Свого часу, у 2019 році, він сформулював кредо своєї політичної сили наступним чином: "Ми проти євреїв, гомосексуалів, абортів, податків і Європейського Союзу". З початку 2022 року до його списку противників додалися також українці. 24 лютого 2025 року Славомір Менцен відвідав Львів, де зняв провокаційне відео біля пам'ятника Степанові Бандері. На виборах він позиціонував себе як кандидата, що виступає проти системи та бореться з істеблішментом.

А ще Менцен -- мегапопулярний польський відеоблогер: 1,6 млн підписників у TikTok і 1,1 млн на YouTube. Перед другим туром Менцен запросив Тшасковського й Навроцького на розмову в рамках свого YouTube-шоу "Mentzen грилює". Обоє, звісно, погодилися. Кожна розмова набрала 4,6-4,7 мільйона переглядів, що значно перевищило кількість тих, хто дивився дебати Тшасковського і Навроцького на польському суспільному ТБ.

При цьому Менцен виступив не тільки як головний опініон-мейкер країни, а й людина, що формує порядок денний польської політики. Він закликав обох кандидатів підписати складену ним Торунську декларацію (за назвою рідного міста Менцена Торуня) з восьми пунктів, два з яких стосуються України:

Я не підписуватиму жодного законопроєкту, що підвищує існуючі податки, внески або збори, або ж вводить нові фінансові обов'язки.

2. Я не підписуватиму жодного закону, що обмежує обіг готівки, і захищатиму польський злотий.

3. Я не підтримаю жодного законодавчого акта, який обмежує свободу висловлювання думок, що відповідають Конституції Польщі.

4. Я не дозволю відправляти польських солдатів на територію України.

5. Я не підпишу закон про ратифікацію вступу України до НАТО.

6. Я не погоджусь на підписання жодного законодавчого акта, який би обмежував права поляків на володіння зброєю.

7. Я не погоджуюся з передачею будь-яких компетенцій польської влади органам Європейського Союзу.

8. Я відмовляюся підписувати ратифікацію нових угод ЄС, які можуть зменшити роль Польщі, наприклад, шляхом обмеження її голосу або скасування права вето.

Изображение: https://x.com/SlawomirMentzen Славомир Менцен і Кароль Навроцький з підписаною Торунською декларацією

Навроцький висловив готовність підтримати всі вісім позицій. Тшасковський, у свою чергу, зазначив, що готовий погодитися з деякими з них, але виступив проти інших. Варто зазначити, що кандидат від KO, усвідомлюючи, за яку аудиторію потрібно боротися, на фінальному етапі виборів намагався створити враження правого політика, хоча це не виглядало надто переконливо.

Після завершення запису бесіди Менцен запросив Тшасковського та ще одного керівника Громадянської коаліції, міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського, на пиво у свій власний бар (до своїх численних умінь Менцен також володіє броварнею).

Зображення: соціальні мережі Радослав Сікорський, Рафаł Тшасковський та Славомір Менцен.

І це дуже промовиста ситуація: у Польщі, як і в низці інших країн, ультраправі політики, яким ще зовсім недавно соромно було руку подати, стають важливою частиною політичного мейнстриму. І якщо аналогічна ситуація десь у Португалії може мати для нас виключно політологічний інтерес, то українофоб, який змушує лідерів чільних польських політсил погоджуватися зі своїм порядком денним -- це величезна проблема для України. Можливо, навіть більша, ніж президент Навроцький.