Зображення: з приватного архіву Дениса Угрина Про якість освіти та підготовку психологів і психотерапевтів в Україні
Я зустрічаю багато психологів, психіатрів, соцпрацівників. Найбільше вражає їхня надзвичайна неоднорідність.
Я знайомий з психіатрами та психологами, які могли б займати провідні позиції у Великій Британії. Якщо перевести їх туди, вони показали б найвищі результати. Однак є й ті, хто, потрапивши до Британії, опинився б за ґратами. Це не жарт. Їхня діяльність є кримінальними правопорушеннями.
У Великій Британії підготовка фахівців організована таким чином, що спілкуючись із клінічним психологом, ти можеш бути впевнений: ця особа не завдасть шкоди, а, навпаки, швидше за все, допоможе. Те ж саме стосується і психіатрів. В Україні ж ситуація виглядає значно гірше. Тут можна зустріти всіх – від відвертих шахраїв, які експлуатують страждання людей, до справжніх експертів міжнародного рівня. Ця велика різноманітність викликає у мене серйозні занепокоєння.
В освіті відчувається брак чіткої системи. Необхідно запровадити ефективну підготовку фахівців та контроль якості їхньої роботи, але цього наразі немає. Мене непокоїть корупція в освітній сфері. Інтернатури та післядипломна освіта залишаються враженими корупційними схемами і не приносять бажаних результатів. Ті, хто досягає рівня світових експертів, роблять це, незважаючи на існуючу систему, а не завдяки їй. Потрібні кардинальні зміни у підходах до підготовки. Необхідно встановити мінімальні вимоги до компетентності, які повинні дотримуватись усі спеціалісти, що працюють із пацієнтами.
Я не кажу, що в нас мають бути Ейнштейни, Юнги чи Фрейди. Вони самі з'являться, якщо буде нормальна система. Але не може бути так, що людина лікує аутизм дельфінотерапією за великі гроші. Це шарлатанство, яке лише додає страждань. А такі люди роками працюють професорами, наживаючись на нещасних сім'ях.
Зображення: з приватного архіву Дениса Угрина. Денис Угрин разом з командою Лондонського університету королеви Марії обговорює ставлення до пацієнтів, яке часто сприймається як зверхнє.
Одна з фундаментальних проблем, яку бачу серед лікарів, зокрема українських, -- це ставлення до пацієнтів як до представників нижчої категорії.
Культура взаємодії з пацієнтами в Україні часто викликає подив, але не в позитивному контексті.
Звісно, є винятки. Знаю багато фахівців, зокрема моїх друзів, які відповідають європейським стандартам. Але водночас чую історії і бачу приклади, які шокують. У XXI столітті важко повірити, що з людиною можна так розмовляти. Це серйозна проблема.
Мій друг, нейрохірург Генрі Марш, має великий інтерес до паліативної допомоги в Україні та приділяє значну увагу навчанню лікарів етики спілкування з пацієнтами. Однак, незважаючи на докладені зусилля, культура взаємодії все ще залишається радянською або пострадянською. Я не можу змиритися з тим, що це досі вважається нормою.
Існує безліч причин, однак одна з найважливіших — це асиметрія інформації. Коли пацієнт звертається до лікаря, він змушений покладатися на його експертність, адже вважає, що лікар володіє значно більше знань, а він сам — менше. Часто пацієнти не мають можливості перевірити рівень професіоналізму спеціаліста. Було б чудово, якби пацієнтські організації, які вже діють в Україні, активніше працювали над покращенням цієї ситуації.
Коли ми відвідуємо ресторан, ми сподіваємося на ввічливе обслуговування, чи не так? Ми звертаємо увагу на якість сервісу і залишаємо свої враження. Точно так само ми повинні ставитися і до лікарів. Рейтинги медичних спеціалістів на Google Reviews часто бувають вкрай низькими — дві зірки або навіть менше. Це викликає занепокоєння.
Зображення: З приватного архіву Дениса Угрина. Переваги української системи
Порівняно з британською системою охорони здоров'я Україна має багато переваг, навіть під час війни. В Україні краща доступність медичних послуг. Так, у Британії державна система охорони здоров'я безоплатна, але, попри її величезний бюджет, що перевищує весь бюджет України, доступність послуг залишається вкрай низькою.
Гарантувати ефективну і швидку допомогу в дитячій психіатрії всім, хто її потребує, є складним завданням, незалежно від обсягу фінансування. Навіть у Норвегії, де бюджет на цю сферу значний, навчання дитячих психіатрів займає від 15 до 20 років. В Україні цей процес здійснюється швидше, тоді як у Британії він триває значно довше.
Проте, як і в багатьох інших країнах, український уряд недостатньо усвідомлює, який вплив має психічне здоров'я на економічний стан та перспективи держави. Україна не є винятком у цьому аспекті: питання психіатрії та ментального здоров'я традиційно займають одні з найнижчих позицій у пріоритетах. Тим не менш, я справді вражений, наскільки серйозно до цієї проблеми підходить перша леді Олена Зеленська. Загалом, у світі спостерігається позитивна динаміка. Наприклад, у Великій Британії та США вже давно почали оцінювати економічні втрати, пов'язані з психічними розладами, і ці цифри вражають своїми масштабами.
Я вже не кажу про виплати з безробіття -- психічні розлади є основною причиною таких виплат, а їхня сума становить десятки мільярдів фунтів щороку. У Великій Британії витрати на безробіття вищі, ніж на оборону. Тобто важливість цього питання надзвичайна.
Зображення: З приватного архіву Дениса Угрина. під час зустрічі з Оленою Зеленською (у центрі) у Лондоні
І вона тільки збільшуватиметься, оскільки стигма в Україні поступово зникає.
Чим менше упереджень, тим більше людей звертатиметься за допомогою — зрештою, ми можемо зіткнутися з величезним потоком запитів.
Сьогодні стигма все ще заважає багатьом людям, зокрема чоловікам, звертатися за допомогою до психіатрів. Хоча психологи можуть бути сприйняті як більш доступні фахівці, більшість людей уникає психіатричної допомоги. Чоловіки зазвичай йдуть до психіатра лише в крайніх випадках, часто під тиском своїх партнерок, і навіть тоді не завжди наважуються. Проте, ситуація поступово змінюється, і потреба в кваліфікованих спеціалістах зростатиме, особливо в умовах післявоєнного часу.
Ось чому розвиток первинної ланки є надзвичайно важливим.
У Великій Британії сімейні лікарі лікують 80-90 % усіх випадків дорослої психіатрії: тривожні стани, депресивні розлади тощо. Якби кожен такий пацієнт одразу йшов до психіатра, система просто не витримала б навантаження.
Інвестиції в первинну ланку медичної допомоги для дорослих є надзвичайно важливими. Я радий бачити, що цей сектор активно розвивається (зараз в Україні сімейні лікарі проходять навчальну програму mhGAP, яка фокусується на наданні допомоги пацієнтам з психічними розладами -- LB.ua), але необхідно посилити зусилля в цьому напрямку. Після закінчення війни ми можемо спостерігати різке зростання кількості самогубств, і це підтверджується статистикою: така тенденція властива не лише ветеранам, а й цивільному населенню. Тож підготовка повинна здійснюватися не лише на первинному рівні, а й на вторинному.
Зображення: proliska.org/ Медичні працівники первинної ланки беруть участь у навчальних семінарах mhGAP в рамках Всеукраїнської ініціативи з ментального здоров'я, що реалізується за підтримки ВООЗ у Дніпропетровській області.
У західних країнах спостерігається значний ріст кількості запитів на підтримку в галузі психічного здоров’я. Лише в минулому році більше мільйона дітей у Великій Британії звернулися за допомогою до фахівців, що становить 8% від загальної чисельності населення країни щороку. Жодна система не здатна впоратися з таким обсягом запитів у традиційному форматі, коли кожен пацієнт отримує індивідуальну консультацію з лікарем. Немає достатньої кількості спеціалістів, щоб надати всім необхідну допомогу.
Відповідно, коли ми готуємо фахівців, то готуємо їх швидше до ургентних випадків, які можуть загрожувати здоров\'ю і навіть життю як самої дитини, так і оточення. Це стосується всіх галузей медицини.
Війна може бути програна через брак психологічної підтримки для військовослужбовців — це добре відомий факт. Не можу стверджувати, наскільки це усвідомлюється нашими лідерами, але, певно, це має певне значення. Координаційний центр, очолюваний Оксаною Збітньовою (голова ГО "Безбар'єрність" та керівник Центру психічного здоров'я при Кабінеті Міністрів України), виконує важливу місію та підтримує корисні ініціативи. Не можу сказати, що нічого не роблять — навпаки, можливо, їхня діяльність перевищує очікування в умовах війни. Однак, безумовно, потрібно докласти ще більше зусиль.
Фото: Укрінформ Оксана Збітнєва
У цілому психотерапевтична практика в Україні більше схожа на європейську модель, ніж на пострадянську. Серед різних психотерапевтичних підходів, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) наразі демонструє найкращі результати. В інших країнах пострадянського простору, наприклад, спостерігається активний розвиток інших методів, таких як гештальт-терапія, яка має особливу популярність у Росії та Італії.
В Україні гештальт-терапія також має своє місце, хоча її доказова база доволі слабка. Але те, що КПТ розвивається такими швидкими темпами, тішить.
Я регулярно спілкуюся з психологами в Україні, і багато з них зазначають: "У нас є безліч програм з різних країн, до нас приїжджають різні фахівці, які щось навчають і проводять супервізії. Іноді цього настільки багато, що важко розібратися, що дійсно приносить користь. Кожен стверджує, що його підхід є найефективнішим, але як це можна перевірити?".
На мою думку, Україна в цьому плані має певні особливості, які відрізняють її від інших конфліктних регіонів. По-перше, ще до початку війни наша інфраструктура була значно розвинутішою в порівнянні з багатьма країнами, які зазнали військових дій. По-друге, чимало спеціалістів володіють англійською мовою, що дозволяє їм безпосередньо отримувати нові знання. Крім того, існує певний "притягальний фактор", який залучає людей з різних куточків світу з різноманітними програмами.
Приміром, цікава ініціатива -- спеціальні плюшеві собачки-хібукі. Їх привезли з Ізраїлю: вони м'які, з ними можна обійматися, носити зі собою. Це лише один приклад. Більшість не мають доказової бази, але інтуїтивно здається, що вони можуть бути корисними.
Зображення: nus.org.ua Дитина з собакою породи хібукі Які зміни потрібно внести в загальну систему?
Після завершення війни з'являться можливості фундаментально реформувати систему психічного здоров'я. Я виділив би кілька головних напрямків:
Підготовка спеціалістів. Необхідно розробити систему, що забезпечує мінімальний стандарт кваліфікації медичних працівників. Можна звернути увагу на практики західних країн, таких як Великобританія або інші держави з успішними моделями підготовки, які включають прозорі іспити та ефективну систему післядипломного навчання. Важливо визначити найкращу модель для України.
Реформа системи тривалої допомоги стосується закладів для дітей-сиріт, паліативних центрів та психіатричних відділень, де люди проводять роки. Інституційні установи в Україні зазвичай перебувають у жахливому стані. Діти мають право жити в родинному середовищі. Ще до початку повномасштабної війни існувало безліч ініціатив щодо створення будинків сімейного типу та альтернативних форм опіки. Це правильний курс, який потребує пришвидшення. Незважаючи на значні зусилля, багато дітей все ще залишаються в тяжких умовах, де часто мають справу з насильством і нехтуванням їхніми потребами. Реформа інституційних закладів також є важливим аспектом для інтеграції України до Європейського Союзу. Крім того, Європейська комісія, зокрема Урсула фон дер Ляєн, активно підтримує ці зміни, і це можливість, яку не слід втрачати.
Зображення: З приватного архіву Дениса Угрина.
Профілактика психічних розладів. Тут ми стикаємося з аналогічною ситуацією, як і у Великій Британії. Коли ми звертаємося до нового уряду з пропозицією: "Інвестуючи один фунт у розвиток навичок батьків, у майбутньому ми отримаємо десять фунтів, адже діти, які виростають у важких умовах, врешті-решт стануть обтяженням для держави через виплати по безробіттю, витрати на пенітенціарні установи та інші соціальні проблеми". Логіка ясна, але політики думають у короткостроковій перспективі — від виборів до виборів. Вони стверджують: "У нас є обмежений бюджет, і якщо ці інвестиції не принесуть результату до наступних виборів, як ми можемо їх пояснити виборцям?". Це є викликом для демократії. В авторитарних країнах такої проблеми менше — вони не зважають на виборчі цикли. Однак існує інша проблема: там не приділяють особливої уваги добробуту дітей та населення в цілому.
В Україні дуже потрібні стаціонари європейського типу для дітей. Нам слід зосередитися на невеликій кількості. Наприклад, на 10 ліжок, з індивідуальними палатами, душем, якісним переліком послуг і командою висококваліфікованих фахівців. Це має бути система для швидкого й ефективного лікування, що триватиме кілька днів, а не місяці чи роки.
Система охорони здоров'я, орієнтована на громади, а не на лікарні, є ключовою для майбутнього лікування. Необхідно зосередитись на розвитку громадських медичних служб, оскільки це має особливе значення для пацієнтів, особливо ветеранів, які страждають від посттравматичного стресового розладу. Для ефективної роботи з цією категорією людей потрібна спеціалізована підготовка фахівців. Україна має потенціал стати світовим лідером у цій області, адже наш досвід роботи з великою кількістю ветеранів є унікальним. В Європі вже давно не виникало подібних викликів. Я часто отримую запити від експертів та науковців, які пропонують нові ідеї – від використання віртуальної реальності до нейростимуляції. Це динамічний процес, що поєднує наукові та клінічні підходи, і може бути цікавим для багатьох країн. Важливо не лише накопичувати цей досвід, але й відповідно документувати, публікувати та інтегрувати його в практику.
Про переваги "нетрадиційних" експертів у мультидисциплінарних групах
Наприклад, у командах з мультидисциплінарним підходом, що надають паліативну допомогу від Карітасу України, до пацієнта разом з медичними працівниками та соціальним працівником виїжджають також психолог і священник.
У подібних групах повинні працювати різні експерти. Наприклад, у моїх командах, які активно займаються лікуванням на рівні громади, ключовою особою є медсестра. Проте в залежності від профілю — дитячого чи дорослого відділень — можуть бути залучені й інші спеціалісти. Наприклад, корисно мати експерта з транскультурної психіатрії.
У східній частині Лондона, де я веду свою діяльність, проживає велика кількість дітей з мусульманських родин. В одному з районів можна зустріти групу ортодоксальних євреїв, а також чимало турецьких дітей. Тому важливо мати фахівців із цих культур, які мають клінічну підготовку. Це дозволяє запобігти багатьом труднощам.
Зображення: EPA/UPG Учениці в лондонській школі отримують сертифікати про завершення середньої освіти (GCSE).
Ще один суттєвий аспект — залучення педагогів до таких ініціатив. Вони можуть відігравати надзвичайно важливу роль для дітей, які поки що не мають змоги відвідувати школу. Наприклад, багато років я співпрацював з учителем, котрий разом зі мною та медсестрою відвідував дітей вдома, намагаючись зацікавити їх навчанням і спонукати повернутись до навчального процесу.
У мене була пацієнтка, яка багато років не виходила з дому й мала складний психологічний стан. Разом із тим учителем ми почали ставити спектаклі за п'єсами Шекспіра. Брали одну зі шкільної програми: я грав одну роль, учитель -- іншу, медсестра -- ще одну, мама також. Ми читали ці тексти старою, складною шекспірівською мовою. Це допомагало їй поступово залучатися до життя.
Дуже вражає, коли враховуються регіональні особливості. Наприклад, деякий час я керував невеликою групою, яка працювала на східному узбережжі Англії, неподалік від моря. Цей район населений численними маленькими селами, які, як правило, живуть у бідності. Це колишні рибальські громади, де у мешканців нині обмаль можливостей для заробітку. Серед дітей з цих родин чимало тих, хто стає жертвою різних форм насильства. В таких умовах надзвичайно важливо, щоб у команді були соціальні працівники, які мають досвід роботи з дітьми, що пережили сексуальне, фізичне або емоційне насильство. Вони мають розуміння специфіки таких випадків і вміють надати необхідну підтримку.
Зображення: cmhmda.org.ua Тренінги програми mhGAP для психологів у сфері правоохоронних органів. Як пацієнтам впевнитися у професіоналізмі лікаря.
Завжди раджу пацієнтам ставитися до лікаря так само, як до будь-якого іншого фахівця, який надає послуги. Ставити питання. Наприклад: яка у вас освіта, у якій галузі, яка кваліфікація? Це особливо важливо у психотерапії, де фахівець може мати дуже базову підготовку, не завжди релевантну.
Друге важливе питання -- про досвід. Якщо ви приводите дитину із синдромом Туретта, спитайте: який у вас досвід роботи з цим розладом? Скільки пацієнтів було, які результати?
Ще більш корисно, якщо ви знайдете онлайн-відгуки від інших пацієнтів або їх сімей. Не слід соромитися ставити такі запитання. Лікар повинен мати практичний досвід, що підтверджується реальними випадками.
Також важливо питати про доцільність запропонованих обстежень. Часто їх призначають у надмірній кількості, незрозуміло для чого. Просто спитайте: "Як ці обстеження вплинуть на вашу лікувальну тактику?". Якщо лікар не може пояснити -- можливо, вони зайві.
Не варто проходити діагностику без вагомої причини — це витратно, може завдати шкоди й потребує значних часових затрат. Окрім того, існує ймовірність, що лікар отримує вигоду від направлення на конкретні обстеження, що підвищує ризик корупції.
На жаль, в Україні досі вважають, що хороший лікар -- той, хто призначає багато аналізів. Але як це вплине на лікування?
Коли мова заходить про медичні процедури, завжди звертайте увагу на наявність наукових доказів. Наприклад, можна запитати: "Чи є підтвердження результативності електрофорезу в даній ситуації?". Якщо лікар реагує нервово або проявляє агресію, варто спокійно розглянути можливість припинення співпраці. Такий спеціаліст навряд чи зможе надати вам потрібну допомогу.
Зображення: З приватного архіву Дениса Угрина.
Це стосується особливо втручань, пов'язаних з аутизмом. Іноді виникають пропозиції абсурдних рішень, таких як заряджена вода або сумнівні методики, які подаються дуже переконливо, хоча насправді не мають жодної наукової основи. Отже, ключове питання, яке слід ставити: які докази лежать в основі цих рекомендацій?
Було б чудово, якби більше людей розуміли суть рандомізованих контрольованих досліджень. Але навіть якщо немає часу на глибоке вивчення, достатньо просто попросити лікаря пояснити, чому він щось рекомендує.
Нам потрібно поступово відходити від інфантильного ставлення до медицини та підходити до лікування відповідально.
Це не означає конфліктувати з лікарями, але варто ставити правильні запитання та не сприймати їхні призначення як істину. Так само, як у будь-якій сфері послуг -- ви ж не обираєте першого-ліпшого майстра чи ресторан без відгуків і перевірки.
Як українцям підтримувати своє психічне здоров'я
Головне — це досягнення гармонії. Людина — це істота, якій складно залишатися на одному місці. Рух, фізична активність (особливо на свіжому повітрі), творчість чи інші хобі сприяють розвитку та збагаченню. І що дуже важливо — для цього не завжди потрібні великі витрати.
Изображение: EPA/UPG
Більшість таких активностей нічого не коштує. Наприклад, зараз я їду на велосипеді з донькою, а завтра планую довгу пробіжку в ліс біля озер. Виходиш з дому -- і біжиш (а я ще беру парацетамол, бо ноги болять від віку). Це значно покращує мій психічний стан. Я почуваюся набагато краще після таких занять. І це має наукове підґрунтя.
Коли особа входить у холодну воду, спочатку спостерігається різке підвищення активності, а згодом організм починає поступово гальмувати свої функції, зокрема зменшується частота серцебиття. Це явище пов'язане з активацією парасимпатичної нервової системи. Після того як я занурююся в холодну воду, що мені дуже подобається, відчуваю себе так, ніби отримав морфін. Це насичене розслаблення триває довгий час.
Я займаюся підтримкою дітей, які страждають від самоушкоджувальної поведінки та суїцидальних думок. Серед них є певна категорія, для якої щоденне ранкове купання в холодній воді виявляється дуже корисним. Вони відчувають значне полегшення і набагато рідше завдають собі шкоди. Це явище має фізіологічні обґрунтування. Звичайно, цей метод не підходить всім, але для деяких він може стати справжнім порятунком.
#Євреї #Насильство #Європа #Україна #Росія #Сполучене Королівство #Туреччина #Ізраїль #Укрінформ #Корупція #Європейський Союз #Італія #Лондон #Урсула фон дер Ляєн #Європейська комісія #Психіатр. #Організація громади #Ресторан #Уряд України #Бюджет #Інвестиції #Аутизм #Англія #Норвегія #Лікар #Безробіття #Психолог. #Google #Західний світ #Вільям Шекспір #Фунт стерлінгів #Пострадянські країни #Депресія (психологія) #Психічний розлад #Стигма (лігатура) #Психотерапія #Пацієнт #Тренінг #Стажування (медицина) #Лондонський університет
