Микола Несенюк: Росисти. Концепція тижневика - Новини Рівного та регіону -- Рівне Вечірнє.

Мої батьки, світла їм пам'ять, не мали навіть середньої освіти. Семи років сільської школи, де їх навчили читати, писати і рахувати, цілком вистачило на тихе подальше життя. Мені ж через це довелося поповнювати свій дитячий словниковий запас із того, що чув довкіл, а також із радіо і телебачення.

Коли я був шестирічним хлопчиком, то часто запитував маму про значення незнайомих слів. Вона зазвичай відповідала: "Відчепись!". Можливо, їй було незручно визнати, що не знає значення того слова, або ж вона соромилася мене, що я його почув десь. Тому зі своїх шести років я вирішив самостійно розгадувати значення слів, які чув у навколишньому світі. Одне з таких слів — "росисти". Я ніколи не чув його у розмовах з батьками, друзями, вихователями або сусідами. Лише радіо, яке тоді лунало звідусіль, промовляло це слово. Я швидко припустив, що "росисти" походить від "росія", і думав, що так називають людей звідти. Мене не дивувало, що про цих "росистів" казали негативно: у ті часи могли спочатку говорити добре, а потім погано, і навпаки. Я зрозумів, що дорослі знають більше, тому не став цікавитися причинами змін у ставленні. Виправити моє дитяче непорозуміння не було кому, адже ніхто ніде не вживав це слово. Лише згодом, коли навчився читати і почав читати "дорослі" газети, я зрозумів, що насправді "росисти" — це "расисти". Люди, які зневажають інших через їхню расу, і це не має нічого спільного з "росією". Минуло понад шість десятиліть, і тепер я усвідомлюю, що тоді був абсолютно правий: жителі ворожої країни насправді є расистами. Можливо, ви запитаєте, як це так? Адже серед їхніх ворогів є багато людей з вірменськими, грузинськими, татарськими, єврейськими, корейськими, німецькими та іншими прізвищами, не кажучи вже про різноманітність зовнішності. Але це не має значення. У своїй країні той же вірменин чи молдаванин може бути цілком нормальним і толерантним. Однак, ставши громадянином агресивної держави, він миттєво отримує зневажливі ярлики: чурка, хахол, азербайджанець, чучмек і так далі. Вони, дивним чином, забувають, що самі можуть бути такими. Але насправді нічого не забувають; вони вірять, що належать до якоїсь вищої раси, вигаданої для них. Тому зневажають інші народи, намагаються їх підкорити і ведуть війни. Так було завжди! Отже, вони і є справжні расисти! Чи "росисти", як я чув у дитинстві по радіо.