Владика Андрей Шептицький і далі є моральним орієнтиром для українського народу.
29 липня 1865 року на світ з'явився Роман Марія Александер, польський граф, який став яскравим символом українського народу. Він взяв на себе керівництво Церквою, активізував розвиток культури, мистецтва та музейної справи, навчав українців самостійності в заробітку, а також рятував євреїв під час Голокосту. Його велич духу викликала побоювання навіть у більшовиків. Незважаючи на те, що митрополит Андрей Шептицький зазнав заслання після Першої світової війни, під час Другої світової війни, коли багатьох священників переслідували, його оминули. Влада усвідомлювала, яку силу має авторитет митрополита в суспільстві, і що його арешт міг би спричинити серйозні наслідки. До 160-річчя з дня його народження Український інститут національної пам’яті підготував відео про митрополита, в якому висвітлюються ключові моменти його життя.
Майбутній керівник Української Греко-Католицької Церкви з'явився на світ у родині польського графа Яна Шептицького та Софії Фредро, яка була донькою знаменитого польського автора Александра Фредро. Їхній родинний маєток знаходився в селі Прилбичі на Яворівщині. Ця заможна та шляхетна сім'я забезпечила своїм п'ятьом синам високоякісну освіту. Роман Марія Александер Шептицький навчався в гімназіях Львова та Кракова, володіючи багатьма мовами, серед яких польська, українська, англійська, французька, німецька, староєврейська та латинська. За бажанням батька, він продовжив навчання у Вроцлавському та Краківському університетах, де здобув ступінь доктора права, а згодом — доктора теології та філософії.
Родина Шептицьких у Прилбичах, 1888 рік (фото з сайту УІНП)
Роман з дитинства відчував покликання до духовного життя. Однак, коли 18-річний син повідомив батькам, що хоче вступити до василіанського чернечого ордену, тобто греко-католицького, це було великою несподіванкою для польської родини. Батько наполіг, щоб син спершу відбув військову службу.
"Для польської шляхти, до якої належали графи Шептицькі, східний обряд асоціювався з українством, а тому був холопським, не гідним уваги. Куди престижніше - військова кар'єра. До слова, рідний брат Шептицького Станіслав став відомим воєначальником і навіть був міністром оборони Польщі. На це ж благословили батьки і Романа", - розповідає Наталія Позняк-Хоменко.
Роман вступив до лав елітного австрійського полку уланів у Кракові, проте через півроку його спіткала скарлатина з ускладненнями, що вплинули на лімфатичну систему та викликали запалення суглобів.
Роман Шептицький у формі улана, 1883 рік (фото з сайту УІНП)
Підкоряючись волі батька, Роман залишається вірним своєму вибору - служити не війську, а Богу та Україні. 28 травня 1888 року він прийняв постриг у монастирі отців Василіан у Добромилі. Вічні чернечі обіти він склав у василіанському монастирі Кристиполя. Цікаво, що його брат Казимир обрав той же шлях. Під іменем Климентій він згодом стане настоятелем Унівської лаври, а згодом закінчить свої дні в колонії для важких злочинців у Росії - Владімірському Централі, відомому завдяки російському шансону. Сім'ю ще одного брата, Леона, розстріляли енкаведисти у 1939 році, спаливши родинний маєток у Прилбичах.
Роман вибрав собі чернече ім'я Андрей. Його рішення слідувати шляхом греко-католицького обряду стало для нього природним вибором. "Він усвідомлював, що його предки походять з одного з найдавніших і найбагатших боярських родів Галичини, котрий отримав грамоту на право на земельну власність ще у 1284 році від галицько-волинського князя Лева Даниловича. Члени роду Шептицьких, такі як Львівський єпископ Варлаам і митрополити Атанасій та Лев, які були фундаторами Архикатедрального собору Святого Юра у Львові, займали важливі позиції в ієрархії Греко-католицької церкви. Пізніше, у своєму пастирському листі, він писав: "Я українець з роду в рід. Я полюбив нашу церкву і святий обряд усім своїм серцем, присвятивши своє життя служінню Богу," - підкреслюють в Українському інституті.
Владика Андрей у 1901 році (фото УГКЦ)
12 січня 1901 року владика Андрей Шептицький очолив Українську греко-католицьку церкву. Поляки за це його вважали зрадником, а українці - польським агентом, який намагається розвалити УГКЦ зсередини. Але своїм багаторічним сподвижицтвом для розвитку українського народу митрополит став беззаперечним авторитетом і духовним лідером нації.
Митрополит Шептицький, будучи добре освіченим та маючи значний капітал, також проявляв підприємницький талант і вмів заробляти гроші. Хоча він вів чернече життя, більшу частину своїх фінансів інвестував у розвиток різноманітних проєктів, сприяючи економічній та фінансовій грамотності українців і заохочуючи їх до створення нових ініціатив. Священнослужителі та монахи опановували різні ремесла, такі як торгівля, бухгалтерія, кооперація та сільське господарство, навчаючи цим навичкам сиріт, яких вони виховували.
"УГКЦ не мала жодної державної підтримки ані за Австро-Угорщини, ані за Польщі. У цих умовах церква перетворилася на таку собі державу в державі: у межах УГКЦ Андрей Шептицький сформував неформальний Кабмін, який вирішував нагальні господарські потреби галичан. Значна частина коштів церкви (і особисто - митрополита) йшли на створення шкіл, лікарень, санаторіїв та музеїв. Митрополит давав особисті кошти і свою землю на організацію кооперативного ліцею, садівничо-городничої та хліборобської шкіл", - пояснюють в УІНП.
Митрополит виступив з ініціативою заснування кооперативів "Маслосоюзу", які забезпечували 60% всього молочного виробництва в Галичині (зображення з сайту УІНП).
Митрополит став співвласником першої української кондитерської фабрики "Фортуна" та одним із засновників першого в Україні банку, заснованого на принципах іпотеки. Він активно сприяв розвитку нафтової промисловості на територіях, що належать УГКЦ, і виступав ініціатором створення перших природоохоронних заповідників. Митрополит навчав українців відкривати кооперативи, які фінансово підтримував за допомогою іпотечного банку. За його ініціативою парафіяльні священники почали відновлення українських сіл.
Андрей Шептицький запровадив у церковне богослужіння живу українську мову, реформував богословську освіту, реорганізував духовну семінарію у Львові. Він підтримував українське приватне шкільництво, спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, багатьох учнів-богословів скеровував на навчання в Європу. Владика опікувався сиротинцями, притулками, дитячими садками, фінансово підтримував наукові, освітні, культурно-мистецькі установи, видавництва і громадські організації.
Шептицький як син художниці добре розумівся на мистецтві, сам був колекціонером і спонукав розвиватися українських талановитих митців. Це він подбав про освіту Модеста Сосенка і Юліана Буцманюка, заохочував їх розписувати українські церкви.
З його ініціативи 1905 року у Львові створили національний музей, куди митрополит передав власну, одну з найбільших в Європі колекцію іконопису. У 1914 році він відкрив український університет у Львові, 1923 - Богословське наукове товариство, 1929 - Львівську греко-католицьку богословську академію, 1939 - Український католицький інститут церковного з'єднання ім. Йосифа-Веніамина Рутського.
Шептицький виступав як один із ініціаторів створення "Пласту" і протягом усього свого життя забезпечував йому підтримку, передавши частину своїх земель для проведення таборів. Крім того, він активно підтримував молодіжні організації, такі як "Сокіл", "Січ", "Просвіта" та "Рідна Школа", які займалися вихованням молоді.
Митрополит Шептицький в пластовому таборі, 1929 рік (фото з сайту УІНП)
"Давайте молоді таку просвіту, що навчила би їх не лише теорії, а й практики життя. Учіть їх жити... Виробляйте в молоді самодостатність, індивідуальність, учіть їх розраховувати більше на себе, ніж на інших, не оглядаючись на поміч уряду і краю, а власною ініціативою дороблятися самостійного буття", - настановляв митрополит.
У той період було неможливо відокремити громадське життя від політичного. Шептицький займав посаду депутата Галицького сойму та був членом Палати панів австрійського парламенту у Відні, де активно боронив інтереси українського народу.
Митрополита Шептицького вітають у Відні в 1917 році після його повернення з заслання (зображення з архіву Українського музею та бібліотеки в Стемфорді).
В часи Української революції 1917-1921 років він використав свій авторитет і хист дипломата для підтримки УНР і ЗУНР. У 1919 році завдяки Шептицькому Ватикан на чолі з Папою Бенедиктом XV визнав УНР. У березні 1939-го він підтримав створення Карпатської України, а в червні 1941-го благословив проголошення Акта відновлення Української держави.
Шептицький одним з перших у 1933 році акцентував на трагедії Голодомору 1932-1933 років, ініціював збір допомоги на Наддніпрянщину. Але радянська влада відмовилася від неї. Пізніше митрополит вів перемовини з Голлівудом про зйомки фільму про Голодомор.
Рабин Курт Левін (другий зліва) в монастирі на Бойківщині, неподалік від Підлютого. Щоб врятувати його, видавали за монаха-студита (фото УГКЦ).
Під час Другої світової війни митрополит став рятівником для десятків, а можливо, й сотень євреїв. Він приховував деяких з них, влаштовуючи дітей з фальшивими документами в притулках, а також залучав деяких до праці на фабриці, що забезпечувало їм заробіток. Митрополит сміливо звертався з листами до Сталіна і Гітлера, намагаючись зупинити жорстокість.
Радянська влада активно шукала компрометуючу інформацію на митрополита Андрея Шептицького, але водночас побоювалася його арешту, адже усвідомлювала його величезну популярність серед народу. У документах львівських енкаведистів зазначалося: "Поки не буде знищено Шептицького, український націоналізм не вдасться подолати". Митрополит відійшов у вічність у символічний день, коли згадують померлих, - 1 листопада 1944 року. Лише після його смерті радянська влада наважилася на ліквідацію Української греко-католицької церкви.
На церемонію прощання з митрополитом зібралися сотні українців (фото з Локальної історії)
Дискредитуючи його добре ім’я, радянська влада намагалася звинуватити митрополита Андрея та всю Українську греко-католицьку церкву у співпраці з нацистським режимом, інкримінуючи їм підтримку дивізії СС "Галичина" та участь у "злочинах" Української повстанської армії. Саме через це Яд Вашем досі не визнав Андрея Шептицького Праведником народів світу, хоча він рятував найбільшу кількість євреїв під час Голокосту.
Ватикан наразі досліджує можливість беатифікації митрополита Андрея Шептицького, запевняючи, що процес наближається до завершення. Основними опонентами в цьому питанні залишаються польські члени Конгрегації у справах святих, які критикують митрополита за його, на їхню думку, "недостатньо активну позицію" під час українсько-польського конфлікту, що розгортався на Волині в роки Другої світової війни.
Пам'ятник Андрею Шептицькому розташований поруч із василіанським монастирем у місті, яке носить його ім'я (фото ZAXID.NET)
У 2024 році місто Червоноград отримало нову назву – Шептицький, вшанувавши пам'ять Владики Андрея, який у місцевому монастирі прийняв вічні обіти.
#Євреї #Суспільство #Європа #Друга Польська Республіка #Австрія #Адольф Гітлер #Клан #Голокост #Богослов'я #Більшовики #Радянський Союз #Українці #Львів #Польська мова #Відень #Російська імперія #Українська мова #Івано-Франківськ #Австро-Угорщина #Карпатська Україна #Музей #Краків #Добромиль #Обряд #Уряд України #Українська Греко-Католицька Церква #Митрополит-єпископ #Андрей Шептицький #Монастир #Ксьондз. #Прилбичі #Галичина (Східна Європа) #Польський народ #Йосип Сталін #Українська Народна Республіка #Кооператив #Ягеллонський університет #Ватикан #Шляхетність #Граф. #Український інститут національної пам'яті #Яворівський район #Влада (соціологія) #Галицько-Волинське князівство #Собор святого Юра #Лев І Галицький #Родина Шептицьких #Олександр Фредро #Папа Бенедикт XV
