Провели показову страту: спочатку повісили, потім четвертували, а згодом відвезли голову до адміністративного центру провінції, Віла-Ріки (тепер відома як Ору-Прету), де її виставили на жердині в самому центрі площі.
Жуакін Жозе да Сілва Шав'єр напередодні виконання вироку.
Всім іншим учасникам змови, також спочатку засудженим до страти, зберегли життя, замінивши смертні вироки м'якішими покараннями, переважно засланням до африканських колоній. Португальська королева Марія таким чином намагалася продемонструвати, що не є жорстокосердною навіть до державних злочинців ("інконфіденсія", власне, і означає "зрада", насамперед державна).
Варто зазначити, що інформацію про "милість" королеви вони отримали лише після оголошення вироків. Сама ж королева прийняла своє рішення ще за півтора року до цього моменту. Протягом усього цього часу змовники потерпали в очікуванні.
Причини, чому влада вирішила покарати лише одного учасника змови, трактувалися по-різному. З одного боку, цей індивід сам намагався взяти на себе всю провину за події. З іншого боку, всі інші змовники були так чи інакше пов'язані з елітними колами бразильського суспільства, будучи спадковими чиновниками, землевласниками або представниками промисловості. Винятком залишався лише Жуакін Жозе да Сілва Шав'єр.
Він рано залишився без батьків. Освіту отримав в католицькій семінарії (для цього були непотрібні гроші, яких в нього не було, досить було не мати в роду відлучених від церкви, євреїв чи темношкірих). Принагідно опанував ремесло стоматолога чи радше "зубодера" - саме так, власне, й перекладається його прізвисько Тирадентіс, що зрештою стало відомішим за прізвище.
Ознайомтеся також з: Продовжене відлуння Тамбори.
Віла-Ріка в період колонізації
Проте стоматологія для нього була радше хобі, він часто лікував зуби нужденним безплатно. Заробляти Тирадентіс намагався на торгівлі, проте без особливого успіху. А коли потрапив до в'язниці (мав необережність заступитися за раба), залишився навіть без того майна, яке зміг накопичити. Спробував зайнятися рільництвом - але теж лише набрав боргів.
Отже, в кінцевому підсумку, нещасний вирішив приєднатися до армії, і тільки тоді його життя почало набувати стабільності. Він розпочав свою кар'єру з посади молодшого лейтенанта драгунів, але за сім років піднявся до командира кавалерійського полку. Це дало йому можливість завести корисні знайомства, здобути визнання в суспільстві і зрештою потрапити в коло освічених вільнодумців, які стали майбутніми змовниками.
Щодо мети "Інконфіденсія мінейра" можна лише висловлювати припущення, адже, якщо у неї й існували якісь програмні документи, то вони так і не потрапили до нас. Ймовірніше за все, їх просто не існувало. Діяльність цього таємного товариства, заснованого в Мінас-Жерайс, в основному обмежувалася лише "сміливими бесідами".
Присяга змовників на стягу
Обговорювали питання оптимального державного устрою – більшість учасників підтримала ідею республіки, схожої на ту, що існує у Сполучених Штатах. Вони також висловилися за скасування боргових зобов'язань, необхідність ліквідації обмежень на підприємницьку діяльність, стимулювання розвитку мануфактур та заміну постійної армії на озброєне ополчення громадян.
Однак і рецепти, що їх пропонували вільнодумці, не були особливо радикальними. Наприклад, вони не наважувалися вимагати повного скасування рабства, обмежуючись лише бажанням звільнити рабів, які народилися в Бразилії.
Ознайомтеся також: Філософія корупційних явищ. Державний "експеримент" Френсіса Бекона.
Крім того, змовників вдалося викрити практично миттєво. Вони не встигли реалізувати жодних планів або належно організуватися. В результаті, учасники "Інконфіденсії мінейра" залишалися під слідством значно довше, ніж час, що провели вільно, плануючи свої дії.
Найяскравішою подією, пов'язаною з цією змовою, стала, іронічно, страта Тирадентіса. І той жахливий антураж, який влада намагалася створити навколо цього процесу, замість того, щоб залякати можливих прихильників страченого, лише підвищив його популярність і зробив відомим серед народу.
Для нього Тирадентіс втілював поняття "соціальної близькості" - не випадково, згідно з легендами, його голова дуже швидко зникла з жердини на площі у Віла-Ріці, і знайти її так і не вдалося.
Бразилія здобула свою незалежність всього через кілька десятиліть, але цей процес не відбувся через революційні збурення. У країні була встановлена монархія, якою керував португальський принц Педру, онук тієї самої Марії, що підтвердила вирок "інконфідентам". Протягом певного часу він жив у метрополії і навіть не планував стати "незалежником" Бразилії.
Звичайно, немає жодних доказів того, що учасники "Інконфіденсії Мінейра" прагнули здобути незалежність для Бразилії. Єдиний спосіб, яким це могло відбутися, — це автоматичне проголошення незалежності в контексті республіканських змін, якщо в метрополії зберігалася б монархія. Саме з цієї причини бразильський імператор не міг бути вірним послідовником Тирадентіса, як це часто стверджується. Тому змова з його участю залишалася актом "інконфіденсії", що трактувалося як державна зрада.
Героєм "Зубодер" міг стати хіба що для республіканців, яких в Бразилії теж було чимало. Вони час від часу навіть підіймали повстання, найбільшим з яких була "революція Пернамбуку" 1817 року. Але усі вони зрештою були придушені.
Ознайомтесь також: Ігри з вогнем, або Забава "панів життя", що майже призвела до втрати незалежності Франції.
Лише в результаті падіння монархії в 1889 році (цікаво, що це сталося рівно через сто років після страти Тирадентіса) змінилося сприйняття змовників з минулого. Нова республіка виявила потребу в героях, на прикладах яких можна було б виховувати майбутні покоління своїх громадян.
Тирадентіс виявився майже ідеальним кандидатом - і з анкетними даними, і за поведінкою під час суду, і за мученицькою смертю насамперед. Тож за меморіалізацію взялися ґрунтовно. Ім'я незламного борця отримало і його рідне місто, і площа у Ріо, на якій його стратили, і площа в Ору-Прету, де виставляли його голову. Були ще й вулиці в інших бразильських містах, пам'ятники та музеї...
Там, де герой все ж не дотягував до мученика і святого - німб йому могли вже й домалювати (все ж сто років минуло). Навіть портрети "Зубодера" поступово втрачали риси реальної людини й все більше наближалися до іконописних зразків.
Оголошення 21 квітня — дня, коли помер герой, — національним святом справді нагадує церковні традиції. Не варто забувати і про те, що його визнали "покровителем" як військової, так і цивільної поліції. Але ж чи не залишилася Бразилія глибоко католицькою країною й після проголошення республіки?
Виключно для Еспресо
Про автора. Олексій Мустафін — український журналіст, телевізійний керівник, політичний діяч та автор науково-популярних книг.
Редакція не завжди поділяє погляди, які висловлюють автори блогів.
#Євреї #Суспільство #Україна #Клан #Франція #Африка #Державний устрій #Чиновник #Католицька церква #Бразилія #Прізвище #Смертна кара #Португалія #Колонія #Король #Монархія #Семінарія #Стоматологія #Виробництво #Рабство #Народне Ополчення #Мегаполіс #португальська мова #Борг #Оуро-Прету #Рільництво #Гора Тамбора #Мінас-Жерайс #Френсіс Бекон #Педро II, імператор Бразилії #Пернамбуку
