Дробицький Яр, розташований поблизу Харкова, став ареною масових розстрілів у 1941-1942 роках, де нацистські війська вбили тисячі невинних людей, включаючи євреїв, ромів та військових полонених. Сьогодні цей історичний об'єкт слугує меморіалом та місцем пам'яті.
Лише через кілька днів на цій території загинуло близько 10 тисяч людей, і це було тільки початком. Про складну історію цього місця вирішив розповісти "Телеграф".
Дробицький Яр, також відомий як Травницька долина, розташований поблизу східної околиці Харкова, у районі села Затишшя, поблизу перетину проспекту Героїв Харкова та Харківської кільцевої дороги. Це урочище стало одним із символів нацистських злочинів під час Другої світової війни, адже тут у 1941-1942 роках проводили масові розстріли цивільного населення, зокрема євреїв і ромів.
Коли німецькі війська наближалися до Харкова, місто стало мішенню для інтенсивних авіаційних та артилерійських атак. Мешканці, незважаючи на загрозу, отримували від радянських чиновників запевнення про захист міста, а будь-які вираження сумнівів вважалися панічними настроями чи спробами дестабілізації. Це призводило до плутанини серед населення, і значна частина євреїв та ромів, які не встигли виїхати, опинилася беззахисною перед окупантами.
25 жовтня 1941 року місто Харків було повністю захоплене німецькими військами. На початку грудня окупанти організували перепис населення, під час якого євреїв та ромів заносили у спеціальні списки. 14 грудня військовий комендант міста, генерал-лейтенант Альфред фон Путткамер, видав розпорядження про примусове переселення всіх членів цих громад, незалежно від віку або соціального статусу, до бараків Харківського тракторного заводу, що залишилися після будівництва. Гетто було розташоване на околицях Нового Харкова, в напівзруйнованих будівлях без дверей, вікон і системи опалення. Умови життя там були жахливими: поширювалися насильство і грабежі, а за найменші порушення могли розстрілювати на місці.
Масові страти почалися наприкінці грудня 1941 року. В'язнів групами по 250-300 осіб вели до Дробицького Яру, де їх розстрілювали. Дітей також не шкодували. За кілька днів у грудні було знищено щонайменше 10 тисяч людей, а на початку 1942 року гетто фактично припинило своє існування.
Крім єврейського та ромського населення, у Дробицькому Яру страчували також радянських військовополонених та пацієнтів психіатричних лікарень. За даними Державного архіву Харківської області, загальна кількість жертв у цьому урочищі та прилеглих ділянках сягала 16-20 тисяч людей. Після звільнення Харкова у 1943 році радянська влада провела судовий процес, відомий як "Харківський процес", під час якого троє нацистських військових та один місцевий колаборант були засуджені до страти за участь у цих злочинах.
На початку збройного конфлікту меморіал Дробицького Яру отримав значні ушкодження: основний монумент і менора частково зруйновані, а територія комплексу постраждала від артилерійських атак. На місці можна побачити сліди від снарядів, а деякі ділянки залишаються нерозмінованими. Наразі меморіал закритий для відвідувачів.
Нагадуємо, що раніше "Телеграф" повідомляв про те, яку жахливу історію на кордоні з Україною намагалася приховати радянська влада.
#Євреї #Нацизм #Україна #Телеграф #Радянський Союз #Харків #Злочин #Друга світова війна #Військова окупація #Ромський народ #Диверсія #Урочище #Паніка. #Гетто #Смертна кара #Військовополонений #Храмова менора #Збройні сили #Меморіал #Генерал-лейтенант #Дробицький Яр #Оболонка (снаряд) #Артилерія #Командире! #Харківський тракторний завод
