Нижня Апша: як "Українське Монако" перетворилося на найбагатше село в державі.

Географія розкошів: де розташоване "Українське Монако"

Нижня Апша, колишня Діброва за радянських часів, знаходиться у Тячівському районі Закарпатської області, на самому кордоні з Румунією. Це стратегічне розташування стало визначальним для розвитку економіки села.

Перше документальне згадування про село відноситься до 1387 року, коли його називали Alsówapsa. У румунській мові село відоме як Apșa de Jos, а до 2004 року носило ім'я Діброва. Відповідно до історичних джерел XIV століття, валаський воєвода Йоді Дрогуш, отримавши землю від угорського короля Людовіка, заснував село Апшу у 1390 році.

Більшість населення Нижньої Апші складають етнічні румуни, які історично мають тісні зв'язки з Румунією та країнами Європейського Союзу. Українців тут менш як 2% населення.

Село нагадує величезний архітектурний комплекс. Практично всі старі будівлі були замінені на багатоповерхові, оригінальні вілли, які гармонійно поєднують традиційні місцеві мотиви з бароковими та сучасними дизайнерськими елементами.

Основне джерело фінансового благополуччя Нижньої Апші - це трудова міграція. Мешканці села масово виїжджали на заробітки, починаючи з 1980-х років, і згодом цей процес став не просто способом виживання, а культурною традицією. Спочатку валили ліс у Сибіру, добували нафту, у 90-х продавали соняшникове насіння, спирт іноземцям. А потім - поїхали на заробітки в Європу.

Основні фінансові надходження походять з країн Європейського Союзу. Мігранти зазвичай зайняті в будівництві, торгівлі та туристичному секторі в таких державах, як Португалія, Чехія, Іспанія та Італія.

Фінансові надходження переважно інвестуються в зведення та облаштування нових, ще більш великих і розкішних резиденцій у рідному селі. Будинок перетворився на ключовий символ досягнень та соціального становища.

Нижня Апша (сцена з відеоматеріалу)

Багатство Нижньої Апші виявляється не стільки в інфраструктурі, скільки в розкішних приватних маєтках. Тут існує невидиме змагання: "У кого більше, естетичніше та вищий". Вважається, що кожен маєток повинен бути принаймні трохи вищим за сусідній.

У нових будівлях мінімальна кількість кімнат коливається від 10 до 15. Деякі з них вражають своїми масштабами, маючи до 60 кімнат. Це часто призводить до того, що родини займаються лише невеликою частиною доступного простору. Знайти одноповерхову конструкцію в таких комплексах виявляється досить важким завданням.

Фасади будівель оздоблені колонами, мармуровими елементами, позолотою, витонченими ліпними деталями та вежами. Найпрестижніші резиденції можуть включати приватні оранжереї, басейни, сауни, а також складні системи освітлення.

Часто жителі села, збудувавши такий величезний будинок, продовжують жити у невеликому старому будинку на подвір'ї, використовуючи "палац" лише для зберігання речей та прийому гостей на великі свята, як-от весілля чи хрестини. Особливо це помітно взимку, бо опалювати оті всі хороми - дорого і безглуздо.

В самому селі також є багато цікавого для огляду. Наприклад, в Апші налічується вісім Залів Царства Свідків Єгови. Це вражає, адже чисельність населення тут складає приблизно 7500 осіб.

З архітектурних пам'яток тут можна подивитися на дерев'яну церкву святого Миколи (мармароська готика), яка була побудована в 1604 році та церкву святого Василя Великого, яка також дерев'яна і була побудована у 18 сторіччі. Ще у селі є старе єврейське кладовище.

Є і смішні парадокси. Наприклад, на подвір'ї шикарного палацу можуть стояти старенькі "жигулі", а з вікон будинку стирчить сіно, яке там сушиться.

Деякі будівлі орендуються туристам, оскільки багато місцевих жителів переважно працюють за межами рідного міста.

Нижня Апша (сцена з відеоматеріалу)

Велика кількість приватного багатства не завжди співвідноситься з якістю комунальних послуг, що породжує соціальний парадокс.

Хоча в цьому селі немає великих промислових підприємств, доходи місцевих жителів і їхня купівельна спроможність роблять його одним із найбільш економічно розвинених населених пунктів в Україні.

Економіка регіону в значній мірі підтримується фінансовими переказами мігрантів, що сприяють розвитку місцевого будівництва та комерційної діяльності.