Він прагнув зруйнувати бар'єри між народами, які були створені на основі давніх стереотипів.
Костянтин Пономаренко став одним із тих, хто одразу ж відгукнувся на заклик захистити Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Він був видатною особистістю, досягнувши успіху в багатьох сферах, і мріяв не воювати, а знаходити шляхи для подолання конфліктів між народами. Проте всі його мрії та амбіції були знищені війною.
Усе його життя стало подорожжю самовідкриття та усвідомлення власної ідентичності як українця. Костянтин з'явився на світ у 1991 році в Запоріжжі, місті, яке на той час було майже повністю русифікованим. До тринадцяти років він зростав у русномовному середовищі. Потім його сім'я переїхала до Вінниці, де хлопець вирішив глибше опанувати українську мову. Після закінчення школи він вступив до Києво-Могилянської академії, де здобував освіту на кафедрі історії з акцентом на "Юдаїку", а також проходив стажування в Єрусалимському університеті.
Однокурсники, викладачі та колеги Костянтина згадують про нього, як про дуже активну, рішучу і спраглу до нового людину. Він також вирізнявся активністю й поза "Могилянкою" - був членом Демальянсу, брав участь у Революції Гідності.
Костянтин Пономаренко був відкритим і щирим. Він любив пізнавати світ, історію та культуру інших народів. Особливо цікавився тими, які мали давні зв'язки з Україною та безпосередньо чи опосередковано впливали на її становлення та розвиток. Знав до десятка іноземних мов, з яких шістьма володів майстерно.
Після завершення магістратури він написав таке про свій вибір: "Моя мотивація для навчання на цій програмі виникла з усвідомлення, що протягом століть євреї та українці жили поряд на цих землях, однак між ними існувала і досі існує бар'єр байдужості, стереотипів, а іноді й ненависті. Цей ментальний та культурний бар'єр залишається неподоланим: українці майже нічого не знають про єврейську спільноту, їхню історію, повсякденне життя, культуру та мотивацію в різних історичних контекстах".
Молодий магістр прагнув внести свій внесок у розвиток країни, руйнуючи бар'єри між народами, що виникли через вікові стереотипи та спадок російської імперії, який сприяв зневажливому ставленню до інших націй. Він також досліджував й трагічні моменти в історії України.
Костя був надзвичайно сильною особистістю. Його сила полягала в його переконаннях. Він мав широкий світогляд і глибоку віру в свої ідеали та принципи, яким залишався вірним до кінця. Це захоплювало всіх навколо. Завдяки своєму синові я також почала вивчати українську мову та зацікавилася історією. Саме він відкрив мені невідомі факти про геноцид українського народу та Голокост. Костя ніколи не зупинявся на досягнутому: він багато читав, досліджував і аналізував, - згадує мати загиблого воїна Анжеліка.
Історія та соціальні процеси завжди привертали його увагу навіть після завершення навчання, особливо коли він розпочав свою кар'єру як журналіст. Костянтин Пономаренко працював редактором історичного інтернет-ресурсу в столиці, а згодом став журналістом на мультимедійній платформі UATV, що займається іномовленням України, та в організації КримSOS. За кілька років до початку повномасштабного вторгнення Росії він займав посаду редактора в українському тижневику "Фокус", що спеціалізується на соціально-політичних темах.
Мати Героя зазначає, що Костянтин усвідомлював: війни з Росією не вдасться уникнути. І коли вона розпочалася, він не бачив іншого виходу, окрім як стати на захист своєї країни.
"Коли він йшов служити, попросив мене не плакати і пишатися його рішенням. Він також хотів, щоб я вірила в його повернення," - розповідає жінка.
Костянтин Пономаренко вступив до лав українського війська вже в перші дні повномасштабної агресії. Він вважав, що служба у тилу не відповідає його принципам, тому відразу ж скористався можливістю стати добровольцем у бойову частину.
Костянтин воював у складі 425-го окремого штурмового батальйону "Скала", узявши собі позивний "Ван Гог". Був стрільцем-снайпером штурмового відділення взводу, виконував бойові завдання на Покровському напрямку.
Пономаренко віддано служив своїй країні протягом понад двох років, поки 2 квітня 2024 року зв'язок із ним не обірвався. Його родина та друзі протягом півтора року вважали його зниклим безвісти, живучи надією на диво. Проте восени 2025 року прийшло підтвердження його загибелі.
Вінничани провели в останню путь Костянтина Пономаренка 2 жовтня. Останнє місце спочинку захисника розташоване на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
Костянтин назавжди залишився у своїх 32 роках. У нього залишилася дружина та семирічна донечка.
Безсмертна слава Герою!
#Євреї #Світогляд #Україна #Голокост #Журналіст #Росія #Українці #Російська імперія #Українська мова #Єрусалим #Геноцид #Запоріжжя #Мамо. #Революція Гідності #Історія України #Побут #Києво-Могилянська академія (1659—1817) #Батальйон #Ступінь магістра #Фокус (український журнал) #Вінниця #Редагування #Тактична мета #Взвод! #Вінсент Ван Гог #КримSOS #UATV #Орден Слави
