1. Економічні взаємини. У випадку Московської федерації основні фінансові ресурси зосереджуються в столиці. Москва контролює зароблені кошти, а потім вирішує, кому слід надавати більше підтримки, а кому — менше, оскільки альтернатив не залишається. Цю систему важко назвати привабливою, як для корінних народів, так і для регіонів, де переважають етнічні росіяни. Було б бажано отримати більше автономії та менше контролю з боку призначених представників. Проте за умов путінського режиму цього не слід очікувати.
2. Культурні зв'язки. Це колишня Велика Культура, що закінчилась в 1917 році, але продовжувала видавати деякі цікаві результати за інерцією. Якщо ми уважно подивимось на етнічне походження творців Великої Культури ХІХ ст., чомусь більшість із них виявиться німцями, малоросами, поляками, євреями тощо. А питомими московитами явно менше. Після того як низка колишніх республік поновили незалежність, а імперський центр почав воювати з цими незалежними державами, замість приваблювати заробітчан економічно, кар'єра митця в Москві стала сприйматись як поняттєве западло, кажучи по-простому. Отримав халтуру в Москві -- втратив фан-клуб у себе вдома. Краще не повертайся.
#Євреї #Москва #Поляки #Брати #Маленькі росіяни
