Росіян не турбує загибель "маленької істоти з чурки".

Які висновки можна зробити з різанини, що сталася в школі підмосковного регіону?

У підмосковному селищі Горки-2 15-річний учень дев'ятого класу на ім'я Тимофій прийшов до навчального закладу з ножем, завдавши поранення кільком учням та охоронцеві. На жаль, десятирічний хлопчик з Таджикистану на ім'я Кобилджон не пережив отриманих травм. Після скоєного Тимофій зробив селфі поруч з тілом жертви.

Вбивця відкрито демонстрував своє захоплення неонацистськими ідеями та радикальним антигуманізмом. Він носив одяг із написами на кшталт No Lives Matter, а також вів телеграм-канал, де детально описував підготовку до злочину та викладав фотографії своєї екіпіровки. На його шоломі були гасла на кшталт "Бей жидов, спасай Россию" та інші подібні. Крім того, він створив і розповсюдив серед однокласників 11-сторінковий маніфест під назвою "Мій гнів", у якому висловлював свою ненависть до суспільства та поділяв людей за національною і релігійною ознакою.

Ще одна "крапля в океані крові".

Пропагандисти відразу ж ухопилися за трагедію в Горках-2 й почали писати, що влада, з одного боку, "перекачала" мігрантську тему, а з іншого - "занадто лояльно ставиться до правих рухів". Ті це відчувають і реагують відповідно. ДШРГ "Русич" назвала зарізану таджицьку дитину "краплею в морі". Ультраправого блогера Владислава Позднякова це "аж ніяк не хвилює", він списує вбивство юного таджика на "чергову провокацію хохлів". "Русская община" вважає, що в убивстві дитини винні "сонні агенти Заходу, які через злочин одинака-колумбайнера хочуть дестабілізувати ситуацію в Росії і повісити все на законослухняних правих патріотів". А ресурс Alex Parker Returns і поготів цинічно констатував: "Як же шкода маленьку личинку чурки на ім'я Кобилджон. Росія знову втратила видатного вченого, інженера, винахідника. Пом'янімо".

Звичайно, існує й альтернативна точка зору. Відома пропагандистка на користь режиму, Анастасія Кашеварова, демонструє своє невдоволення: "Війна, ненависть, агресія, безвихідь, відсутність ідей... У Росії навіть не можуть чітко визначити, в якому напрямку рухаються. Основні принципи патріотизму залишаються невизначеними. А що вже говорити про цілі "СВО", які досі не були чітко сформульовані. Куди ми прямуємо? З якою метою? Що ми насправді втілюємо? Проти чого боремося і за що виступаємо?"

Насправді відповідей на ці питання немає. Ще задовго до лютого 2022 року насилля в російських навчальних закладах стало нормою. Широкого розголосу набувають лише по-справжньому обурливі випадки. Ось коротка хронологія та географія останніх із них.

Найкривавіший (на сьогодні) випадок стався 2018 року в політехнічному коледжі окупованої Керчі. Нападником був студент, унаслідок дій якого (використовував вогнепальну зброю та вибухівку) 21 особа загинула і десятки людей отримали поранення.

У 2019 році в Благовіщенську, що в Амурській області, студент коледжу будівництва та житлово-комунального господарства вчинив напад, внаслідок якого загинули дві людини, а кілька інших отримали поранення.

У 2021 році в гімназії Казані колишній учень скоїв напад, у результаті якого загинули семеро дітей та двоє вчителів, а понад 20 осіб отримали поранення. У Пермському державному університеті студент влаштував стрільбу, забравши життя шести людей і завдавши шкоди більш ніж 40 постраждалим. Крім того, у Серпухові, на території жіночого монастиря, підліток вчинив напад, вбивши одну особу і поранивши кількох інших.

У 2022 році в Іжевську, що в Удмуртії, сталася трагічна подія: колишній учень школи зумів забрати життя 18 осіб, серед яких було 11 дітей, та поранити понад 20 людей. Також у селищі Вешкайм Ульяновської області в дитячому садку "Горобинка" загинуло чотири людини.

Після кожного з таких інцидентів влада зазвичай оголошує про "посилення заходів безпеки в навчальних закладах", однак проблема має значно глибші корені. Регулярні трагедії в Росії не є випадковими, вони виникають на фоні хронічного насильства в школах (булінг, приниження, ієрархічні відносини), авторитарних методів виховання, соціальної безвиході та, що найважливіше, культу сили та зброї як єдиного способу самоствердження. Але це лише основа. Тією ж добривом слугує пропаганда, яка роками поширює меседжі типу "Силу поважають". В результаті насильство в Росії вже стало звичайним явищем.

Як поєднати "жидів" і "хохлів"

Образ "ворога" в путінській Росії набув універсального значення, слугуючи поясненням для багатьох подій. Наприклад, під час жахливого теракту у "Крокусі", що стався 22 березня минулого року, незмінно продовжують шукати "український слід". Також не зникла з обігу тема "бей жидов, спасай Россию". Окрім традиційних побутових та історичних джерел антисемітизму, таких як "смуга осілості", в Російській Федерації існує й державне підживлення цієї ненависті.

Поєднання антиукраїнської тематики з антисемітською призводить до того, що українців лякають вигадками про "передачу земель євреям", а війну з Росією - як план Ізраїлю щодо "зачистки території". Історії про нібито "виділені Кнесетом 84 млрд доларів США на купівлю українських чорноземів" або "світовий глобальний уряд на чолі з євреями, який і влаштував бійню між двома слов'янськими народами" й досі широко поширені.

Якщо врахувати, що Путін характеризує Президента України Володимира Зеленського як "ганьбу єврейського народу", а голова МЗС Лавров згадує про "єврейське походження Адольфа Гітлера", в той час як Кадиров говорить про "фашизм в Ізраїлі, що перевершує гітлерівський", то стає зрозуміло, чому, наприклад, діти з Дагестану брали участь у закликах "різати євреїв" під час антисемітських виступів у Махачкалі в жовтні 2023 року. Причина в тому, що державна пропаганда привчила їх шукати винних у своїх проблемах за межами країни, вказуючи на євреїв і західних "джонів", а також розділяти "єдиний народ" на "русичів" і "кобилджонів".

Якщо врахувати і різноманітні "юнармії", і загальний культ війни, разом із знеціненням людського життя, можна стверджувати, що проблема полягає не стільки в "патріотизмі", скільки в тому, що агресія в Росії сприймається як звична норма, а емпатія вважається слабкістю. "Соловйови" не навчають людей відкрито говорити про страхи, визнавати власний біль або шукати підтримку, натомість пропагують ідеали "терпіння" і "мужності". Через це негативні емоції в таких "тимофіїв" накопичуються і реалізуються виключно через акти насильства.

На рівні влади такий зв'язок, звичайно, всіляко заперечують. Після чергових випадків насильства у школах або стрілянини, усі активно намагаються знайти: а) "український/західний слід"; б) звинувачують комп'ютерні ігри, соціальні мережі та субкультури; в) перевіряють приватні охоронні компанії, що забезпечують безпеку в навчальних закладах, і вдаються до імітації активних дій.

Не можна заперечувати, що на рівні держави існує культура, в якій насильство, поєднане з особистісними кризами індивідів та суспільства в цілому, створює вибухонебезпечну ситуацію, здатну призвести до катастрофи в Росії.

Саме тому 15-річний хлопець на ім'я Тимофій пише на своїй касці "Бей жидов, спасай Россию" і вирушає вбивати таджиків. Його, як і мільйони інших, щодня переконують у тому, що "чиєсь життя насправді не має значення". Більше того, їм відкрито пропонують йти на вбивства, рекламують "СВО - роботу для справжніх чоловіків". І ось вони організовують своє "СВО". Наразі лише в навчальних закладах. Але згодом їхні дії можуть вийти за межі цих установ. Адже неможливо на педагогічному рівні формувати образ ворога і сподіватися, що одні учні не будуть нападати на інших. У путінській Росії, схоже, цього досі не розуміють.