Яке сьогодні значення пам'яті про Голокост в Україні?

Історична пам'ять виникає на перетині знань та досвіду — між тим, що залишилося у нашій пам'яті, і тим, що відбувається в даний момент.

Протягом часу нацистської окупації сучасної України загинуло близько 1,5 мільйона євреїв. В цілому, Голокост забрав життя приблизно шести мільйонів людей по всій Європі. Ця трагедія, подібно до Другої світової війни, залишила по собі не лише фізичні руйнування, але й глибокі, тривалі наслідки. Цілі громади були знищені, як це сталося в Києві, у Бабиному Яру.

Історія XX століття демонструє, що війна, яка виникає внаслідок агресії, несе з собою не лише бойові дії, руйнівні обстріли та втрати серед людей, але й має тривалі наслідки, що змінюють структуру суспільства після її закінчення. Ці наслідки впливають на наше сприйняття втрат — як тих, що залишилися в колективній пам'яті поколінь, так і тих, які ми переживаємо в даний час.

Війна зробила історію тілесною. Те, що десятиліттями існувало як опосередковане знання про життя під постійною загрозою, евакуацію чи зниклих безвісти, сьогодні є досвідом теперішнього часу. Цей спільний біль змінив оптику сприйняття й відкрив більше простору для розуміння інших трагедій як частини спільного людського досвіду.

За таких обставин пам'ять в Україні поступово перетворюється на складову суспільного розвитку та способу мислення. Вона формується на перетині знань і особистого досвіду — між тим, що ми зберігаємо в пам'яті, та тим, що відбувається у нашому житті зараз. Пам'ять перестає бути лише актом вшанування і стає формою колективної відповідальності: за точність висловлювань і за принципову неприпустимість будь-яких форм спотворення історії. Адже саме спотворення живлять пропаганду.

Сучасний український контекст надає особливого значення обговоренню Голокосту для молоді: це дозволяє глибше усвідомити, як функціонують механізми насильства і чому бездіяльність ніколи не є нейтральною позицією.

Відновлення імен — це один з найважливіших, але водночас і найскладніших аспектів роботи з пам'яттю. Протягом десятирічної дослідницької діяльності Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" зібрав велику кількість оцифрованих архівних матеріалів та особистих документів. Ця робота розглядається як система значень, яка потребує організації та відповідального представлення, з акцентом на історію конкретної локації.

Кожне нове ім'я, яке ми встановлюємо, є важливим кроком у відновленні людської ідентичності, яку нацистська політика масового знищення намагалася звести до безликої статистики. Цей процес деталізації дозволяє нам усвідомити масштаб трагедії не лише через кількість, а й у контексті цінності кожного зруйнованого життя. За останні роки вдалося ідентифікувати понад 1 300 нових імен жертв, а загальна база даних тепер містить 29 809 записів. Серед загиблих є немовлята, які не дожили до кількох днів, а також особи, що дожили до 102 років.

Ідентифікація імен повертає цим людям голос і гідність. Вона вчить бачити людину за великими подіями та розуміти, що співпереживання й критичне мислення формуються з конкретних історій, а не з абстрактних формул.

Під час повномасштабної війни інтерес до історичних процесів, літератури й архівів суттєво зріс. У цьому контексті створення онлайн-архіву з понад 8 мільйонів документів стало стратегічним кроком для збереження історичної спадщини України.

Основною метою цього проєкту є не лише оцифрування матеріалів у партнерстві з Державною архівною службою України, але й створення великої екосистеми знань. Ця екосистема дозволяє формулювати складні запити, порівнювати документи та відтворювати історії окремих осіб, сімей і спільнот. Сучасні технології, аналіз даних та штучний інтелект відкривають нові горизонти для комплексного дослідження історичних і культурних явищ. Вони надають можливість виявляти зв'язки між подіями, особами та документами, а також працювати з обсягами інформації, які неможливо проаналізувати вручну. Те, як ми використовуємо ці інструменти сьогодні, матиме вирішальне значення для майбутніх форм збереження пам'яті.

У цьому процесі пам'ять трансформується з дослідницьких та архівних практик у відкритий простір для взаємодії. Вона виявляється через виставкові проекти, освітні програми, міжнародні обговорення та мистецькі ініціативи, які дозволяють обговорювати складні теми зрозумілою мовою для різних груп людей. Саме завдяки таким форматам пам'ять стає частиною сучасного культурного та соціального контексту.

Останніми роками Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" реалізував численні виставкові проєкти, зокрема в Музеї історії Києва, прийняв понад 30 міжнародних делегацій і провів сотні екскурсій для різних вікових груп. Серед гостей центру були колишній прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, міністр Зеєв Єлькін, а також представники політики, дипломатії, культури, військові, журналісти міжнародних медіа, молоді науковці та учні старших класів. Інтерес до Бабиного Яру зростає: щороку кількість відвідувачів меморіальних об'єктів Центру, таких як Символічна синагога "Місце для роздумів", інсталяція "Кристалічна стіна плачу" від Марини Абрамович та "Дзеркальне поле", невпинно збільшується.

Цьогоріч Центр підтримує спеціальний кінопоказ фільму "Зона інтересу" -- лауреата премії "Оскар" Джонатана Глейзера -- до Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту спільно з "Артхаус Трафік" і кінотеатром "Жовтень". Паралельно 27 січня стартував освітній проєкт на основі анімаційного фільму "Найцінніший вантаж", який надає педагогам і громадським організаціям безплатний доступ до стрічки та методичних матеріалів. Проєкт реалізується за підтримки Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" і включений до переліку освітніх заходів, рекомендованих Міністерством освіти і науки України.

Наша команда продовжує важливу роботу зі збереження пам'яті про Голокост, реалізуючи різноманітні проєкти, ведучи діалоги з відвідувачами та дбаючи про відповідне середовище. Однак найголовніше — це те, що люди усвідомлюють значення цієї теми, ставлять запитання та досліджують історії своїх родин. У своїх ініціативах Центр розглядає цю територію та її сенси не лише через призму скорботи: вивчення Голокосту через особистісні історії стає важливим чинником розвитку емоційного інтелекту, емпатії та уважності до оточуючих.