Як пов'язані протизаплідні таблетки з Аушвіцом?

Коли Рене Дюрінґ (Renée Düring) витатуйовували табірний номер в Аушвіці, вона відчувала нестерпний біль. Той біль вона пам'ятала аж до останнього дня свого життя. "Тішся, що отримала номер, інакше одразу пішла б до печі", - сказав їй один із табірних ув'язнених. Нацисти поставили її перед вибором: "Або підеш до табору смерті Біркенау, - сказали їй, - або надаси себе для медичних досліджень. Це тебе не вб'є".

Рене Дюрінґ (1921-2018) зробила вибір, який привів її до рук гінеколога Карла Клауберґа, ставши об’єктом його жорстоких експериментів. У 1992 році вона поділилася своєю жахливою історією в Меморіальному музеї Голокосту Сполучених Штатів. Як єврейка з Кельна, Дюрінґ була однією з багатьох жінок, над якими Клауберґ проводив експерименти з метою стерилізації.

Клауберґ отримав свою медичну освіту на факультеті в Кілі, де в 1925 році захистив докторську дисертацію. Він спеціалізувався в області гінекології та активно співпрацював з хіміками з фармацевтичної компанії Schering-Kahlbaum, займаючись розробкою гормональних препаратів. Його інноваційні методи допомоги жінкам, які стикаються з безпліддям, принесли йому визнання як експерту в сфері гормональних досліджень.

З приходом до влади Гітлера Клауберґ вирішив не залишатися осторонь політичних подій. Навпаки, вже 1 травня 1933 року він приєднався до Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії та СА (Sturmabteilung, воєнізовані загони націонал-соціалістів). Як і багато інших медиків в нацистській Німеччині, він сподівався, що новий режим сприятиме розвитку його наукових досліджень. У той час режим вважав, що кожна німецька жінка повинна народжувати якомога більше дітей, переважно блондинів з блакитними очима.

Проте Клауберґ також займався дослідженнями методів стерилізації жінок. Це цілком узгоджувалося з антигуманною расовою політикою націонал-соціалістів. Адже основною метою цієї політики було позбавлення євреїв, сінті та ромів можливості мати нащадків, фактично прагнучи знищити їх як етнічні групи.

У 1942 році Клауберґ відправив прохання Генріху Гіммлеру - найвпливовішій людині в нацистській Німеччині після Адольфа Гітлера, який відповідав за проведення Голокосту. Гінеколог заявив, що хоче провести свій "новий метод нехірургічного знепліднення неповноцінних жінок", для чого йому потрібні приміщення.

Навесні 1943 року його прохання задовольнили. Хоча йому не вдалося отримати власний інститут, йому виділили частину приміщення в Аушвіці. У блоці 10 Клауберґ організував свою експериментальну лабораторію. Перші єврейки з сусіднього табору смерті Аушвіц-Біркенау були переведені сюди.

Як зазначав Клауберґ, для нього ув'язнені жінки були лише безликими особами, його цікавили виключно їхні репродуктивні органи. "Ранком, після переклику, нас викликали по номерах, і ми спускалися вниз. Ми стояли в черзі на вулиці, а потім по одному входили до кімнати, де нас клали на чорний рентгенівський стіл. Під час введення рідини в наше тіло працював рентгенівський апарат, щоб лікар міг спостерігати за процесом, але ця ін'єкція завдавала жахливого болю", - згадувала Рене Дюрінґ про жахіття, які їй довелося пережити, багато років потому.

Ні Рене, ні інші жінки в той час не мали уявлення про те, що з ними відбувається. Клауберґ застосовував на них методи, які раніше тестував на тваринах. Його інструменти не проходили стерилізацію, і лікар використовував їх багаторазово. Анестезії не було — лише один укол. Коли контрастна речовина підтверджувала прохідність фаллопієвих труб, жінки знову опинялися на столі через один-два тижні. Потім він впорскував токсичну речовину в нижню частину живота, щоб викликати спайки та руйнування стінок труб. Якщо результату не було, процедуру повторювали. "Я змушена була лежати три дні з нестерпним болем," — згадувала Дюрінґ.

Гнійні перитоніти, сепсис, нестерпний біль, схожий на пологи, та жахливе пекуче відчуття — це лише деякі з жахливих наслідків нелюдських експериментів, які проводив Клауберґ. Жінки змушені були стримувати свої крики, оскільки їм повідомляли, що в іншому випадку їх чекає газова камера в Біркенау.

Як стало можливим, що лікар, знехтувавши усі етичні принципи, почав ставитися до людей як до тварин? "Коли людина перестає бачити в інших людських істот, а сприймає їх як недолюдей, медичні та моральні аспекти відходять на другий план", – зазначила історикиня, професорка та докторка Андреа Лев (Andrea Löw) з Центру досліджень Голокосту в Мюнхені в інтерв'ю газеті Neue Osnabrücker Zeitung. Лев також підкреслила, що в ситуації з Клауберґом додатковим фактором стали його "безмежні амбіції". "Він усвідомив, що може використати систему для просування своєї кар'єри та здобуття слави й визнання, і це стало його головною метою", – пояснила дослідниця.

Гіммлер одного разу поцікавився у Клауберґа, скільки часу потрібно для стерилізації тисячі жінок. Лікар відповів, що один досвідчений спеціаліст з десятьма асистентами може, ймовірно, стерилізувати кілька сотень, а можливо, й тисячу єврейок за день.

Проте до цього так і не дійшло. 27 січня 1945 року радянські війська звільнили табір Аушвіц. На той момент Клауберґ вже переїхав до жіночого концтабору Равенсбрюк, де продовжував свої жорстокі експерименти. Коли в квітні радянські війська наближалися і до цього табору, він втік. Через два місяці його затримали, заарештували й засудили в Москві до 25 років позбавлення волі.

Однак уже в 1955 році його достроково звільнили з полону, і, як свідчать матеріали прокуратури міста Кіль, його "по-княжому зустріло його рідне місто". Клауберґ знову став працювати в університетській клініці в Кілі. На той час лікарська спільнота ще не була денацифікована, тож досвідчений колега, який працював в Аушвіці, був дуже бажаним.

Проте в листопаді 1955 року Центральна рада євреїв подала позов проти Клауберґа, і понад 100 свідків були готові давати проти нього свідчення. Він сам говорив про наклеп і вважав себе жертвою правосуддя, а також стверджував, що хотів врятувати жінок у блоці від смерті, а сама його установа була "інститутом порятунку життя", принаймні так зазначено в матеріалах слідства. Але Карл Клауберґ помер 9 серпня 1957 року, перш ніж йому змогли висунути обвинувачення.

Відповідно до зібраної інформації, цей "лікар" провів стерилізацію у 500-700 жінок. Багато з його жертв змушені були продовжувати своє життя, хоча й носили в собі травми та втратили здатність до дітородіння. Проте Рене Дюрінґ стала свідком справжнього дива: незважаючи на процедури, проведені Клауберґом, їй вдалося стати матір'ю і народити доньку.

18 серпня 1960 року в Сполучених Штатах з'явився на ринку перший гормональний контрацептив під назвою "Еновід". Варто зазначити, що вагомий внесок у його розробку зробили фундаментальні дослідження вченого Клауберґа. Компанія Schering, яка колись підтримувала фінансово його експерименти, згодом стала частиною німецького концерну Bayer, що займався реалізацією цього протизаплідного засобу. "Цей революційний підхід до планування сім'ї став важливим кроком до емансипації жінок та змінив суспільство", - підкреслював фармацевтичний концерн Bayer на своєму вебсайті, відзначаючи ювілей виходу цих препаратів на ринок.

Однак слід зазначити, що жінки в блоці 10 не мали можливості вибирати, чи хочуть вони народжувати дитину.