Населений пункт, що став джерелом прізвища для одного з найзаможніших родів Речі Посполитої.

Від колись величної фортеці залишились мури і частково палац

Селище Золотий Потік знаходиться неподалік від Бучача в Тернопільській області, на місці злиття річок Стрипа і Дністер. Це місце відоме з XIV століття під назвою Загайполе. З XVI століття село стало власністю Потоцьких, які змінили його назву та отримали для нього статус міста. Прізвище цього впливового і заможного шляхетного роду Речі Посполитої походить саме від топоніма Потік. Потоцькі протягом тривалого часу мали тут свою резиденцію.

Краєзнавець Тарас Пaлкoв поділився цікавою легендою, що пояснює, звідки взялася назва цього містечка. Під час тривалої облоги замку, коли захисникам не вистачало води, в підземеллі виявили джерело. Вода, що там з'явилася, ніби витікала з потоку, який протікав за межами укріплень. Цей життєдайний струмок став основою для назви містечка. Спочатку його просто називали Потік, а згодом додали слово Золотий.

Історичний вигляд замку в Золотому Потоці (знімок з подорожі старими кордонами)

У національному заповіднику "Замки Тернопілля" розповіли, що 1601 року король Зиґмунд ІІІ надав місту магдебурзьке право. Брацлавський воєвода Стефан Потоцький укріпив його оборонними мурами для захисту від ворогів та звів замок.

"За історичними свідченнями, замок до кінця XVIII ст. був не оборонний, а житловий. Він був головним маєтком Потоцького, який тут довгий час проживав зі своєю дружиною. Саме вона після смерті чоловіка намагалася надати замку оборонного характеру", - зазначають у заповіднику.

Художнє відтворення замку, здійснене істориком-реконструктором Збіґнєвом Щепанеком (джерело: Reibert.info).

У XVII столітті в містечку активно розвивалася деревообробна промисловість, зокрема створення дерев'яних скульптур. У XIX столітті преса згадувала про видатного руського майстра різьби, який працював на заході Поділля. Хоча його прізвище не дійшло до нас, відомо, що він родом із Золотого Потоку. Його вишукані роботи досі експонуються в музеях.

У Золотому Потоці можна побачити костел Різдва Богородиці, збудований у XVII столітті за ініціативою Стефана Потоцького та його дружини Марії Могилянки для ордену домініканців. Ця святиня прикрашена фресками, що зображують епізоди з життя монахів, а також портретами благодійників - родини Потоцьких.

Фрески костелу у Золотому Потоці (фото з путівника Тараса Палкова)

Як і багато інших фортець Поділля, золотопотіцький замок пережив численні атаки. Між 1676 і 1683 роками його захопили війська Ібрагіма Шишмана, проте після невдачі під Віднем турки покинули твердиню. Знову замок опинився в руках магнатів Потоцьких, які володіли ним до середини XVIII століття.

Палац XIX ст (фото з Мандрівки старим кордоном)

Проте з часом Миколай Потоцький перемістив свою резиденцію до Бучача, хоча його землі залишилися під його контролем. У 1840 році нові власники замку, родина Ольшевських, розпочали будівництво нового житлового палацу. Однак, не врахувавши витрат, вони змушені були продати всі свої володіння Яну Стойовському. Утримувати розкішний маєток виявилося йому не під силу, тому наступними власниками стали євреї Фрідмани, які походили з родини цадиків із Садгори.

Зображення з вебсайту заповідника "Замки Тернопільщини"

З 1887 року замок у Золотопотоку перейшов у власність політика та громадського діяча Володимира Гневоша, який облаштував там суд і податкове управління. До 1939 року його син Олександр залишався останнім власником цього маєтку. У цей період замок використовували переважно для адміністративних і господарських потреб. Після приходу радянської влади у приміщеннях замку була організована катівня НКВС.