Сергей Грабовский: Оставайтесь прагматиками и стремитесь к недостижимому: почему бы не попытаться осложнить жизнь "чекистам из Кремля"? -- Блоги | OBOZ.UA

Использует ли украинская власть все доступные ей ресурсы — как реальные, так и абстрактные — в переговорах с западными партнерами, а также с теми, кто находится на границе партнерства или совсем не является таковыми (например, Орбан и Бабиш)? В этом есть определенные сомнения. Скорее, их нет, так как для успешных переговоров необходимы, прежде всего, дипломаты с опытом взаимодействия с разнообразными западными аудиториями (из разных секторов, как это любят подчеркивать американцы). В президентской команде, особенно в ее ближайшем окружении, должны находиться не только верные соратники, но и критически настроенные интеллектуалы, обладающие глубоким пониманием западной социокультурной среды во всех ее аспектах — как в широком, так и в узком смысле. Это значительно повысит эффективность переговоров.

Вот оригинальный текст:

Це, звісно, загальні роздуми. Я висловлюю їх з позиції свого "дивану" – через вік і стан здоров'я я, на жаль, не маю можливості займатися серйознішими справами. Проте, колись, під час служби в армії, я зміг набрати 44 очки з 50 на стрільбі зі СКС. Пізніше я написав кілька книг і брошур про військово-політичну історію ХХ століття, з яких чотири потрапили до "чорного списку" загарбників. Можливо, варто було б хоча б коротко окреслити й конкретніші теми.

Мене дивує, чом це українські переговірники не "закидають гачки", розраховані як на їхніх візаві, так і на достатньо широку освічену аудиторію. Скажіть мені, чого стосовно суспільно-політичного ладу сучасної Росії не використовується поняття "тоталітаризм"? Як на мене, без нього нічого (повторюю, ні-чо-го) зрозуміти не можна. Попри те, що це поняття створене свого часу західною суспільно-політичною наукою, нині переважна частина західних же політиків і науковців вирішила його забути, - мовляв, Путін авторитарій, і Кім Чен Ин авторитарій, і товариш Сі, і barát Orbán також... А тим часом між авторитаризмом і тоталітаризмом дуже істотна різниця. Якщо авторитаризм вимагає лояльності підданих, але не перетворює їх на гвинтики шляхом підпорядкування їхніх "я", то тоталітаризм робить саме останнє. Тому проти українців воює не Путін, а "колективний Путін", до складу якого входить більшість населення Росії. Щоправда, це населення ще не доведене до стану "ідеальних виконавців", чого прагне будь-який тоталітаризм, але вже близьке до нього. Авторитарний режим можна усунути мирним чи немирним способом, а тоталітаризм можна лише демонтувати разом із державою - СССР, ЧССР, СФРЮ, ПНР, Третім Райхом тощо. Державою, а не країною (СССР країною ніколи не був, як і СФРЮ, як і Третій Райх, а поляки не випадково одразу ж розпочали будувати третю Річ Посполиту). Звідси випливає, що єдиний ефективний спосіб взаємодії з РФ - демонтувати її, як зазначав іще у 2012 році Борис Стругацький - із введенням міжнародних поліцейських сил у цю Азіопу у 2030-х роках.

На щастя, на Заході ще є науковці, політики та публіцисти, які чудово розуміють різницю між авторитаризмом і тоталітаризмом. І гріх напряму не звернутися до них і не посприяти їхній самомобілізації.

А чом би не нагадати - і не раз - як Вінстон Черчилль говорив про Штати та Британію, про їхню історичну місію: "Ми ніколи не повинні припиняти безстрашно проголошувати великі принципи свободи і прав людини, які є спільною спадщиною англомовного світу і які, завдяки Великій хартії вольностей, Біллю про права, Habeas Corpus, суду присяжних, англійському загальному праву знайшли своє найвідоміше вираження в Американській декларації незалежності". І наступну його максиму: "Якщо західні демократії будуть разом суворо дотримуватися принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй, їхній вплив на просування цих принципів буде величезним, і ніхто не наважиться їх зачіпати. Однак якщо вони розділяться або зрадять свій обов'язок і якщо ці надзвичайно важливі роки промайнуть марно, то нас усіх може спіткати справжня катастрофа".

І чом би не говорити про Путіна як про "Сталіна і Гітлера в одному флаконі" (ця формула належить не мені, а одному російському інтелектуалу, прізвище якого не стану називати з відомих причин), і чому б не наголосити: якби Гітлер свого часу погодився вбити не 6 мільйонів, а лише 2 мільйони євреїв, ви би теж сказали, що він іде на серйозні поступки і дружили з ним?

Ось важливий момент: якщо Збройні сили України вирішать відступити з усієї території Донбасу, не можна виключати можливість, що частина добре підготовлених і мотивованих військових може вийти з-під контролю центральної влади. Це нагадує ситуацію, коли, наприклад, США вирішили б передати Аляску іншій країні. Варто врахувати, що на європейській частині Росії налічується понад 30 активних ядерних реакторів, а на азійській частині, як-от Білібінська АЕС на Чукотці, є ще чотири енергоблоки, розташовані поруч з Аляскою. Чи зможе щось зупинити людей, які відчувають безвихідь і жадібно прагнуть заявити про себе, бажаючи, щоб увесь світ злякався їхнього гніву за те, що позбавив їх домівок і знищив їхні надії на повернення?

Згадайте події 1973 року в Ізраїлі, коли країна опинилася в критичній ситуації через агресію з боку Єгипту та Сирії. В умовах прориву фронту на Синаї, що загрожував шляхам до Тель-Авіву та Єрусалиму, Ізраїль ухвалив рішення про приведення в бойову готовність ракет "Єрихон-1" з ядерними боєголовками. Варто зазначити, що країна не мала права на їх розробку, не кажучи вже про загрози завдати удару по Каїру, Дамаску та Александрії. Однак альтернативи не було, і цей крок виявився стратегічно важливим.

Наступне. Чому у відповідь на вимогу "задля демократії" негайно за будь-яких обставин провести в Україні вибори не було порушене питання про вибори в Росії? Невже ж там панує демократія? Невже ж там упродовж останніх десятиліть відбувалися чесні вибори? Невже ж не там убивали опонентів влади "кремлівських чекістів", нехай навіть непослідовних? Юшенков, Нємцов, Навальний - західній публіці досить нагадати тільки цих трьох знакових персонажів, про яких вона хоч би щось чула та щось знає. Невже не труїли, не били і не "закривали" чимало інших "легальних опозиціонерів"? Невже постійно не переписували конституцію під Путіна?

Варто було б дати можливість "гідним росіянам" проявити себе. Вони, здається, вірять, що їхній народ стане на їх бік, а не на підтримку Путіна — нехай спробують і переконаються! На мою думку, одні залишаться безнадійними наївними людьми, а інші, можливо, втратять свої ілюзії, але хтось із них може отримати справжню ясність розуму.

І на завершення - найпекучіша і найобговорюваніша тема. Ви помітили, що Зеленський вже не торкається питання Криму? Схоже, що Трамп і Маск, здається, вирішили цю ситуацію, передавши "історично російський" півострів Росії. Але є можливість для несподіваного повороту подій щодо Путіна. У 1774 році Росія підписала Кючук-Кайнарджийський мирний договір з Туреччиною, згідно з яким Крим став незалежним від Османської імперії. Проте, менш ніж за десятиліття Росія порушила цю угоду і анексувала Крим. Чому б не використати цю історію? Адже Ердоган постійно підкреслює османські корені сучасної Туреччини та певну спадкоємність. Чи не варто підписати з ним угоду про створення українсько-турецького кондомініуму (спільного володіння) на території Кримської (Кримськотатарської) автономії? У нас є сотні тисяч людей, які, в разі створення такого кондомініуму, можуть повернутися, адже вони або їхні батьки були кримчанами. Туреччина також має потенційних переселенців - сотні тисяч нащадків кримських татар, які зберегли свою ідентичність і пам’ятають про свою батьківщину. Вони також можуть оселитися там. А "новоприбульцям" з Росії, які з’явилися за останні десятиліття (не лише після 2014 року, а й раніше - сім'ї офіцерів Чорноморського флоту та інші "піддані Путіна"), доведеться покинути ці місця. Не варто забувати, що як сам Путін, так і "колективний Путін" бояться Ердогана та Туреччини...

Я усвідомлюю, що деякі сподіваються, що і без нашого втручання Росія сама впаде, і тоді можна буде насолоджуватися кавою на набережній Ялти... Але чому б не спробувати ускладнити життя "кремлівським чекістам" і їхнім "підручним"?