Практично всі жителі цього будинку зазнали репресій, а згодом були страчені.
Коли Харків отримав статус столиці Української РСР, місто миттєво почало залучати письменників з усіх куточків. Тут з’являлися як відомі майстри слова, так і молоді, сповнені амбіцій автори.
На території, де тепер розташований Будинок Слово в Харкові, колись існував звичайний пустир, позбавлений будь-якої виразності. Однак у другій половині 20-х років, завдяки фінансовій підтримці поетів і літераторів, на цьому місці з'явився кооперативний будинок, який отримав символічну назву - Будинок "Слово".
Ця споруда досі розташована в Харкові на вулиці Культури, 9, і на початку березня 2022 року зазнала значних пошкоджень внаслідок російського ракетного удару. Будинок "Слово" планувався як місце для життя та творчості, але став символом трагедії, яка торкнулася всього українського народу.
Наприкінці 1920-х і на початку 1930-х років у Харкові спостерігався справжній культурний підйом. Газети і журнали друкувалися українською, російською, вірменською та єврейською мовами, а суперечки про літературу, історію та філософію не припинялися ні на вечір.
Багато людей знають про різноманітні літературні об'єднання та організації того періоду, такі як "ВАПЛИТЕ", "Пролітфронт", "Плуг", "Гарт" та інші. Водночас у Харкові з'явилися нові архітектурні пам'ятки, зокрема Держпром, Будинок Проєктів та Інститут Літератури. Театр "Березиль" переїхав до міста, було засновано Національну спілку композиторів України, і активно розвивалася наукова діяльність.
Пізніше цей період справедливо назвали часом українського культурного відродження. Підйом у мистецтві та свободі думки був настільки сильним, що його не змогли повторити навіть через багато років. Тоді ж виникла ідея про те, що необхідно побудувати будинок, де будуть збиратися українські літератори і творити, писати, розвивати національну культуру. Владі ідея сподобалася, і в 1927 році був затверджений фінальний проект архітектора Дашкевича. Будинок вийшов у вигляді символічної літери "С" (за слов'янською абеткою - "слово"), таким він і був зданий в експлуатацію через три роки. У 1930-му діячі мистецтва отримали квартири, але початок нового життя став відправною точкою низки жахливих подій.
Відкрита українська позиція революційних авторів не відповідала новому образу радянського художника-інтернаціоналіста. Дуже скоро почалися відверті гоніння: одних звинувачували в українському буржуазному націоналізмі, інших - у підготовці української контрреволюції.
12 травня 1933 року було затримано письменника Миколу Ялового. Невдовзі його товариш Микола Хвильовий, вважаючи, що наступною мішенню буде він сам, вирішив піти з життя.
Після цього розпочалися широкомасштабні арешти. Наприкінці 1933 року поступово затримали Пилипенка, Досвітного, Остапа Вишню та ще кількох осіб, обвинувачених у плануванні партійного терору.
Репресії охопили практично всіх мешканців будинку "Слово". За різними даними, протягом 1930-1938 років радянська влада репресувала жителів 40 з 66 квартир - лише невеликій кількості вдалося уникнути такої ж долі, як у їхніх сусідів. Важливо зазначити, що судові процеси над затриманими, по суті, не відбувалися: деяким просто оголосили звинувачення і одразу виконали вирок, інших же відправили до в'язниць і трудових таборів.
"Будинок Слово" залишив по собі слід не лише як архітектурна споруда, а й як уособлення руйнування цілого культурного покоління України. Це покоління, що згодом отримало назву розстріляного відродження.
#Євреї #Україна #Письменник #Радянський Союз #Російська мова #Харків #Українська культура #Українська мова #Ренесанс #Поет #Репресії #Композитор #Театр #Література #Страта через розстріл #Філософія #Терор (політика) #Буржуазний націоналізм #Літератор #Контрреволюція #Микола Хвилов #Слово (будинок) #Гарт (літературна організація) #Вулиця Культури (Харків) #Держпром #Остап Вишня
