"Мої висловлювання — це не лише резюме навчального посібника."

Борець з позивним "Директор" приєднався до оборони України зі зброєю в руках, водночас продовжуючи справу патріотичного виховання молоді.

Місце роботи й посада вчителя української мови та літератури і директора (звідси й позивний) гімназії гарантували йому не лише офіційне бронювання, а й змогу долучитися до захисту Вітчизни й українського народу через освіту молодого покоління. Та як справжній Учитель Сергій обрав найкращий спосіб виховання -- власний приклад.

"Не сприймайте за пафос, але для мене слова присяги -- не порожній звук. Адже за спиною я залишив сім'ю, яку пішов захищати, і свої малу й велику Батьківщину", -- пояснює педагог рішення долучитися до Сил оборони.

На початку масштабного вторгнення, 2 березня 2022 року, "Директор" залишив своє звичне життя вчителя і вирішив приєднатися до лав Збройних сил України. Варто зазначити, що його досвід роботи в освіті перевищує 25 років.

"У навчальному закладі я офіційно почав працювати з 1999 року, але моя історія в освіті розпочалася набагато раніше, адже я вирішив присвятити своє життя професії вчителя. У 1992 році я працював вожатим, а після завершення навчання в Криворізькому державному педагогічному університеті повернувся до свого рідного району. Відтоді я завжди залишався поруч із учнями в школі," – ділиться військовий.

Хоча Сергій не проходив строкову службу, він усвідомлював, що після 2014 року агресія Росії проти України буде тривати. Тому він вирішив пройти короткострокове інтенсивне військове навчання. У 2021 році протягом двох тижнів разом із багатьма іншими чоловіками з Дніпропетровщини Сергій набув основних навичок з володіння вогнепальною зброєю, тактичної медицини та бойової тактики на рівні підрозділу.

"Два тижні ми тоді навчалися як майбутня територіальна оборона. Повноцінною БЗВП назвати це аж ніяк не можна, але найнеобхідніших для розуміння військової служби речей нас справді навчили. Принаймні автомат у руках потримали", -- жартує він.

Отже, на початку березня 2022 року "Директор" вступив до Збройних Сил України вже з базовими навичками, які були необхідні для виконання бойових завдань. У перші тижні повномасштабного вторгнення навіть така неідеальна підготовка виявилася життєво важливою, оскільки багато добровольців взагалі не мали жодних військових умінь.

Час до виходу на виконання бойових завдань пролетів стрімко. Ще вранці Сергій з побратимами був удома, а вже ввечері того самого дня опинився на Донеччині під Волновахою й отримував перші бойові розпорядження. Відтоді "Директор" став піхотинцем, виконуючи одну з найважчих на війні робіт у лісопосадках між Волновахою та Вугледаром.

"На початку мене призначили на посаду номера обслуги в протитанковому підрозділі. Але після того, як бригаду переформатували і поповнили після важких боїв, я став стрільцем-санітаром," – згадує військовослужбовець.

У той період "Директор" служив бійцем 53 окремої механізованої бригади, названої на честь князя Володимира Мономаха, і на власному досвіді пізнав всі труднощі життя піхотинця під час масштабних військових конфліктів, коли вороже авіаційне та артилерійське вогневе ураження ставало щоденною реальністю.

"Я активно брав участь у бойових діях з березня до середини літа 2022 року. Це був надзвичайно складний час: російські війська постійно здійснювали атаки, а ми тримали оборону. Ми використовували стару радянську техніку, якої катастрофічно не вистачало. Але коли наприкінці травня – на початку червня ми вперше побачили французьку самохідну артилерійську установку CAESAR, ми зрозуміли, що зможемо витримати цей натиск," – не приховує він своїх переживань тих днів.

Початок літа 2022 року ознаменувався прибуттям важкого озброєння від країн-союзників на фронт, що справило значний вплив на хід бойових дій на користь Сил оборони. Спогади Сергія влучно відображають емоційний стан українських військових у той період.

Згадувати бої завжди нелегко, адже вони пов’язані з втратою друзів. Проте один момент залишився в пам’яті назавжди: я рятував пораненого товариша, ведучи його до місця евакуації, і безперервно повторював: "Говори зі мною, кажи щось!". Він ледь рухав ногами, сміявся і відповідав: "Ти більше хвилюєшся за мене, ніж я сам за себе", -- ділиться спогадами "Директор".

Не вдалося повною мірою відчути та побачити переваги, здобуті українським військом завдяки західній техніці. У середині літа 2022 року він отримав серйозну контузію і був направлений до шпиталю для лікування, яке тривало кілька місяців. Після завершення реабілітації військово-лікарська комісія оцінила стан Сергія як обмежено придатний, і з березня 2023 року він був направлений для подальшого проходження служби в територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

"Я не зовсім добре ходжу, ноги кепсько слухаються, тому в мене зараз переважно сидяча робота за комп'ютером, опрацювання документів. Як вчителеві української мови мені це неважко, бо даються взнаки освіта і професійний досвід", -- переконує він.

Безсумнівно, навіть спрощена служба може виявитися втомливою і виснажливою. Проте Сергій вважає важливим виконувати свої обов’язки, незважаючи на можливість звільнення з лав Збройних Сил України та бажання повернутися до роботи з учнями, яку він так любить.

"Я мав зустріч з колегами та був на церемонії вручення дипломів дітям, які закінчили навчальний заклад. Спілкувався з учнями, які з нетерпінням чекають мого повернення до гімназії, і я також прагну туди повернутися. Проте в даний момент моя присутність тут є необхідною. Адже ТЦК та СП займаються первинним набором кадрів до ЗСУ, і якщо не буде достатньо людей для служби в Силах оборони, це може призвести до захоплення і окупації нашої країни Росією," - ділиться військовий.

Він навіть не бажає торкатися теми наслідків окупації, оскільки вони настільки очевидні й жахливі. На жаль, як вважає Сергій, значна частина населення не усвідомлює, наскільки жахливими можуть бути умови їхнього існування під контролем російських агресорів.

"Починати протидіяти росії та її пропаганді необхідно було набагато раніше, і починати не формально, як це насаджувала політика держави, а реальною роботою з дітьми та підлітками. Оскільки дитина -- це немов м'який пластилін, який формується, з якого визріває майбутній громадянин. Стосовно пропаганди, то це дуже важлива справа. Саме правильна пропаганда формує те, що дає змогу потім продовжувати життя. Патріот формується від народження. Тепер дорослих людей важко переконати, бо вони вже заражені чужорідною негативною пропагандою. Але якщо чесно та відверто говорити з людьми, то немає нічого неможливого", -- переконаний педагог.

Щоб підкріпити свої слова, він згадує біблійну історію про те, як Мойсей визволив євреїв із єгипетського рабства.

"Скільки ж років він водив їх непевними шляхами пустелі? Не через незнання доріг. Відстані там зовсім невеликі, якщо подивитися на карту. Мойсей вів їх, щоб загинуло покоління, яке носило в собі рабську ідеологію, і щоб з’явилося нове, вільне покоління, яке він міг виховати. Так само і нам потрібен тривалий час, щоб рабська свідомість зникла, і ми зрозуміли, що Україна — це наша єдина батьківщина. Все, що нас оточує, це повітря, ця земля — це справжнє, за що варто боротися і піднімати зброю", — розмірковує "Директор".

Улітку 2022 року під час короткого перепочинку між виконанням бойових завдань Сергій написав вірш-звернення до своїх учнів, текст якого навіть попри поганий зв'язок спромігся переслати школярам.