США та Іран: можливі варіанти розвитку подій та пов'язані з ними загрози.

прапори США та Ірану

У короткому викладі, з огляду на суперечливі та в певному сенсі захопливі уявлення про Іран, а також про відносини між Іраном, США та Ізраїлем, увесь світ з інтересом і тривогою спостерігає за подіями на Близькому Сході. Проте для того, щоб правильно зрозуміти геополітичну та політичну ситуацію, важливо теоретично проаналізувати цілі, які переслідують сторони конфлікту. Розпочнемо з аналізу позиції Ірану.

Мета Ірану

Іран прагне утвердити себе як незалежну силу на світовій арені, що не підпорядковується нікому. Для реалізації цієї амбіції країна повинна сформувати імідж цивілізованої держави, управлінські практики якої відповідають сучасним стандартам гуманності, цивілізованості та демократії. Це протиріччя може призвести до можливого конфлікту Ірану з колективним Заходом. Важливу роль у цьому процесі відіграють стратегічні та геополітичні інтереси західних держав, зокрема США.

Мети Сполучених Штатів

На основі наших спостережень, можна зазначити, що Вашингтон реалізує стратегію Генрі Кіссінджера, яка була розроблена в другій половині 50-х років XX століття. У 1957 році в журналі Foreign Affairs була опублікована його стаття "Strategy and Organization", де Кіссінджер представив свою концепцію обмеженої ядерної війни. Основна ідея цієї доктрини полягає в тому, що на фоні загрози термоядерної катастрофи традиційна військова перемога перестає бути метою конфлікту. Натомість, акцент робиться на досягненні певних політичних умов, які будуть зрозумілі для супротивника. Завдання обмеженої війни — завдати противнику таких втрат або створити ризики, які не відповідатимуть його цілям. Чим стриманіша мета, тим менше ймовірності, що війна буде жорстокою. Додатково Кіссінджер зауважує, що для цього необхідно розуміти психологію опонента і його військові можливості. Ця стратегія спирається на більш загальний принцип: "питання виживання мають вирішуватися передусім у свідомості людей".

Відповідно до цієї концепції, ключовою метою Сполучених Штатів є завдати Ірану шкоди або створити такі загрози, які були б несумісні з інтересами офіційного Тегерана. Що стосується актуальної ситуації, з цього можна зробити два політичні висновки.

По-перше, Сполучені Штати не мають наміру вирішувати іранське питання через військові дії. Основна мета Вашингтона та Тель-Авіва полягає в тому, щоб примусити офіційний Тегеран дотримуватися всіх вимог, висунутих Америкою. Ці вимоги є такими:

відмова від збагачення урану, що означає відмову від розробки ядерної зброї;

обмеження радіусу дії балістичних ракет до 300 кілометрів і скорочення їхньої кількості;

припинення підтримки своїх проксі-сил і повна відмова від політики створення незаконних збройних угруповань за кордоном.

По-друге, Сполучені Штати не мають повної довіри до офіційного Тегерана і тому не відкидають можливість військового нападу на Іран.

Складність ситуації полягає у тому, що поки неможливо точно визначити вибір Вашингтона. По-перше, переговори перебувають лише на початковому етапі. По-друге, Іран погоджується виконати лише частину умов Америки, водночас висуваючи власні вимоги. Наприклад, зняття всіх санкцій. По-третє, на тлі переговорного процесу сторони нарощують військові сили в регіоні.

Ці фактори в комплексі свідчать про існування ймовірності військового конфлікту. В контексті цієї думки розглянемо різні аспекти взаємин США та Ізраїлю з Іраном.

Складний та невизначений процес ведення переговорів.

Іран та США не ведуть безпосередніх переговорів, а передають свої пропозиції через посередників. Це вказує на наявність дистанції у спілкуванні, що може свідчити про взаємну недовіру. У дипломатичних відносинах недовіра завжди виступає серйозною психологічною перешкодою для учасників. У даній ситуації це стало очевидним під час оцінки першого раунду переговорів. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі зазначив, що "сторони погодили основні принципи процесу переговорів".

У той же час, американські дипломати висловлюють свою думку дещо по-іншому. Наприклад, віцепрезидент США Джей Ді Венс зазначив, що непрямі переговори в Женеві стосовно ядерної програми пройшли успішно в певних аспектах. Однак Тегеран поки не готовий прийняти кілька ключових вимог, які були визначені президентом Трампом. Після цього віцепрезидент США підкреслив: "Вашингтон залишає за собою право вдатися до військових дій, якщо переговори з Тегераном не дадуть результату".

В інтерв'ю телеканалу Fox News Дж. Ді Венс фактично не лише повторюється, а й більш конкретно висловлює позицію США. Він зазначає: "У певних аспектах усе пройшло добре, вони [іранці] погодились зустрітися пізніше. Однак в інших аспектах було очевидно, що президент окреслив кілька червоних ліній, які іранці поки що не хочуть визнавати й опрацьовувати".

Які червоні лінії озвучує Ді Венс? Перш за все, він підкреслює: "Наш ключовий інтерес полягає в тому, щоб запобігти отриманню Іраном ядерної зброї. Ми проти ядерного розповсюдження. Якщо Іран досягне цієї мети, це спровокує бажання багатьох інших режимів — деякі з яких можуть бути нашими союзниками, а інші — ворогами — також отримати ядерну зброю. Це створить катастрофічні наслідки для американського народу".

Сам Д. Трамп поки що лише сподівається на кращий результат переговорів, що означає незастосування військової сили. Але ізраїльський експерт Михайло Гуревич вважає, що "Трамп зараз, висловлюючись шаховою мовою, перебуває в цугцвангу, коли будь-які дії лише погіршують становище, однак бездіяльність також неможлива. Він не може укласти угоду типу СВПД, з якої вийшов у 2018 році. З іншого боку, він розуміє, що не може не використати ту потужну армаду, яку стягнув до кордонів Ірану, оскільки попереду американські проміжні вибори. Не може він і дозволити собі втягнутися у тривалі бойові дії, знову ж таки через майбутні проміжні вибори. Тобто Трампу потрібне певне рішення, яке дозволило б швидко й ефективно розв'язати поставлене завдання".

Ізраїльський експерт схиляється до того, що США все ж нанесуть удар по Ірану. У цьому контексті він так підсумовує свій прогноз: "Ще один важливий момент нинішньої ситуації - відсутність будь-яких витоків із Білого дому. Тобто в Білому домі, за винятком Трампа, який повторює одні й ті самі пропозиції, взагалі ніхто нічого не коментує. Складається враження, що там діє певний мораторій на зовнішні заяви. А отже, там відбуваються якісь процеси, до чогось готуються...".

Цікаво, що до такого висновку доходять експерти британської військової розвідки Janes. Вони вважають, що збільшення американської військової присутності на Близькому Сході "може свідчити про готовність до активних дій" проти різноманітних об'єктів в Ірані.

Деякі висновки

Проведений аналіз вказує на те, що наразі існує значний ризик виникнення війни. Геополітична ситуація залишається невизначеною. Проте, стає очевидним, що США демонструють серйозний намір. Виходячи з досвіду Д. Трампа, можна припустити, що Вашингтон прагнутиме досягти своїх цілей будь-якими засобами. Важливо також враховувати ізраїльський аспект, оскільки Тель-Авів неодноразово підкреслював загрозу, що стосується екзистенційної безпеки єврейського народу та держави. Таким чином, у цій ситуації йдеться про життєво важливі інтереси як Америки, так і Ізраїлю.

Офіційний Тегеран усвідомлює свою відповідальність за збереження державності. На цьому тлі інтереси можуть призвести до спалаху конфлікту в будь-який момент. Тому країни регіону повинні бути готовими до можливих змін у ситуації. Азербайджан, зокрема, має підтримувати високий рівень пильності щодо можливих несподіваних негативних процесів. Важливо врахувати різноманітні сценарії розвитку подій як в іранському політичному істеблішменті, так і в іранському суспільстві загалом. Як зазначає аналітик Центру вивчення Ірану в Анкарі Орал Тога, "останні протести призвели до розколу навіть серед консервативного крила, яке є основою правлячої еліти, тепер воно розділилося на три групи".

Це також дуже небезпечна тенденція в регіоні. Тому що це свідчить і про те, що маргіналізація Ірану може розпочатися зсередини. Тоді громадяни Ірану можуть масово покинути країну. Звісно, з огляду на історичні та культурні зв'язки Азербайджану з південним сусідом, можна припустити, що багато іранців оберуть саме Азербайджан як притулок. Чи готові ми до такого повороту подій?