Сталін вшанував його, аплодуючи стоячи: чому пішов з життя перший "стендапер" СРСР Аркадій Райкін і як виглядає його останній притулок.

Митець зазнавав тиску з боку радянської влади, яка намагалася обмежити його творчість через цензуру.

Деякі митці виконують волю диктаторів, подібно до путінського клоуна Володимира Винокура, тоді як інші виступають проти деспотизму. Прикладом є Аркадій Райкін, який, хоча й користувався симпатією Сталіна, не вагався критикувати недоліки політичної системи.

Гумориста знали по всьому Радянському Союзу і навіть за його межами. Райкін виступав в Лондоні та також мав концерти в українській Дніпровській філармонії. Артист пішов з життя у 1987 році. Видання "Телеграф" розповідає про відомості щодо Аркадія Райкіна, причини його смерті у 76-річному віці, місце його поховання та про те, як виглядає його могила сьогодні.

Народився 24 жовтня 1911 року в Ризі, яка тоді входила до складу Російської імперії. Його сім'я була єврейського походження. Незабаром після його народження рідні переїхали до Петрограда (нині Санкт-Петербург).

З раннього віку Райкін виявляв захоплення театром, що спонукало його вступити до Ленінградського театрального інституту, який він успішно завершив у 1935 році. Вже в процесі навчання він продемонстрував себе як обдарований артист. Справжня популярність прийшла до Райкіна у 1939 році, коли він виступив на Всесоюзному конкурсі артистів естради з сатиричним монологом "Дефіцит", в якому висміював складнощі життя в Радянському Союзі. Зайнявши перше місце, він відкрив нову сторінку у своїй блискучій кар'єрі на естраді.

Перед тим, як жанр "стендап" став офіційно визнаним, Райкін вже створював свої варіації цього формату. Він виступав на сцені сам, ділячись сатиричними оповідями, поєднуючи монологічні елементи з театральними прийомами. Його вміння перевтілюватися вражало, і саме тому він отримав прізвисько "людина з тисячею облич".

Під час Великої Вітчизняної війни Райкін активно виступав для військових, а згодом заснував і очолив Ленінградський театр естради та мініатюр, який з часом здобув популярність під назвою "Сатирикон".

У своїх номерах він висміював бюрократію, кар'єризм, формалізм та інші недоліки радянської системи, що нерідко викликало невдоволення влади. Прихильно ставився до гумориста Сталін, який одного разу навіть аплодував йому стоячи, але після смерті диктатора його не раз намагалися піддати цензурі. Народна любов рятувала Райкіна від серйозних репресій. 1987 року він переніс театр "Сатирикон" до Москви, де продовжував працювати до кінця життя.

Особисте життя Аркадія Райкіна завжди викликало великий інтерес у публіки.

Одружений з актрисою, яка походила з Сумщини, Рут Йоффе (1912-1989). У 1950 році в них з’явився син Костянтин Райкін, який став відомим актором і режисером. У 2018 році Райкін-молодший потрапив до бази "Миротворець" через незаконну поїздку до анексованого Криму. 26 лютого 2022 року він підписав звернення культурних діячів Росії з вимогою припинити війну, яку Росія веде проти України.

Помер 17 грудня 1987 року (згідно з іншими джерелами -- 20 грудня) у Москві на 77-му році життя через ускладнення, пов'язані з ревмокардитом (клинічний прояв ревматизму). Його поховання відбулося на Новодівочому кладовищі, в ділянці № 10.

Могила виконана в елегантному стилі, на ній розташований бюст Райкіна в натуральну величину. На надгробку вирізьблені його ім'я, а також дати народження і смерті. Часто до цього місця приходять прихильники, які приносять квіти та залишають записки з вдячністю.

Раніше ми писали про могилу путініста Валентина Гафта. На ній встановлена незрозуміла брила з написом.