"Старовинний холодильник Бессарабського ринку планували передати до музею, проте його врешті-решт здали на переробку": києвознавець.

-- Чому саме в тому місці -- на Бессарабській площі -- утворився ринок? -- ставлю питання Аркадію Третьякову.

На початку свого існування цей ринок розташовувався на території нинішнього Майдану Незалежності. Проте наприкінці 80-х років XIX століття місцева адміністрація прийняла рішення перенести його на Бессарабську площу, оскільки там вже відбувалася певна торгівля.

Скоро після того, як ринок перенесли на Бессарабку, торгівля відбувалася просто з землі або з возів, на яких селяни доставляли свої товари — лави та столи ще не з'явилися. З часом інфраструктура почала розвиватися, з'являлися невеликі магазинчики.

На Бессарабській площі в ті часи (друга половина ХІХ-початок ХХ століть) не було ані асфальту, ані бруківки. Тому в негоду пройти по ринку не забруднивши грязюкою взуття було неможливо. Це відвертало покупців, передусім дам, тож за дощової погоди та під час відлиги вони на Бессарабський ринок воліли не ходити.

Чи справді в XIX столітті межі Києва завершувалися на Бессарабці?

- Так було приблизно до середини ХІХ століття. Там, де починалася вулиця Велика Васильківська (колишня Червоноармійська), стояв шлагбаум на в'їзді у місто. А в 1830-х почалася забудова Хрещатика і Великої Васильківської. Тож поступово Бессарабка перестала були окраїною Києва.

До речі, в першій половині ХІХ століття на перетині сучасних вулиці Великої Васильківської та бульвару Шевченка розташовувалося лютеранське кладовище. Ця територія знаходилася на схилі, і через це з часом дощі почали розмивати поховання. Іноді людські рештки виносило на Хрещатик. В результаті міська влада ухвалила рішення ліквідувати цю ділянку цвинтаря. Цікаво, що в історичній частині Києва, де б ти не почав копати, можна натрапити на кістки — поховання існували практично в будь-якому місці в різні періоди.

-- Селянам зручно було везти свої товари на Бессарабку?

Так, адже саме через цю київську околицю проходив маршрут, за яким у нашу столицю доставляли фрукти, овочі та вино з Бессарабії. Це, по суті, є основою однієї з двох версій, що пояснюють походження назви Бессарабська площа.

Одна з версій походження назви пов'язана з Бессарабією. Яка ж інша існує?

-- Така, що назва цієї площі походить від слова "бесараб". Так в минулі століття називали безпритульних, босяків, дрібних злодіїв. Вони концентрувалися саме там -- на Бессарабці. Ясна річ, ринок приваблював їх можливістю щось поцупити у продавців і покупців. Тож ця друга версія походження назви площі також має вагомі підстави.

Тут доречно сказати, що на Бессарабський ринок також щодня приходили так звані поденні робітники -- люди, які за скромну платню наймалися виконувати ту чи іншу роботу.

Бессарабський ринок став першим покритим ринком в Україні?

- Так, в Україні перший. Але в російській імперії -- четвертий. На час його побудови в 1912 році криті ринки вже працювали в Санкт-Петербурзі, москві та Варшаві (частина Польщі, як і України, в ті часи були під російською окупацією -- Авт.). Бессарабський ринок був побудований за проєктом саме варшавського архітектора -- Генріха Гая. Спершу цей архітектор побудував критий ринок у Варшаві.

Зауважу, що моя книга містить 110 ілюстрацій. Чимало. Але в ній немає фотографії або портрета Генріха Гая. Я доклав багато зусиль, щоб його знайти. На жаль, мені це не вдалося. І я звернувся за допомогою до аташе по культурі посольства Польщі в Україні. Вона, в свою чергу, попросила сприяння в пошуках портрета у відповідних інстанцій в себе на батьківщині. Проте, й у Польщі ані фотографії ані портрета Генріха Гая відшукати не пощастило. Певно, жоден не зберігся.

Які фактори спонукали до створення критого ринку на Бессарабці?

- Його було побудовано за ініціативи і на кошти мільйонера і мецената купця першої гільдії Лазаря Бродського (його називали "цукровий кроль", бо він заробляв саме на цьому продукті). Бродський помер у 1904 році під час лікування в Швейцарії. За іронією долі смерть "цукрового короля" настала через цукровий діабет. Один з пунктів заповіту Бродського -- надати 500 тисяч рублів на будівництво критого ринку на Бессарабській площі. Це була величезна сума: півмільйона царських рублів дорівнюю приблизно 60 мільйонів доларів в наші часи.

Виділивши фінансові кошти, Бродський поставив умову: 12,5% від прибутків Бессарабського критого ринку повинні були бути направлені на потреби єврейської громади Києва. Однак міська рада вирішила, що це їй не вигідно.

Варто сказати, що за своє життя Бродський дав кошти на будівництво великої кількості будівель в Києві: КПІ, Театру оперети, лікарні на бульварі Шевченка (тоді -- Бібіковський бульвар), єврейського початкового училища (на сучасній вулиці Антоновича, зараз в тому будинку -- один з корпусів Інституту електрозварювання імені Патона), тощо.

Чому Лазар Бродський обрав збудувати стаціонарний комплекс саме для Бессарабського ринку, а не для інших ринків у Києві?

Недалеко від цього місця, на вулиці Шота Руставелі, розташовувалися дві синагоги: одна з них належала Бродському, а інша була купецькою і знаходилася в будівлі, де тепер розташований кінотеатр "Кінопанорама". У часи Російської імперії ця вулиця була переважно заселена єврейською громадою. Вулиця Шота Руставелі має для мене особливе значення, адже я провів тут 50 років свого життя. Я навіть написав окрему книгу, присвячену її історії.

Давайте повернемося до заповіту Бродського. Наскільки я розумію, вдалося досягти певного компромісу з міською адміністрацією, що дало змогу виділити 500 тисяч рублів від мецената на створення критого ринку на Бессарабці?

Отже, компромісний варіант, який запропонував духівник Бродського, юрист Авраам Гольденберг, передбачає, що місто випустить облігації на суму 560 тисяч рублів. Ці облігації придбають нащадки Бродського. Кошти, отримані від продажу облігацій, будуть використані для будівництва ринку. Міській владі цей варіант видався прийнятним.

В архіві мені трапився документ міської влади, в якому перелічені та описані 30 проєктів критого ринку, які було подано на конкурс. Переміг проєкт польського архітектора Генріха Гая, про якого ми вже згадували. Він отримав за перемогу в конкурсі премію у дві тисячі рублів.

Генріх Гай сповістив, що не зможе прибути до Києва для контролю за будівельними роботами, що суперечить вимогам регламенту. У результаті було ухвалено рішення залучити місцевого інженера-будівельника Михайла Бобрусова для здійснення нагляду за процесом зведення критого ринку.

У якому році розпочалися роботи зі спорудження?

- У 1910-му. Воно тривало два роки. Освячення відбулося третього липня 1912 року. Тоді в середині ринку розмістили ікону Архістратига Михаїла. В радянські часи її зняли і в наш час вже ніхто не знав, де вона поділася. І от коли готувалися відзначити 100-літній ювілей, адміністрація ринку звернулася до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" з проханням надати якусь давню ікону, щоб помістити на місці забраної більшовиками. В результаті фахівці заповідника знайшли в своїх фондах ту саму ікону Архістратига Михаїла, яка колись висіла в Бессарабському ринку. ЇЇ повернули на те ж місце на стіні, де вона знаходилась раніше.

Необхідно зазначити, що фасад ринку прикрашають барельєфи, серед яких можна побачити "Молочницю", "Риб" та "Селянина з волами". Цікаво, що на барельєфі "Молочниця" зображено спосіб, яким у ті часи переносили глечики з молоком: їх нанизували на коромисло, і так несли на плечах. Барельєфи, а також автентичні ворота з зображеннями гусей, чудово збереглися до наших днів.

У 1912 році на ринку була встановлена холодильна система для зберігання продуктів харчування.

Так, обладнали. Варто зазначити, що в ті часи взимку в підвали київських будинків завозили лід з Дніпра для зберігання продуктів. Однак в Бессарабському критому ринку все ж вирішили впровадити холодильну установку. Її виготовили в Ревелі (тепер Таллінн) на машинобудівному заводі підприємця Франца Круля. Знову ж таки, був оголошений конкурс на постачання холодильника, і перемогу здобула пропозиція цього заводу.

Холодильну установку виготовили і доставили до Києва, коли будівля Бессарабського ринку вже була споруджена. Майже все обладнання холодильника по частинам змогли занести в підвал ринку, але величезне махове колесо (воно є частиною установки) не вдалося туди перемістити.

Яким чином вдалося подолати цю проблему?

Прийшлося знести частину стіни, і тільки тоді вдалося занести колесо в підвал.

Чи цей холодильник все ще функціонує?

Ні, у 2000-х роках цю важливу з історичної точки зору установку демонтували і віддали на брухт. Якби я був у курсі цих планів, то обов'язково вжив би заходів для її збереження. Згідно із законом, її потрібно було передати до Державного політехнічного музею при КПІ.

Чи підлягає Бессарабський критий ринок державному захисту?

Отже, цей об'єкт отримав офіційний статус пам'ятки архітектури з республіканським значенням. До речі, у 2012 році відбулося урочисте святкування столітнього ювілею ринку, і я мав честь бути залученим до організації цього заходу.

Чи дійсно колись поруч із критим ринком Бессарабки існував фонтан?

- Так, фонтан там був. Він називався "Моряк" (власне, його зробили ще раніше, коли там навіть не було ринку). Тривалий час фонтан був непоказним, навіть занедбаним: текла тоненька цівочка. В чашу, в яку лилася вода, перехожі кидали сміття. Але після Другої світової війни, в 1946 році в рамках відбудови Хрещатика на місті "Моряка" спорудили красивий презентабельний фонтан "Лотос". Я жартома називаю його "бродячим". Річ у тім, що коли було прийнято рішення зробити на Бессарабці підземний перехід, фонтан заважав будівництву. Тож його перенесли в парк "Хрещатий". Проте й там він не прижився, бо в тому місці вирішили спорудити Арку дружби народів, яку в народі називали "Ярмо дружби з росією" (зараз ця споруда називається Арка свободи українського народу). Тож фонтан вчергове переїхав -- його встановили на Хрещатику біля входу в Пасаж. Він знаходиться там понині.

Додам, що в старі часи на Бессарабській площі, окрім фонтану, знаходився ще й цирк підприємця Жермена Бретона.

Тепер щодо моєї нової книги. В 2022 році я вирішив написати серію книжок, присвячених окремим знаковим будівлям та історичним вулицям Києва. Перша була про будівництво Міського театру, друга -- про вулицю Бассейну, третя -- про костел святого Миколая. Нинішнього року я встановив своєрідний рекорд -- випустив дві книжки: "Київ на листівках початку ХХ століття" і ту, що презентую сьогодні -- "Бессарабський критий ринок".

Цей ринок займає важливе місце у моєму житті. Раніше я обіймав посаду директора компанії, офіс якої розташовувався в одному з приміщень цього ринку. Я брав участь у підготовці святкування його 90-річчя, а згодом і 100-річного ювілею. Один з працівників ринку якось зауважив: "Аркадій, ви зібрали так багато матеріалів про історію нашого ринку, що варто написати книгу". Ця думка мене зацікавила, і я дійсно створив книгу під назвою "Бессарабская площадь" (вона написана російською мовою). Після цього я знайшов ще безліч архівних документів про Бессарабський ринок, що дало мені можливість написати нову книгу.

-- Продовжите серію книжок про історію київських вулиць та будівель?

Отже, у мене є певна звичка: щойно я надсилаю текст книги до друкарні, наступного дня починаю працювати над новим твором. Тож зараз я вже занурився в інший проект. Поки що не розголошуватиму тему, але маю намір випустити цю книгу наступної весни.

Раніше "ФАКТИ" повідомляли, що в Києві представили унікальну реліквію, яка вціліла внаслідок запеклої битви.

На фото у заголовку Бессарабський ринок став першим критим ринком на території України