Коли громада зібралася на таємну вечерю, оскільки юдейські первосвященники переслідували Ісуса та його учнів, усі були вражені: Учитель, підперезавшись рушником, почав мити ноги своїм послідовникам.
"Підходить, отже, і до Симона Петра, та той Йому: "Ти, Господи, мені вмивати ноги?" 7. Каже йому Ісус у відповідь: "Те, що Я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім". 8. Петро ж Йому каже: "Ні, не митимеш моїх ніг повіки!" - "Коли Я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо Мною частки." 9 . "Господи, - проказує до Нього Симон Петро, - то не тільки ноги, але і руки, і голову!" 10. А Ісус йому: "Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та не всі". 11. Знав бо, хто зрадити Його мав, тим то й мовив: "Не всі ви чисті".
Коли учні запитували Ісуса, хто зрадить Його, Він відповідав прямо: "Той, хто занурив руку зі Мною в миску, зрадить Мене. Син Людський іде, як було пророковано, але горе тому, хто зрадить Його! Краще б тому чоловікові не народитися!" Тоді Юда, зрадник, запитав: "Чи це не я, Учителю?" Ісус відповів йому: "Ти сам це сказав".
Сьогодні, як і дві тисячі років тому, деякі прихильники юдаїзму намагаються виправдати Юду, стверджуючи, що якби він не зрадив Ісуса, то Воскресіння не відбулося б. Це аргументація, схожа на бандитську логіку: для того, щоб справедливість перемогла, необхідно скоювати злочини. У підсумку, жодне з Євангелій не звинувачує римського губернатора в розп'ятті Ісуса, лише вказує, що це сталося за його правління, тоді як зрада Юди є очевидною і беззаперечною.
Сьогодні Церква звертає увагу на ще одну зраду — зраду апостола Петра. "Петро сидів на вулиці, і тут до нього підійшла одна служниця, сказавши: 'Ти ж був з Ісусом із Галилеї.' Але він, усупереч усім, заперечив: 'Не знаю, про що ти говориш.' Коли ж він вийшов до воріт, інша жінка побачила його і сказала присутнім: 'Цей чоловік був з Ісусом з Назарету.' І знову Петро, клявшись, заперечив: 'Не знаю цього чоловіка.' Трохи згодом ті, які стояли неподалік, підійшли до Петра і сказали: 'Ти справді один із них, адже твоя мова це видає.' Тоді Петро почав клястися і божитися: 'Я не знаю цього чоловіка.' І раптом заспівав півень. Петро згадав слова Ісуса: 'Перш ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.' Вийшовши звідти, він гірко заплакав."
Дивіться, тут знову Євангеліє нагадує: Петро, подібно до Ісуса, походив з Галілеї, що видавало його акцент. А Галілея не є Юдеєю — ця територія була підкорена Юдеєю 170 років до народження Христа. Галілеяни представляють собою окремий народ. Українці були під московським гнітом протягом 300 років, але це не змінило їхньої ідентичності — чому ж ми маємо вважати, що галілеяни стали євреями?
"Вечір Твоєї Святої Тайни, Сину Божий, сьогодні прийми мене до причастя, адже ворогам Твоїм я не відкрию таємниць і не дам Тобі поцілунку, як це зробив Юда. Натомість, як розбійник, я визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Твоєму Царстві."
Картина Пимоненка "Страстний Четвер" зображує Анастасіївську церкву, розташовану в Глухові. На цій роботі також відтворено народний звичай: принести до дому запалену свічку, щоб малювати захисні хрести на сволоках та дверях.
Василь Чепурний
#Євреї #Стародавній Рим #Юдаїзм #Юдея #Українці #Євангеліє #Галілея #Воскресіння Ісуса #Назарет #Хрест #Церква (будівля) #Юда Іскаріот #Розп'яття #Святий Петро #Рушник #Ісус #Вчитель #Розклад #Хлухів
