Ця думка з'явилася в моїй голові 2-3 тижні тому, коли я отримав запрошення відвідати конференцію, присвячену майбутньому України.
Після завершення офіційної програми настав час для неформального спілкування, яке було невимушеним, веселим і навіть жартівливим. Люди зібралися біля столиків, де були напої та закуски, обговорюючи свої думки та часом ділячись цікавими ідеями.
Я також долучився до одного з таких гуртків. Саме в цей момент жіночий голос звучав, згадуючи мій псевдонім — Вересень: "А Вересень, -- продовжував вона, -- кілька років тому теж помилково стверджував. Мовляв, війна не затягнеться надовго, адже росіянам це швидко набридне, повернуться з фронту мертві у трунах, і почнуться різноманітні нестачі та дефіцити, а грошей стане менше, адже більше їх витрачатимуть на війну".
Отже, на загал, слова, які звучали кілька років тому, зокрема 3-4 роки тому, висловлювали різні ліберальні діячі в Україні, а також деякі представники Росії. Одна журналістка, що була моєю студенткою, процитувала мене; на відміну від мене, вона, зокрема, не приховувала істини. Я дійсно висловлював ці думки, звертаючись до свого народу в перші місяці та роки Великої війни, в той час як вона, навпаки, говорила правду. Саме тут і виникла ідея цього тексту. Еврика!
Чому ж я так сильно помилився? – запитав я себе. Де ж криється причина цієї помилки? Українські воїни постійно і без упину забезпечують Російську Федерацію тілами загиблих. Нестача ресурсів і зростання цін стають звичним явищем. Аварії в багатоповерхових будинках, на залізницях та на підприємствах також стали частиною повсякденності. Проте, здається, народ-богоносець це влаштовує, або, принаймні, вони не надто зважають на повсякденні негаразди.
Будь-який інший народ, не богоносець, якось би, мабуть, відреагував.
У Мурманську огірки, наприклад, мають вищу ціну, ніж м'ясо, але на м'ясо у вас уже давно немає коштів. У вашому домі відсутні світло і опалення, а під під'їздом лежить труна з тілом вашої дитини. У таких умовах повинна бути якась реакція, але її немає, або ж вона настільки непомітна, що її важко виявити. Це справжня антропологічна загадка, таємниця людського буття, ребус, що чекає на розгадку.
Чи можливо уявити величезний Китай в Азії, маленький Габон в Африці, або європейську Францію поруч з американським Еквадором, де люди не реагують на голод, холод і смерть? Мабуть, моя уява не досить багата, щоб це уявити. Науковці стверджують, що на планеті живуть люди — представники виду Homo sapiens, які є приматами, ссавцями і хордовими. Сьогодні їх налічується приблизно 8,5 мільярдів. Ці істоти вирізняються від інших своїм розумом та емоціями. Вони, наприклад, не вбивають одне одного без крайньої необхідності. Коли їм весело, вони сміються, а коли сумно — плачуть. У холод вони одягаються, а в спеку знімають одяг, адже це не просто люди, а розумні істоти. Таким чином, можна припустити, що деякі риси Homo sapiens не властиві росіянам. Можливо, певні риси все ж є, але деякі точно відсутні. Виходить, що росіяни можуть не бути цілком людьми, або зовсім не людьми.
Давним-давно, перебуваючи з родиною на відпочинку в Туреччині, я вирішив вирушити на екскурсію до Єрусалиму в Ізраїлі. Серед туристів було близько 5-6 українців, а також чимало росіян, білорусів, казахстанців та кілька представників балтійських країн, яких тоді називали прибалтами. З таким різноманітним товариством я почав спостерігати за людьми навколо: їхніми розмовами, поглядами, інтересами та сувенірами, які вони купують на пам'ять про Єрусалим. Вибір тут був величезний: можна було знайти безліч єврейських, мусульманських і християнських виробів, а також багато іншого, адже це ж Єрусалим.
Ви ніколи не уявите, що купив один росіянин. Він придбав у центрі трьох основних світових релігій величезне мексиканське сомбреро та яскраво-синю гавайську гітару. Цей високий і середньої статури чоловік гордо крокував старовинними вулицями, з величезним сомбреро на голові та маленькою гітарою в руках. Слід зазначити, що він не грав на інструменті і не співав меланхолійних мексиканських пісень.
Я швидко подзвонив до Києва своєму давньому другові Лесику Подерв'янському та розповів йому про дивну поведінку росіян, які живуть поруч з Україною, а також про того чоловіка в сомбреро.
Наше тодішнє резюме виявилося лаконічним, але насиченим змістом: "Кацапи — не людство".
Ця проста формула переслідує мене вже не одне десятиліття. І значно інтенсивніше переслідує після 24 лютого 2022 року. Вже повернувшись додому, якось ввечері мені зателефонував Лесик і з притаманними йому інтонаціями доповів: "Я вдався до антропологічної розвідки. Люди, тобто Homo Sapiens, мільйони років перетворювались з австралопітеків на людину вмілу, потім на неандертальців і т.д. і т.п. Вчені вважають, що назагал людство вийшло з північної-східної Африки. А росіяни пішли з печери Дєнісова. Вони, тобто росіяни, в якійсь печері на Алтаї знайшли палео-мізинець, якому декілька мільйонів років і сильно цим тепер пишаються".
Так виходить, що всі люди мають одне спільне коріння, а росіяни мають корінь, окремий від решти людства. Мені здається тут є логіка і я занурився в розумні книжки. Я з'ясував, що ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота) шимпанзе, найближчого до людини примата, на 98-99% схожа на ДНК людини Homo Sapiens, отже, роблю я висновок, росіяни розташувались між людиною і шимпанзе, і ДНК людини та росіянина збігаються на 99-99,5%. Тобто все ж таки росіяни не зовсім люди. Я б навіть сказав для розуміння росіянами російською: "Русские - не вполне люди".
Про автора. Микола Вересень – відомий публіцист та телеведучий, який здобув популярність завдяки своїм глибоким аналітичним матеріалам та харизматичному стилю ведення програм.
#Корінь #Євреї #Україна #Китай (регіон) #Журналіст #Росія #Туреччина #Росіяни #Ізраїль #Франція #Єрусалим #Мексика #Людство #Голод #Лібералізм #Африка #Перша світова війна #М'ясо #Залізниця #Київ #Капелюх #Еквадор #Мурманськ #Австралопітек #Америка #Справа #Дезоксирибонуклеїнова кислота #Білий #Мудрий чоловік #Земля #Примати #Холод #Огірок #Ссавець #Добрий вечір #Пан (рід)
