После недавней беседы президентов США и России, а также переговоров, проведенных в Стамбуле, министр иностранных дел России Сергей Лавров снова однозначно высказал свою позицию относительно истинных целей конфликта между Россией и Украиной. Как видно, эти цели не касаются территориальных вопросов, не связаны с выводом украинских войск к административным границам областей, аннексированных Россией, и даже не требуют от Украины признания факта этой аннексии. Все это лишь временные условия, необходимые для того, чтобы Путин согласился на предложенное Трампом перемирие. Настоящая цель данного конфликта заключается в деукраинизации Украины.
Конечно! Пожалуйста, предоставьте текст, который вы хотите сделать уникальным.
Дивує, що навіть після трьох років війни багато українців та іноземних спостерігачів, включно з президентом США, все ще не усвідомлюють справжню суть конфлікту. Російсько-українську війну часто трактують як боротьбу за територію. Українці прагнуть пояснити іноземцям, що це насправді протистояння між авторитарним і демократичним режимами, і що основна мета Росії – знищити українську демократію, аби вона не стала прикладом для росіян. Проте, подібна аргументація, на жаль, лише підсилює позицію Кремля, який продовжує наполягати на тому, що це внутрішній конфлікт, а не анексія чужих земель.
Якщо для деяких міжнародних політиків демократія не є пріоритетом — як це, приміром, виявляється у випадку Трампа — вони можуть не зрозуміти, чому українці ведуть боротьбу. Нам також слід поставити собі запитання: якби Україна була країною з україномовним населенням, зосередженою на національних інтересах, але авторитарною, а Росія — демократичною, з російськомовним населенням і російськоцентричними поглядами, чи прагнули б ми об'єднатися з нею? Чи, можливо, віддали б перевагу збереженню власної незалежності, щоб мати можливість розвивати демократію, а не зникнути у чужій, навіть демократичній, системі?
Отже, якби я був на місці українців, я б не користувався змінними категоріями. Ізраїль був царством Давида та Соломона, державою Маккавеїв і Бар-Кохби, а також республікою Бен-Гуріона, Бегіна і Нетаньягу. Це все різні етапи історії, і не всі з них можуть викликати у мене симпатії. Проте для мене важливо, що це - єдина країна у світі, де євреї можуть вільно жити як євреї. Подібна ситуація й з Україною. Вона може бути демократичною, анархічною, авторитарною, корумпованою чи чесною, але це - єдине місце на планеті, де українець може бути українцем і використовувати українську мову як основну. Це і є найважливішим. Українська держава існує завдяки українському народу, а український народ існує завдяки своїй мові, церкві та історичним традиціям. Все інше стосується інших народів.
Але повернімося до Росії. У ставленні її політичного керівництва і народу до України немає нічого нового. Те, що росіяни десятиліттями жили поруч з Українською РСР і не мали нічого проти її існування, було пов'язано з тим, що вони сприймали Радянську Україну як декорацію Росії, як штучне утворення, створене для заспокоєння "хохлів". Нікому з них навіть на думку не спадало, що українці колись можуть проголосувати за розрив "історичної єдності" з росіянами. І навіть після 24 серпня 1991 року переважна більшість російських політиків була впевнена, що 1 грудня 1991 року українці проголосують проти незалежності України. Результати референдуму стали для них - як і для багатьох росіян - шоком, зрадою. І навіть тоді вони вважали, що все це несерйозно. Тому з такою ненавистю згадують Біловезькі угоди. Бо для них важливим було зберегти Україну у державному союзі з Росією попри будь-яке голосування.
З падінням комуністичної диктатури, як після тривалої зими, народи колишньої імперії повернулися до своїх витоків, які існували до більшовицької революції. Для росіян це означало повернення в 1917 рік, коли термін "русский народ" охоплював великоросів, малоросів і білорусів, а імперія була представлена цим народом. З цієї перспективи стає зрозумілим, що для відновлення старої імперії необхідно спочатку відновити її історичне ядро. Спершу потрібно об'єднати Росію, Україну та Білорусь, а вже потім вирішувати питання інших територій. Саме тому формальне об'єднання Росії та Білорусі досі не відбулося, хоча це не є технічною перешкодою для Кремля. Для Путіна важливо не просто інтегрувати Білорусь, а створити триєдину державу.
Тут навіть не йдеться про те, чи збережуть у цій державі Україна й Білорусь формальний статус. Можливо, збережуть - для місця в ООН. Але реального суверенітету в них не буде. А головне - не буде культурної й національної самостійності. Російські шовіністи винесли головний урок з більшовицького експерименту: навіть якщо залишити українцям і білорусам декорацію, то в момент кризи імперії вона може обернутися на реальність. Тож тепер мета - остаточне перетворення українців і білорусів на "русских". А для цього потрібно Україну якщо не загарбати, так виснажити й підкорити.
Таким чином, якщо Україна програє цю війну, наслідки можуть бути не лише втратою державності, а й загибеллю українського народу. Головна проблема полягає не стільки в зникненні країни з міжнародної арени, скільки в зникненні української культури. В результаті українці опиняться лише в еміграції, а життя в такому статусі неминуче веде до асиміляції.
Поразка Росії призведе до того, що росіянам доведеться забути про свої імперські амбіції та вперше зосередитися на власному розвитку. Якщо Росія не зможе здобути Україну, це не призведе до втрати її державності; навпаки, вона вперше з часів Московського князівства отримає новий імпульс. Якщо чесно, я не дуже впевнений, що російський народ зможе реалізувати ці можливості, але, принаймні, ми надамо йому шанс. Також ми повинні дати можливість іншим народам Російської Федерації, які страждають і перебувають на межі зникнення.
Тому перемога України - це не лише наша перемога. Якщо ми збережемося, збережеться й демократична Європа. Якщо ми збережемося, росіяни отримають шанс стати цивілізованою нацією. Якщо ми збережемося, ми дамо надію на розвиток іншим народам, які досі жили в тіні імперії.
Якщо ми зазнаємо поразки, Європа може повернутися до тридцятих років ХХ століття, а Росія залишиться агресором, продовжуючи свою експансію. Тому важливо, щоб ми вистояли і підтримували один одного. Якщо говорити відверто, ми не повинні дякувати за допомогу. Це інші мають дякувати нам за те, що ми боремося за збереження своєї ідентичності, а не піддаємося і не стаємо чужими.
#Євреї #Європа #Демократія #Україна #Держава (політичний устрій) #Дональд Трамп #Росія #Більшовики #Жовтнева революція #Організація Об'єднаних Націй #Українці #Політика #Росіяни #Російська мова #Президент (державна посада) #Володимир Путін #Ізраїль #Українська мова #Корупція #Авторитаризм #Українська Держава #Кремль (фортифікаційна споруда) #Суверенітет #Московський Кремль #Анексія #Білорусь #Експансія #Громадянська війна #Республіка #Шовінізм #Московське князівство #Білоруси #Біловезькі угоди
