Як виникла ідея "Свічки пам'яті"?

Листопад є винятковим місяцем для України. У четверту суботу цього місяця (в 2025 році це буде 22 листопада) ми вшановуємо пам'ять жертв голодоморів. Цей день нагадує нам про тих, хто загинув від геноциду, вчиненого комуністичною тоталітарною системою, з особливим акцентом на трагічні події Голодомору 1932-1933 років.

"Ваші мертві вибрали мене" - так пояснював американець Джеймс Мейс українцям свою залученість до дослідження Голодомору 1932 - 1933 рр.. Його фрази вже стали крилатими в українському медіапросторі:

"Як неможливо вивчати історію Голокосту і не відчути себе хоча б частково євреєм, так і досліджуючи Голодомор, неможливо не стати хоч трохи українцем. Я присвятив цій справі багато років, і Україна стала важливою частиною мого існування. Як говорив Мартін Лютер: 'Тут я стою, інакше не можу'."

Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам'яті та радіо "Байрактар" представляє новий мультимедійний проєкт під назвою "Правда чи міф?". Слідкуйте за новими випусками на веб-сайтах Укрінформу та Інституту національної пам'яті, а також слухайте їх в ефірі радіо "Байрактар", у соціальних мережах і на платформі Spotify.

Саме невтомне полум'я Джеймса Мейса і таких самих невтомних дослідників цієї теми в Україні та поза межами змогли розігнати пітьму російського спротиву. Їхнє полум'я як те саме світло свічки освітило дорогу до пам'яті про нашу трагічну сторінку: геноцид.

Варто нагадати, що радянська тоталітарна система не лише знищувала страшною смертю людей, а й забороняла пам'ять про ці події. Три покоління живих в Україні мовчали, а за згадку про голод 1933-го за радянського періоду можна було "загриміти" в тюрму. Та попри спротив, українці поступово повертали собі пам'ять про трагедію. І неймовірних зусиль до цього доклав американець індіанського походження, історик Джеймс Мейс.

ЯК ВСТАНОВЛЮВАВСЯ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ

Епоха Кравчука: 19 лютого 1993 року перший президент України Леонід Кравчук підписав указ "Про заходи у зв'язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні", який став першим офіційним визнанням трагедії Голодомору та вшануванням пам'яті його жертв. Проте, це був переважно формальний крок, адже планувалося провести "Дні Скорботи і Пам'яті жертв Голодомору" у вересні того ж року, разом з відповідними заходами. 10 вересня на протязі чотирьох годин у всіх регіонах країни повинні були бути приспущені державні прапори.

Тодішній прем'єр-міністр Леонід Кучма розпорядився виділити 5 млн карбованців "для відзначення грошовими винагородами творчих колективів, митців і режисерів-постановників, які зробили великий внесок у підготовку та проведення Днів Скорботи і Пам'яті жертв голодомору".

Епоха Кучми: 1998 рік став знаковим, коли було затверджено офіційний День пам'яті жертв Голодоморів, і цей указ підписав президент Леонід Кучма 26 листопада 1998 року. Історики зазначають, що в період його правління державна політика збереження пам'яті про ці події зазнала маргіналізації. Як зазначав історик Георгій Касьянов, "Сам Кучма проявляв значну байдужість до ідеологічних питань і розглядав їх лише з прагматичної точки зору."

Проте існує парадокс: виникло чимало ініціатив щодо відновлення пам'яті, зокрема завдяки тиску суспільства та зусиллям таких діячів, як Джеймс Мейс і Роберт Конквест. У листопаді 1998 року Леонід Кучма підписав указ, що встановлював День пам'яті жертв голодоморів, який відзначається щорічно в четверту суботу листопада. У жовтні 2000 року цей указ був змінений: дату перейменували на День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. У липні 2004 року президент знову змінив назву на День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій. Дослідники зауважують, що така зміна була частково зумовлена тиском Росії, яка прагнула не акцентувати увагу на Голодоморі 1932-1933 років як на окремому випадку геноциду.

Доба Ющенка: Президент Віктор Ющенко став першим главою держави, який наполегливо працював з історичною пам'яттю і темою Голодомору. ("У 2006 - 2008 рр. президент В. Ющенко доклав безпрецедентних зусиль у розгортанні масштабної загальнонаціональної та міжнародної кампанії з відзначення 75-ї річниці голоду 1932 - 1933 років та перетворення Голодомору на визначний національний символ України", - Касьянов).

Протягом його терміну, Верховна Рада 2006 року ухвалила рішення визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Також було запроваджено відповідальність за спроби заперечення цього історичного факту.

У 2008 році в Києві відкрили Національний музей Голодомору-геноциду, архітектурна форма якого нагадує "Свічку пам'яті". Ініціатива "Запали свічку" стала частиною офіційних державних заходів, а за президентства Ющенка була також запроваджена загальнонаціональна хвилина мовчання.

Епоха Януковича: У період президентства Віктора Януковича, під значним впливом Російської Федерації, питання Голодомору почали ігнорувати на високих рівнях політики, відходячи на другий план. Проте формальні меморіальні практики продовжували існувати, хоч і більше для показу. Традиція запалювання "Свічки пам'яті" збереглася і навіть набула популярності, перетворившись на важливий громадський акт єдності та протесту проти замовчування цієї теми.

Ідея запалити свічку у вікні виникла в Києві в 2003 році. Як згадувала дружина Джеймса Мейса, Наталія Дзюбенко-Мейс, під час обговорення дня пам'яті жертв голодомору, історик переглядав "Кобзар" Шевченка. Він натрапив на офорт, де молодий Шевченко тримає свічку, і виголосив: "Ось що нам потрібно. Нам потрібна не людина на трибуні, а людина зі свічкою". Таким чином, свічка перетворилася на священний символ цього пам’ятного дня.

Але чи правда, що ця традиція має ширше, світове коріння як символ поминання невинно убитих? Правда чи міф?

Коментар від УІНП: Запалення свічки на честь пам'яті померлих є загальною християнською практикою. Віряни запалюють свічки в церквах, на кладовищах або у своїх оселях, символізуючи, що пам'ять про покійних живе завдяки їхнім близьким. Таким чином, традиція запалення свічок для вшанування жертв війни або злочинів поширена не лише в європейських країнах, а й у багатьох інших. У різних країнах існують свої дні скорботи або пам'яті, коли суспільство об'єднується, і люди запалюють свічки в пам'ять про невинно загиблих — як у спеціально визначених місцях, так і в своїх домівках.

Більше деталей знайдете у подкасті "Правда чи міф" на Спотіфай, новий епізод вже готовий для прослуховування:

У той же час ідея вшанування жертв голодомору восени спирається на давні народні традиції. На цю пору припадають традиційні дні поминання померлих, "дідові суботи" або "дмитрівські суботи".

Для одних свічка у вікні - це пам'ять, для інших - акт національної єдності і навіть протест проти замовчування геноциду. Правда чи міф, що спочатку це був не державний, а громадський рух?

Коментар від УІНП: Ініціатива, запропонована Джеймсом Мейсом, була реалізована під час президентства Віктора Ющенка у вигляді Всеукраїнської акції "Запали свічку пам'яті". Вона була включена до списку державних заходів, присвячених Дню пам'яті жертв голодоморів. З того часу щороку в четверту суботу листопада, після загальнонаціональної хвилини мовчання о 16:00, українці запалюють свічки на знак вшанування пам'яті тих, хто загинув від голоду, біля пам'ятників і меморіалів, а також на підвіконнях своїх осель.

За соціологічними опитуваннями, які проводилися в останні роки на замовлення Українського інституту національної пам'яті, понад 50 відсотків громадян України запалюють свічки на вшанування жертв Голодомору або принаймні знають, що це потрібно робити.

Джеймс Мейс висловив заклик: "...давайте в цей день [розмістимо] на вікнах запалену свічку, щоб вшанувати пам’ять мільйонів, які стали жертвами розстрілів і голоду. Чимало з них не встигли залишити після себе на цій землі своїх нащадків — синів та дочок. Яскраві вогники свічок, що горітимуть у наших оселях, стануть символом того, що ми пам’ятаємо про них..."

Сьогодні, під час масштабної війни між Росією та Україною, цей знак перетворюється на загальний символ вшанування пам'яті загиблих.

Джеймс Мейс бачив сенс акції у тому, щоб у одну з найкоротших, найтемніших ночей року люди відчули, що вони не самі і мають історію попередників, які тримали для них свою свічку пам'яті. І що ті, хто загинули, - також не згасли у полум'ї трагічних подій, а живі для нас, поки горить свічка.

Ініціатива Джеймса Мейса вирізнялася своїм особливим національним контекстом, проте символ вогню пам'яті володіє універсальною силою, відображаючи скорботу, солідарність та незгасиму пам'ять про трагічні події. Ось три дати, коли свічка стає засобом вираження і символом пам'яті:

- В Ізраїлі є День пам'яті Катастрофи (Йом га-Шоа). Щороку в Ізраїлі та єврейських громадах по всьому світу запалюють спеціальні Свічки пам'яті (Ner HaShoah). Ці свічки горять протягом 24 годин. Це допомагає зберегти особистий зв'язок із жертвами та нагадує про обов'язок: "Ніколи знову".

Польща та свято Всіх Святих (Задушкі). 1 листопада поляки святкують День Всіх Святих, а 2 листопада - День пам'яті всіх померлих. У ці дні мільйони людей відвідують кладовища. Могили наповнюються тисячами запалених свічок (лампад), створюючи вражаюче "море світла". Це не лише вияв християнської традиції вшанування пам'яті, але й потужний символ національної єдності та зв’язку з історичним минулим.

- Всесвітній день запалених свічок (Worldwide Candle Lighting Day). Відзначається щороку у другу неділю грудня. Мільйони людей у різних країнах запалюють свічки о 19:00 за місцевим часом. Завдяки різниці в часових поясах, хвиля світла мандрує земною кулею протягом цілої доби, створюючи "світову хвилю світла" в пам'ять про дітей, які пішли з життя. Свічка символізує полум'я душі та надію.

Наукова консультація: Володимир Тиліщак, Український інститут національної пам'яті.

Ілюстрації: Катерина Березовець, Укрінформ.

У серії "Правди чи міф" читайте, слухайте і дивіться матеріали:

Покрова без легенд: що відомо про це свято?

Олена Степанів: правда і міфи про першу жінку-офіцерку у світі

Радіостанція "Афродіта": реальність та легенди про таємне мовлення УПА

Вбивство Петлюри: як злочинець став "жертвою"

Таємний український університет: як у Львові діяв підпільний виш?

Олена Теліга: Як гестапо вирішило долю поетки?