Поки російське судно ABINSK безперешкодно вивантажувало в ізраїльському місті Хайфа 43 тисячі тонн викраденого українського зерна, у Києві ухвалювали закон, що має на меті посилення заходів проти антисемітизму.
Це не просто збіг обставин. Це ляпас нашій Україні, житниці Європи, Азії та Африки, яка стікає кров'ю.
23 березня: Україна офіційно попереджає Ізраїль, що до них іде судно з награбованим добром з окупованих територій.
Квітень: Російський балкер вже третій тиждень перебуває на рейді. Протягом цього часу наша влада в курсі подій.
15-16 квітня: Ізраїль надає дозвіл на розвантаження і звільняє судно.
Тим часом у Києві: Президент підписує закон, що демонструє нашу максимальну лояльність та толерантність до єврейської громади та держави.
І це коли ще не вистиг слід від міндічів з цукерманами, які втекли в Ізраїль з украденими з України грошима!
Чому ми продовжуємо грати в "односторонню демократію"?
Ми приймаємо закони, щоб відповідати світовим стандартам, але чи відповідає цим стандартам Ізраїль, коли мова йде про нас?
Де ж взаємна підтримка? Україна демонструє готовність до співпраці, відстоюючи права інших. Натомість Ізраїль реагує, приймаючи наш хліб, який був незаконно привласнений, і нехтуючи закликами нашого Міністерства закордонних справ про арешт вантажу.
Пам'ять про Голодомор: Ізраїль досі не надав офіційного визнання Голодомору як акту геноциду. Сьогодні історія повторює себе: знову спостерігається толерантність до вивезення українського зерна російськими військами, як це було в 1932-1933 роках. Тоді світ залишався в мовчанні, і нині в Хайфі також панує "комерційна тиша".
Підписання закону в момент, коли в нас на очах мародерять наше майно за мовчазної згоди отримувача -- це знущання. Ми не маємо бути "зручними" партнерами, які пробачають усе: від нехтування нашою історією до скуповування краденого.
Повага має бути взаємною. Якщо наші національні трагедії (Голодомор) та наші нинішні втрати (крадене зерно) нічого не варті для партнерів -- то чи не забагато ми віддаємо, не отримуючи нічого, окрім "глибокої занепокоєності"?
Виходить, що Україна, з мовчазної згоди представників одного народу -- ресурсна база для окупантів та їхніх мовчазних спільників. Чи має воно так бути?
о. Роман ГРИЩУК can be expressed in various ways while maintaining its essence. Here’s a unique variation: Отче Роман ГРИЩУК. If you need further variations or specific context, please let me know!
#Євреї #Європа #Антисемітизм #Демократія #Україна #Росія #Росіяни #Історія #Міністерство закордонних справ (Україна) #Ізраїль #Голодомор #Геноцид #Африка #Хліб #Зерно #Корабель #Київ #Справа #Материнство #Арешт #Президент (державна посада) #Терпимість
