Небезпека зсередини: токсичний кандидат на пост президента Румунії, що підтримується Кремлем.

Журналіст та історик з Молдови

Єдиний кандидат, що підтримує проросійську позицію в президентських виборах Румунії (після виключення Келіна Джорджеску через його явні зв'язки з Кремлем), – це Джордж Сіміон. І незалежно від того, чи оберуть його президентом Румунії, він завжди залишатиметься загрозою як для України, так і для румунської громади в Україні.

Відомо, що Сіміону та іншим високопосадовцям і представникам партії A.U.R. заборонено в'їзд в Україну. Цю заборону, яка також поширюється на Республіку Молдова, було накладено через його зустрічі з агентами ФСБ у Чернівцях і Кишиневі під час правління Януковича.

Мета цих зустрічей формально полягала в координації уніоністських рухів у Молдові та Україні, зокрема акцентуючи увагу на Молдові, де населення переважно складається з людей румунського походження (молдовани). Проте, насправді, справжньою метою було створення дестабілізуючих факторів як для Молдови, так і для України в критично важливі політичні періоди в обох країнах.

На початку війни, в перші дні вторгнення, партія Сіміона A.U.R. вирушила до Чернівців. Вони намагалися реалізувати уніоністську агітацію, прикриваючись гуманітарною допомогою для румунської меншини в Північній Буковині. Їх метою було створити у румунів-українців відчуття, що конфлікт між Росією та Україною їх не стосується, а їхня справжня батьківщина — Румунія, а не Україна. Вони намагалися переконати етнічних румунів, які служать у Збройних силах України, що вони нібито гинуть у війні, яка їх не стосується.

Були й залишаються спроби настроїти румунів проти українців, створити та розпалити хибні міжетнічні конфлікти, яких не існує.

Крім того, вся допомога, яку вони спрямовували до Чернівців, мала дискримінаційний характер і була адресована лише румунам, які здебільшого перебували у безпеці та далеко від фронту, а не східноукраїнським біженцям у Західній Україні.

Щобільше, в націоналістичних колах і організаціях, близьких зараз або в минулому до Сіміона та A.U.R., звучали заклики надати Північній Буковині особливого автономного статусу тільки заради румунської меншини, що становить менше ніж 20% всього населення (українці становлять понад 75% населення Чернівецької області та були найчисленнішими у північній частині Буковини навіть у 1918 році, коли вся Буковина відійшла до Румунії).

Ці вимоги про автономію майже аналогічні вимогам, які висувають націоналістичні кола Угорщини щодо Закарпаття.

В Україні, окрім Сіміона, існує й ряд інших осіб, які потрапили під заборону, серед них відома Діана Шошоаке, колишня членкиня партії A.U.R., а також Клаудіу Тірзіу, колишній ідеолог цієї партії та теперішній депутат Європейського парламенту. Впродовж багатьох років, зокрема після початку війни Росії проти України, вони активно працювали над тим, щоб скомпрометувати Україну як в середині країни, так і за її межами. Обидва ці персонажі, Шошоаке (яка вимагала більш гучних і конкретних дій) та Тирзіу (який закликав до більш метафоричних і витончених висловлювань), закликали до розподілу України та анексії Румунією Північної Буковини й Південної Бессарабії.

Але навіть вимоги автономії не найрадикальніші - як я вже казав, деякі персонажі, пов'язані з A.U.R., під гаслом захисту мовних прав румунської меншини в Україні, що є цілком законним, вимагають невиправданого розширення статусу румунської мови в Північній Буковині, знову ж таки на шкоду більшості українського населення, а також на шкоду іншим етнічним групам Чернівецької області. Мабуть, не за горами той час, коли вони вимагатимуть просто румунізувати регіон, а всіх українців, євреїв та поляків навчити румунської мові, аби румунській меншості було комфортно.

Ще одна цікава деталь полягає в ініціативі Румунської православної церкви, ймовірно, під впливом певних проросійських груп в A.U.R. (Сіміон наразі користується великою повагою в Румунській православній церкві, і його запрошують на різноманітні заходи). Вона пропонує створити на території України нову структуру Румунської православної церкви, в яку увійшли б усі церкви та парафії румунської меншини, що наразі є частиною РПЦ МП в Україні.

Ця пропозиція виглядає досить привабливо, особливо з огляду на те, що вона має на меті звільнити румунських вірян від впливу Кирила. Однак вона виникла раптово, без будь-яких попередніх обговорень чи дебатів в Румунії чи Україні щодо її можливого втілення. Варто також зазначити, що ця ініціатива не враховує погляди України та румунської громади в Україні: чи насправді вони прагнуть бути частиною Румунської православної церкви, чи, можливо, бажають приєднатися до автокефальної Православної церкви України (ПЦУ)?

Звичайно, все це має вирішуватися у Києві, Одесі та Чернівцях, а не у Бухаресті й не в офісі Сіміона.

Крім того, варто зазначити, що агресивна націоналістична риторика, яку підтримує проросійський Сіміон та його колеги, може загрожувати чесному, щирому, відповідальному, гуманітарному, матеріальному, культурному та освітньому сприянню, яке надходить з Румунії та Республіки Молдова до румунських братів в Україні.

З Румунії та Молдови до румунської громади в Україні, як з Північної Буковини, так і з Одеської області, надходить різноманітна допомога, включаючи підручники, книги, одяг та інші необхідні речі. Ця ініціатива, що не має політичного підтексту, організована православними та громадськими організаціями, є щирим виявом підтримки від людей, які цінують Україну та її територіальну цілісність. Важливо відзначити, що цю допомогу не слід плутати з фальшивою підтримкою, яка походить від проросійських націоналістів.

Однак ця допомога може виявитися під загрозою через таких персонажів, як Сіміон чи Шошоаке. Сіміон, незалежно від того, переможе він у другому турі президентських виборів проєвропейського Нікушор Дана, мера Бухареста, чи ні; стане він президентом чи ні; був, є і буде небезпечним для України, для румуно-українських відносин, для українців і румунів у Північній Буковині та Південній Бессарабії. Заборона на його в'їзд в Україну, якщо вона закінчилася, має бути продовжена і збережена.