20 листопада 2026 року — Переддень свята Введення в храм Пресвятої Богородиці: його історія та звичаї.

20 листопада православні християни та греко-католики святкують Передсвято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Цей день є важливим етапом духовної підготовки до одного з дванадцяти великих свят церковного календаря, яке відзначається 21 листопада. За церковними переказами, саме в цей день батьки привели трирічну Марію до храму в Єрусалимі, щоб посвятити її Богові.

Передсвято Введення в храм Пресвятої Богородиці припадає на 20 листопада 2026 року. Цього року це п'ятниця. Наступного дня, 21 листопада, Православна церква України та Українська греко-католицька церква відзначатимуть саме свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Воно належить до дванадесятих свят -- дванадцяти найважливіших урочистостей церковного календаря, присвячених подіям із життя Ісуса Христа та Божої Матері. У календарях ПЦУ та УГКЦ на 2026 рік обидві дати зазначені окремо: 20 листопада -- передсвято, 21 листопада -- саме свято.

Важливо не плутати ці дві дати. 20 листопада -- не окреме велике свято, а день напередодні, який допомагає вірянам налаштуватися на його відзначення. У церковній традиції такі дні мають назву передсвяття або передсвято. Вони є не перед кожним святом, а лише перед визначними подіями церковного року. У цей час у богослужіннях уже звучать спеціальні піснеспіви, присвячені події, яку згадуватимуть наступного дня. Для Введення передбачений один день передсвята -- 20 листопада.

Також варто враховувати календарну різницю між церковними громадами. ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар для нерухомих свят, тому відзначають Введення 21 листопада. Водночас громади, які продовжують користуватися юліанським календарем, святкують його 4 грудня. Через це в різних церковних календарях можна зустріти обидві дати, але йдеться про одне й те саме свято.

Що таке передсвято та яке його призначення?

Передсвято — це унікальний час підготовки до важливої церковної події. Його основна мета полягає не лише в нагадуванні про певну дату в календарі, а й у тому, щоб допомогти вірянам краще зрозуміти зміст майбутнього свята. У цей період церква поступово занурює в атмосферу свята через молитви, читання та піснеспіви. Вони розкривають суть події, що стане темою наступного богослужіння, і пояснюють її духовне значення. Таким чином, передсвято можна вважати своєрідним стартом святкування.

У церковному календарі існують різні передсвята, пов'язані з великими святами, такими як Різдво Христове, Богоявлення, Преображення та інші. Тривалість цих передсвят варіюється: деякі з них мають лише один день підготовки, а інші - декілька. Наприклад, перед святом Введення в храм Богородиці відведено лише один день. Вже 20 листопада в храмах лунають піснеспіви, що прославляють Марію та її посвячення Богові. Таким чином, віряни готуються до урочистої події, що відбудеться 21 листопада.

Передсвято не має окремих обрядів чи специфічних традицій, відмінних від самого свята. Його суть полягає в духовному аспекті: зупинитися у повсякденній метушні, згадати про важливість молитви, віри та посвяти життя Богу. Для християн цей час також слугує можливістю підготуватися до відвідування церкви і уважніше ставитися до змісту святкової служби. Тому в цей день приділяється особлива увага богослужбовим текстам, які висвітлюють події Введення.

Яка подія згадується напередодні свята Введення?

Свято має свої корені в історії дитинства Діви Марії, матері Ісуса Христа. Згідно церковних переказів, її батьки, праведні Йоаким і Анна, тривалий час не могли мати дітей і щиро молилися про дарування їм нащадка. Вони дали обітницю: якщо Бог благословить їх синочком або донечкою, то віддадуть дитину на служіння Йому. Врешті-решт, у них народилася Марія. Коли їй виповнилося три роки, батьки вирішили здійснити свою обіцянку та відвели її до храму в Єрусалимі.

Згідно з легендою, Йоаким і Анна зібрали близьких родичів і друзів, а Марію до храму супроводжували дівчата з запаленими свічками. По дорозі вони співали духовні пісні, прославляючи Бога. Коли вони дійшли до храму, дитину зустрів первосвященник Захарія, якого в церковній традиції вважають батьком Івана Хрестителя. Перед Марією височіли великі сходи, які, здавалося, були важкими для самостійного підйому. Проте, за оповіддю, трирічна дівчинка змогла без будь-якої допомоги піднятися на всі сходинки і увійти до святині.

У деяких церковних оповідях згадується, що сходів було п'ятнадцять. Це число пов'язують із п'ятнадцятьма псалмами, які в юдейській традиції називали піснями сходження. Далі, за переданням, Захарія ввів Марію до особливої частини храму -- Святого Святих. Це було найсвященніше місце Єрусалимського храму, куди за старозавітним законом первосвященник міг входити лише раз на рік. Саме цей незвичайний епізод став однією з найвідоміших деталей історії Введення.

У церковному вченні також описується, що після цього Марія залишилася в храмі, де отримала виховання до свого заручення з Йосифом. Її життя було тісно пов'язане з молитвою, навчанням і підготовкою до важливої місії, яку їй належало виконати. Саме тому Введення розглядається як подія, що символізує повну довіру до Бога та готовність присвятити Йому своє життя. Церква бачить в цій історії початок особливого духовного шляху Марії, яка згодом стане матір'ю Ісуса Христа.

Чи присутня ця оповідь у Святому Письмі?

Історія, що описує, як маленьку Марію привели до храму в Єрусалимі, не міститься в канонічних Євангеліях. У Новому Завіті немає подробиць про її дитинство, імена її батьків, а також обставини, які призвели до її присутності в храмі. Головним джерелом цієї оповіді вважається апокрифічне Протоєвангеліє Якова, яке, за оцінками дослідників, було написане приблизно у II столітті. У цьому тексті наводяться деталі про народження Марії, її батьків Йоакима і Анну, а також про посвячення дівчинки Богові.

Апокрифи -- це давні релігійні твори, які не увійшли до біблійного канону. Вони містять розповіді про події, яких немає в канонічних текстах, зокрема про дитинство Ісуса та Марії. Церква не прирівнює такі твори до Святого Письма, однак деякі сюжети з них згодом увійшли до церковного передання, богослужінь та іконопису. Саме так сталося і з розповіддю про Введення. Тому журналістськи важливо зазначати, що йдеться про церковне передання, а не про подію, описану безпосередньо в Євангеліях.

Коли виникло свято Введення?

Історія святкування цього значимого дня розпочалася значно пізніше, ніж події, зафіксовані в церковних переказах. Інформація про Введення постійно з'являлася в християнській традиції Сходу. Одними з перших свідчень вшанування цієї події вважаються церковні тексти та проповіді, які мали зв'язок з Єрусалимом і Константинополем. У церковно-історичних джерелах поширення цього свята асоціюють із розквітом шанування Богородиці в перші століття розвитку християнської віри.

У VII-VIII століттях свято поступово отримало своє місце в церковному календарі. Серед тих, хто сприяв поширенню урочистостей на честь Богородиці у візантійській традиції, особливо виділяється святитель Андрій Критський. Важливу роль у питанні богослужбового вшанування Введення також відіграли церковні діячі Константинополя, зокрема патріарх Герман I. З часом це свято стало невід'ємною частиною загального церковного календаря східного християнства. Нині його святкують як православні, так і католики візантійського обряду, хоча дати святкування можуть варіюватися в різних календарних традиціях.

Чому святкування Введення входить до числа дванадесятих свят?

Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці відноситься до дванадесятих свят, які є особливо важливими урочистостями в церковному календарі. Ці свята поділяються на Господні, присвячені особі Ісуса Христа, та Богородичні, пов'язані з життям Діви Марії. Введення в храм належить до другої категорії і є нагадуванням про важливу подію з життя Богородиці. Однак його значення виходить за межі особистої історії, оскільки воно також пов'язане з майбутнім народженням Спасителя.

У богословському контексті Марія стає храмом, в якому згодом з'явиться Христос. Тому її відведення до Єрусалимського храму сприймається не лише як здійснення обіцянки батьків, а і як символічна підготовка до приходу Спасителя. У церковних гімнах Богородицю називають "живим храмом", "оселею Божою" та "священним місцем". Ці символи пояснюють, чому подія, пов'язана з дитинством Марії, займає таке значне місце в церковному календарі.

Особливе значення має і те, що Введення припадає на період Різдвяного посту. У цей час віряни готуються до Різдва Христового, а свято Богородиці нагадує про шлях, який передував народженню Ісуса. Воно ніби повертає увагу до Марії та її ролі в християнській історії. Через це у богослужіннях звучать радісні тексти, які поєднують згадку про дитинство Богородиці з очікуванням приходу Христа.

Як святкують Передсвято та само Введення

Основною традицією Передсвята є участь у богослужінні та молитвах. У храмах цього дня лунають спеціальні піснеспіви, присвячені Введенню. Вони нагадують про обітницю Йоакима та Анни і про те, як маленька Марія вперше переступила поріг храму. У молитвах глибше розкривається духовний сенс цієї події — це довіра до Бога, чистота серця та готовність служити добру. Віряни мають можливість відвідати церкву, помолитися, запалити свічку та підготуватися до святкової літургії, яка відбудеться наступного дня.

21 листопада, в день святого Введення, у храмах відбуваються урочисті богослужіння. У православній традиції в цей день служать вечірню, утреню та Божественну літургію, а в парафіях проводять святкові молебні. Під час служби читають біблійні тексти, а також співають тропарі та кондаки, присвячені Богородиці. Українська греко-католицька церква також святкує цей день з урочистою літургією та молитвами про заступництво Божої Матері. Віряни приходять до храмів разом із родинами, висловлюють вдячність за підтримку та моляться за здоров'я і добробут своїх близьких.

Для багатьох родин це також нагода приділити більше уваги дітям. Історія свята починається з обітниці батьків, які присвятили свою дитину Богові, тому в проповідях часто говорять про відповідальність за виховання, любов і духовні цінності в родині. Водночас церква не встановлює обов'язку проводити якісь особливі домашні обряди. Найважливішими залишаються молитва, участь у богослужінні, примирення з близькими та добрі справи.

Народні звичаї та прикмети

В Україні свято Введення асоціюється з багатьма народними традиціями. У народному календарі його вважали важливою датою листопада, що символізувала прихід зими та завершення осінніх польових робіт. У різних регіонах можна було почути вислів: "Введення прийшло -- зиму принесло". За погодними умовами цього дня люди намагалися спрогнозувати, якою буде зима, коли очікувати морозів і скільки снігу випаде. Ці спостереження стали невід'ємною частиною народної культури, а не церковного вчення.

Існували також побутові традиції, що стосуються господарської діяльності. У певних регіонах люди намагалися уникати важкої праці, не прати, не займатися рукоділлям і не розпочинати важливих справ. Існували навіть повір'я, що в цей день не слід позичати речі чи гроші, щоб не втратити добробут у домі. Проте ці заборони мають народне, а не церковне походження. Церква не встановлює специфічного списку побутових обмежень на Передсвято чи Введення.

Оскільки свято припадає на період Різдвяного посту, віряни також зважають на правила постування. Водночас конкретні приписи щодо харчування можуть відрізнятися залежно від церковної традиції та календарних вказівок на відповідний рік. Тому орієнтуватися варто на рекомендації своєї церкви, а не на народні прикмети. Головний сенс посту -- не лише обмеження в їжі, а й духовна підготовка, молитва, стриманість та увага до інших людей.

Що зображують на іконах Введення

Ікона Введення в храм Пресвятої Богородиці має впізнаваний сюжет. У центрі зазвичай зображена маленька Марія в святковому одязі, яка піднімається сходами до храму. Біля входу на неї чекає первосвященник Захарія. Позаду можна побачити її батьків -- Йоакима й Анну, а також дівчат із запаленими свічками. На задньому плані зображують храмову споруду, яка символізує місце, де Марія мала присвятити себе Богові.

Однією з виразних елементів ікони є сходи, по яких, згідно з легендою, трирічна дівчинка піднялася сама. Ці сходи символізують її готовність здійснити перший крок на шляху до духовного розвитку. На деяких іконах Марію можна побачити вже в середині храму, а поруч з нею – ангела, який приносить їй їжу. Цей образ пов'язаний із церковними переказами, що свідчать про підтримку небесних сил, яка супроводжувала Богородицю під час її перебування в храмі.

Кого ще вшановують 20 листопада?

Окрім свята Введення, 20 листопада церковні календарі також вшановують пам'ять інших святих. Зокрема, цього дня ми згадуємо преподобного Григорія Декаполіта — християнського святого, що жив у VIII-IX століттях. Він здобув популярність завдяки своїй місіонерській діяльності та захисту вшанування святих ікон під час іконоборчих конфліктів. Також у цей день відзначається пам'ять святителя Прокла, архієпископа Константинопольського, який жив у V столітті та був знаний своїми глибокими богословськими проповідями.

Окрім зазначених, у літературі згадується мученик Дасій Доростольський, який, згідно з церковними переказами, зазнав страждань за свою християнську віру під час гонінь в Римській імперії. У календарі УГКЦ на 20 листопада 2026 року також вшановуються блаженна преподобна Йосафата Гордашевська та блаженний священномученик Йосафат Коциловський. Цей день об'єднує підготовку до величного свята Богородиці з вшануванням інших видатних християнських діячів.

Унікальні факти про Передсвято Введення

* Передсвято триває всього один день. У церковному календарі 20 листопада відведено для підготовки до свята Введення, яке відзначається 21 листопада. Це свято не є самостійним у дванадцятому циклі, а є складовою частиною літургійного циклу.

Історія цього свята не безпосередньо черпає свої корені з Євангелій. Оповідь про трирічну Марію в храмі має своє походження в Протоєвангелії Якова — давньому апокрифічному тексті християнства. Церква зберегла цю оповідь у своїх традиціях і богослужбових практиках.

* П'ятнадцять сходинок мають символічне значення. За переказом, саме стільки сходинок подолала маленька Марія дорогою до храму. Їх пов'язують із псалмами сходження, які співали під час підйому до Єрусалимського храму.

* Введення в храм Пресвятої Богородиці вважається святом, яке вшановує важливу подію з життя Марії. Це свято також символізує підготовку до пришестя Ісуса Христа. У церковних гімнах Богородицю величають "живим храмом", оскільки саме вона стане матір'ю Спасителя світу.

* Дата залежить від календаря. ПЦУ та УГКЦ відзначають свято 21 листопада, а громади, які дотримуються юліанського календаря, -- 4 грудня. Різниця виникла через використання різних календарних систем, а не через відмінності в самій події.

Свято відбувається під час Різдвяного посту, що робить його відзначення частиною духовної підготовки до Різдва Христового. Проте, Введення має радісний настрій і є одним із значних церковних святкувань.

Який основний зміст цього дня?

Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці є нагадуванням про важливу подію, яка в церковній традиції символізує довіру до Бога, вірність обітницям і готовність присвятити своє життя духовним шляхам. Історія Йоакима та Анни підкреслює відповідальність батьків за своїх дітей, а образ маленької Марії відображає відкритість до Божої волі. Тому в цей день віряни готуються до святкування через молитви, участь у богослужіннях та роздуми про глибокий зміст цієї події.

20 листопада -- це можливість заздалегідь налаштуватися на святкування Введення, яке відбудеться наступного дня. А саме свято 21 листопада нагадує про особливу роль Богородиці в християнській історії та наближає вірян до різдвяного періоду. Головне в цій даті -- не народні прикмети чи побутові заборони, а духовний зміст події, яку церква зберігає у своїй традиції.

#

Читайте також