1952 року один єврейський хлопець із Нижнього Іст-Сайду знав про успіх більше, ніж усі коучі світу разом узяті. Він розумів: американська мрія -- це не нагорода, а пастка. Його звали Марті, його зброєю була ракетка й білий м'ячик діаметром 40 міліметрів. Через сімдесят років Голлівуд витратить 70 мільйонів доларів, аби знову пояснити: Америка так і не навчилася бути щасливою. Бо, як казали про Марті Райсмана, Бог помер за тенісним столом у підвалі на Мангеттені.
Існує особливий вид кінематографічної магії, яка пронизує твоє тіло, пришвидшує ритм серця і викликає відчуття небезпеки та живої енергії. "Марті Супрім. Геній комбінацій" перебуває саме в цьому унікальному вимірі — хаотичному, виснажливому, комічному та несподівано щирому. Одночасно він створює глибоке розчарування, яке виглядає свідомо спланованим, а не випадковим.
У 2019 році, коли Джош і Бенні Сафді представили свій фільм "Неограновані коштовності", критики одностайно визнали, що на горизонті американського кіно з'явився новий, унікальний голос. Ця стрічка з Адамом Сендлером кардинально змінила уявлення про тривогу в кінематографі, започаткувавши так звану "школу Сафді", яка відзначається неймовірною емоційною та фізичною напругою — без жодної паузи, від початку до кінця. У їхній роботі не було місця для спокою чи плавних переходів. Тепер Джош діє самостійно, оскільки у 2024 році брати оголосили про завершення своєї спільної режисерської діяльності.
Нью-Йорк, 1952 рік. Марті Маузер (Тімоті Шаламе) працює продавцем взуття у дядькового магазину Мюррея на Нижньому Іст-Сайді, водночас він є амбітним гравцем у настільний теніс. Його найбільша мета – виграти British Open та обіграти угорського чемпіона Белу Клеці (актор Геза Реріг), щоб привернути увагу американців до цього спорту, який там досі вважається просто дитячою забавкою. Паралельно він намагається реалізувати свої винаходи – помаранчеві м'ячики, а також закручує роман з подругою дитинства Рейчел (Одесса Езайон), яку видає за свою сестру. Водночас Марті опиняється в небезпечному світі нью-йоркських гангстерів через свою собаку на ім'я Мойсей.
Персонаж черпає натхнення з реальної особистості – легенди американського пінг-понгу Марті Райсмана, автора мемуарів під назвою "Гравець на гроші" (The Money Player). Райсман був майстром азартних ігор: він грав на гроші у підвальних залах Таймс-сквер, застосовуючи "хардбет" – жорстку ракетку без губчастого покриття, у той час, коли весь світ вже перейшов на м’які накладки, і залишався непереможним навіть у похилому віці. Він пішов з життя у 2012 році, продовжуючи тренуватися до останнього дня. Проте Сафді і його співсценарист Рональд Бронштейн не знімали біографічний фільм – вони створили вільну інтерпретацію, використовуючи реального Райсмана як відправну точку для дослідження значно ширших тем.
Марті Маузер — це справжнє втілення огиди. Він маніпулятор і нарцис, який використовує кожну людину на своєму шляху, особливо жінок, для досягнення власної слави. Його обманює кохану, зраджує друзів і принижує рідних. Якщо персонаж Адама Сендлера в "Неогранованих коштовностях" мав чітку мотивацію — залежність від азартних ігор, то мотиви Марті залишаються непомітними. Він не виявляє захоплення пінг-понгом чи пристрасті до гри — лише намагається збільшити своє его.
Візуально "Марті Супрім. Геній комбінацій" виглядає бездоганно. Франко-іранський оператор Даріус Хонджі, номінант на "Оскар", використовував 35-міліметрову плівку, що надає зображенню особливу теплоту, недоступну у цифровому форматі. Художник-постановник Джек Фіск, знаний за роботи над "Вбивцями квіткової повні" та "Древом життя", з неймовірною увагою до деталей відтворив атмосферу Нижнього Іст-Сайду 1952 року. Режисер Сафді був настільки захоплений, що наполягав на реалістичному вигляді вулиць, навіть вимагаючи, щоб на них було змочене сміття, аби актори відчували справжній бруд навколишнього середовища. Камера рухається так, ніби сама є учасником гри у пінг-понг — то з'являється близько до столу (екстремальний клоуз-ап), то піднімається до стелі (вертикальна зйомка), то зупиняється в моменті, коли м'яч ще в повітрі.
Композитор Деніел Лопатін (Oneohtrix Point Never), постійний автор музики до фільмів братів Сафді, створив партитуру, що поєднує анахронічний синті-поп 80-х -- New Order, Tears for Fears -- із джазовою імпровізацією та електронним мінімалізмом. У саундтреку звучить I Have the Touch Пітера Ґебріела, беквокал записала Weyes Blood. Звукове оформлення перетворює стукіт м'ячика на перкусію, яка то заспокоює, то доводить до нервового зриву.
Проблема -- у структурі. Ідеї вводяться й кидаються: помаранчеві м'ячики Марті ніколи не стають важливими для сюжету; японський суперник Ендо (його грає японський гравець у настільний теніс Кото Кавагучі) виявляється глухим -- і що? Це нікуди не веде. Персонаж Гвінет Пелтроу -- голлівудська зірка Кей Стоун, що намагається повернутися на екран, -- недописаний до болю: кожна її сцена відчувається зайвою, попри всі зусилля акторки.
Якщо щось і рятує "Марті Супріма" від невдачі, то це Тімоті Шаламе. Після своїх ролей у Віллі Вонці ("Вонка", 2023) та Полу Атрейдесі ("Дюна", 2021; "Дюна: Частина друга", 2024) він міг би спокійно залишитися романтичним ідолом свого покоління. Проте Шаламе занурюється в образ, який поєднує в собі огидність і привабливість, жалюгідність і велич. Він присвятив сім років підготовці до цієї ролі — і це очевидно. Його фізична трансформація вражає: напружені плечі, неспокійний погляд, руки, які постійно шукають ракетку. Марті, зіграний ним, втілює собою концентровану тривогу в людській подобі.
Тімоті Шаламе тріумфально розпочав нагородний сезон, здобувши Critics Choice Award та свій перший "Золотий глобус" у номінації "Найкраща чоловіча роль у комедії або мюзиклі". У своїй промові актор подякував режисеру Джошу Сафді, студії A24 та своїй партнерці Кайлі Дженнер. Отримавши нагороду, Шаламе став наймолодшим лауреатом у цій категорії, побивши рекорд Леонардо Ді Капріо. Номінація Шаламе на "Оскар" за найкращу чоловічу роль практично гарантована.
Те, що надає "Марті Супріма" особливого значення, виходить за межі простого змагання в гучності та швидкості — це глибокий аналіз міфів про амбіції. Фільм не є класичним спортивним кіно про перемогу; це історія про те, як ілюзія слугує паливом для прагнень. Американська мрія тут постає як двосічний меч — вона одночасно надихає і стає пасткою. Марті прагне величі не через обіцянку спокою чи мети, а тому, що не уявляє свого життя інакше. "Марті Супрім" пропонує критичний погляд на порожні обіцянки американської самодостатності. Сафді та Бронштейн проникають в суть термінів, якими обґрунтовують соціальне просування для аутсайдерів: мета, обов'язок, жертва — ці поняття використовуються як інструменти, що закріплюють контроль багатіїв.
Один із найвражаючих моментів відбувається, коли Марті висловлює свою думку про угорського опонента, заявляючи: "Я вчиню з ним те, чого не вдалося Освенциму". Це жорстокий жарт, який може дозволити собі лише режисер з певним досвідом, і він підкреслює механізми травми, переданою з покоління в покоління.
Для українського глядача це може стати несподіваним відображенням. Ми також існуємо в культурі безперервних перемог, де цінність людини визначається її досягненнями. Проте слід зазначити, що фільм торкається важливих тем, пов’язаних з повоєнною ідентичністю та національною міфологією, але не завжди вдається їх реалізувати. Інколи історія сприймається більше як текстурна складова, а не як інтегральна сила, що просуває наратив вперед.
Світова прем'єра фільму "Марті Супрім. Геній комбінацій" відбулась як "таємний показ" на Нью-Йоркському кінофестивалі 6 жовтня 2025 року. На Rotten Tomatoes -- 94% свіжості на основі 283 рецензій. Перемога на "Золотому глобусі" (Тімоті Шаламе -- найкраща чоловіча роль у комедії або мюзиклі) та ще дві номінації. Стрічка увійшла до топ-10 року за версіями Національної ради кінокритиків та Американського інституту кіно. У Великій Британії стала найкасовішою роботою A24 в історії -- 8,6 мільйона доларів за два тижні прокату. Режисери Олів'є Ассаяс, Джо Данте, Пол Шредер, Селін Сонг назвали фільм одним із найкращих цього року.
Маркетинг перетворився на окремий спектакль. Шаламе створив і виклав фейковий Zoom-зв'язок із командою A24, у якому пропонує абсурдні рекламні концепції — помаранчевий дирижабль, що літає над США, та Empire State Building, розфарбований, як пінг-понговий м'яч. Цікаво, що обидві ідеї насправді були втілені. GQ охарактеризував це відео як "бездоганну сатиру на нарцисизм кінозірок", але коли сатира перетворюється на реальність, хто тоді є об'єктом насмішок? У своєму інтерв'ю Шаламе зазначив: "Ось уже сім-вісім років я демонструю справжню відданість акторській майстерності, виконуючи ролі найвищого рівня. Важливо озвучити це, адже я вкладаю величезні зусилля та дисципліну в ці проєкти й не хочу, щоб це вважалося чимось само собою зрозумілим".
"Марті Супрім. Майстер комбінацій" — це пінг-понг життя, що викликає месмеричний ефект захоплюючого, дзвінкого, запаморочливого "туди-сюди". Коли ви покинете кінозал, ви зловите себе на думці, що ваші пальці рухаються, немов тримають невидиму ракетку. Вони наче готуються до удару, здатного змінити все. Або ж нічого не змінить — як у самого Марті.
В українському прокаті -- з 15 січня.
#Євреї #Україна #Нью-Йорк #Роздрібний магазин #Угорщина #Композитор #Японія #Кінофільм #Голлівуд, Лос-Анджелес #Дюна (роман) #Біографічний фільм #Концентраційний табір Аушвіц #Міфологія #Художник-постановник #Тімоті Шалеме #Мемуари #Адам Сендлер #Данте Аліг'єрі #Гвінет Пелтроу #Велика Британія #Мойсей #Америка #Сполучені Штати Америки #Марті (фільм) #Настільний теніс #Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль #Кіно США #Режисер #Даріус Хонджі #Дерево життя (фільм) #Oneohtrix Point Never #Камера оператора #Solo (музика) #Чоловіча проституція #Премія «Оскар» #Гангстер #Манхеттен #New Order (гурт) #Сльози за страхи #Пол Шредер #Олів'є Ассаяс #Американський інститут кіно #Леонардо ДіКапріо #Кайлі Дженнер
