Світло першої свічки Хануки, запалене в ніч на 14 грудня 2025 року на Бонді-Біч у Сіднеї, повинно було стати символом надії. Проте воно стало жахливим контрастом до темряви, що принесла з собою злочинність.
Двоє озброєних осіб розпочали стрілянину на великому святковому заході, забравши життя щонайменше 15 людей і поранивши десятки, у тому числі двох поліцейських. Австрійські правоохоронці одразу класифікували цей інцидент як терористичний акт, націлений на єврейську громаду. Прем'єр-міністр Ентоні Албаніз охарактеризував його як "злочин, наповнений ненавистю, антисемітизм та тероризм".
Як консул Держави Ізраїль, я відчуваю одночасно гнів, скорботу й відповідальність. У цих рядках хочу не лише висловити співчуття сім'ям загиблих і поранених, а й застерегти: історія повторюється, коли ми відвертаємо погляд. Події в Сіднеї не є ізольованим вибухом ненависті, вони є відлунням світового тренду, що загрожує не лише євреям, а й демократіям загалом.
Ми дізналися нові деталі про цей теракт. Під час святкування "Chanukah by the Sea", де зібралися понад тисяча людей з дітьми, які насолоджувалися музикою та чекали на урочисте запалення менори, двоє молодиків у чорному почали стріляти у натовп. Свідки повідомили, що стрілянина тривала близько десяти хвилин. Серед жертв був рабин Елі Шлангер, який віддав 18 років служінню своїй громаді, а також щонайменше одна ізраїльська громадянка.
Драматичні кадри поширила весь світ: 43‑річний мусульманський продавець фруктів Ахмед аль-Ахмед, не маючи досвіду поводження зі зброєю, кинувся на одного з нападників, роззброїв його та отримав два вогнепальні поранення. За цей подвиг прем'єр Нового Південного Уельсу Кріс Міннс назвав його "справжнім героєм", а прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу відзначив "хороброго мусульманина" як символ того, що боротьба з ненавистю -- це спільна справа. Ця історія нагадує: у моменти кризи проявляються не лише найгірші, а й найкращі риси людства.
Теракт у Сіднеї шокував увесь світ. Генеральний секретар ООН рішуче засудив цей "жахливий акт тероризму", висловивши підтримку народу Австралії та єврейській спільноті. Він підкреслив, що напади на релігійні громади загрожують основам терпимості та людської гідності. Уряд Австралії запевнив, що боротиметься з антисемітизмом, в той час як ізраїльські дипломати закликали міжнародну спільноту до активних дій. Проте, лише емоційних реакцій та обіцянок недостатньо, якщо не звертати уваги на корінні причини та масштаб проблеми.
Події на Бонді-Біч не виявилися "чорним лебедем". Вони розгорнулися на фоні різкого зростання антисемітських випадків після атаки ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року.
Звіти J7 Task Force Against Antisemitism свідчать про суттєве зростання випадків ненависті. У період з 2021 по 2023 рік ми спостерігаємо зростання антисемітських інцидентів на 11% в Австралії, 23% в Аргентині, 72% у Німеччині, 90% у Великій Британії, 83% у Канаді, 185% у Франції та 227% у США. Після 7 жовтня 2023 року деякі країни зафіксували зростання на рівні сотень чи навіть тисяч відсотків. Це не просто статистична помилка, а справжнє цунамі ненависті.
Австралія стала тривожним прикладом зростання антисемітизму. Згідно з даними Виконавчої ради єврейства Австралії (ECAJ), у країні зафіксовано 1 654 випадки антиєврейських інцидентів у період з 1 жовтня 2024 року по 30 вересня 2025 року, що майже в п'ять разів перевищує середньорічні показники до 7 жовтня 2023 року. Ще гіршою була ситуація в попередньому році, коли було зафіксовано 2 062 випадки по всій Австралії.
Зростає не лише кількість, а й тяжкість: напади на синагоги, дошкільні заклади та інші єврейські інституції стали найвищими за історію спостережень. Голова ECAJ Деніел Аґіон зазначив, що антиєврейський расизм "вийшов з маргінесів і став нормалізованим", поширюючись в університетах, культурі, охороні здоров'я та на робочих місцях. Він попередив: у такому середовищі "євреї мають підстави побоюватися за свою фізичну безпеку та добробут".
Цю інформацію підтверджують й інші джерела. Як повідомляє Times of Israel, у жовтні 2025 року ECAJ зафіксувала 1 654 випадки антисемітизму за рік, підкресливши, що антиєврейські настрої в Австралії стали частиною мейнстриму. У тому ж матеріалі цитують Лінду Бен-Менаше, голову Національної ради єврейських жінок Австралії, яка зазначає: "Антисемітизм зростає щомісяця, але уряд не реагує на наші заклики. Коли підбурювання залишається без наслідків, насильство стає неминучим". Згідно з доповіддю ECAJ, кількість антисемітських інцидентів у країні в період 2024-2025 років збільшилася п’ять разів.
Міжнародні лідери розглядають ситуацію в Австралії як сигнал для всього світу. На зустрічі J7 у Сіднеї старша віцепрезидентка ADL Марина Розенберг заявила, що "коли синагоги підпалюють у Мельбурні, а євреїв атакують у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні, Буенос-Айресі та Торонто, це загроза не лише єврейській безпеці, а й демократичній стабільності". Іншими словами, антисемітизм -- це не "єврейська проблема", а хвороба, яка роз'їдає основи суспільства.
Після подій у Сіднеї ми стикаємося з питанням: як це можливо в XXI столітті? Відповідь на це запитання криється в нашій історії. В кінці 1930-х років нацистський режим систематично демонізував євреїв, називаючи їх "ворогами народу", і впроваджував безліч дискримінаційних законодавчих актів. Кульмінацією цих жахливих дій стала "Kristallnacht" — "Ніч розбитого скла". 9-10 листопада 1938 року, за активної участі поліції та громадськості, було знищено понад 7 500 єврейських магазинів, спалено близько 1 000 синагог, а близько 30 000 єврейських чоловіків було арештовано і відправлено до концтаборів. Ця державна кампанія терору остаточно розвіяла останні надії на безпечне існування німецьких євреїв і стала піком років зростання ненависті.
Келлі Сзані, віцепрезидентка Іллінойського музею Голокосту, під час своєї промови, присвяченої 87-й річниці Kristallnacht, підкреслила, що ця ніч стала "кульмінацією зростаючого переслідування". Вона зазначила, що "слова готують ґрунт для жорстокості: спочатку вони наводять на думку про насильство, потім роблять його прийнятним, а зрештою – неминучим". Сзані застерегла, що якщо дегуманізуюча риторика залишиться без відповіді, ми "відкриваємо шлях до повторення минулого". Вона вказала, що пам'ять про історію – це не лише завдання для істориків, а й важливий орієнтир для сучасних політиків і дипломатів: мовчання ніколи не є нейтральним.
Важливим уроком, який варто усвідомити, є значення солідарності та дій. У червні 2025 року на офіційній сторінці Музею Голокосту США з'явилася заява, що підкреслює: "Історія показує, що коли антисемітські висловлювання залишаються без відповіді, насильство проти євреїв може стати реальністю". Після теракту в Сіднеї музей звернув увагу на те, що "слова мають вагу". Заклики на кшталт "глобалізувати інтифаду" врешті-решт призвели до трагедії, в якій загинув єврей, серед яких був і один з тих, хто пережив Голокост.
Нормалізація антисемітського насильства є огидним, а її світове поширення тривожне. Євреї всюди під загрозою. І так само під загрозою все суспільство. Кожен повинен беззастережно засудити та протистояти цій загрозі". Це дипломатична мова, сповнена емоцій, але її зміст чіткий: ігнорування мови ненависті -- це співучасть.
Уроки минулого не закінчуються лише Голокостом. Дослідження ECAJ стверджують, що впродовж останніх років антисемітські напади в Австралії стали майже "рутинними" і включають підпали синагог, напади на школи та погрози в лікарнях. Такі дії повторюють траєкторію 1930‑х років: від брехливих слів до погромів. Займати позицію мовчазного спостерігача -- означає потурати ненависті.
Сіднейський теракт — це не лише трагічна подія, але й серйозний сигнал до дії. Він ілюструє, що антисемітизм не знає меж і що заклики до "інтифади" чи "знищення Ізраїлю" можуть призвести до насильства, яке вражає мирних громадян. Ця ситуація підкреслює, що у боротьбі зі злочинністю важливі єдність та відвага: мусульманин Ахмед аль‑Ахмед ризикував своїм життям, рятуючи багатьох. Антисемітизм — це не лише проблема єврейської громади; він є показником загального стану суспільства.
Як дипломат, я закликаю уряди, громадянське суспільство, університети, медіа та релігійних лідерів до трьох кроків. Перше: безкомпромісне засудження і протидія антисемітизму у всіх його проявах, у тому числі під маскою "антиізраїльської критики". Друге: інвестування у безпеку громад та освіту, яка розвінчує міфи та роз'яснює, до чого приводить мова ненависті. Третє: побудова широких коаліцій проти ненависті, бо як показав Ахмед аль‑Ахмед, у кожній громаді є люди, які готові стати на захист сусідів.
Теракт у Сіднеї став серйозним випробуванням для всього людства. У часи, коли агресія знову піднімає голову в Україні, Ізраїлі, США, Європі та Латинській Америці, ми повинні засвоїти уроки минулого. Пам'ять про Кристальну ніч та мільйони жертв Голокосту закликає нас не закривати очі на ненависть, незалежно від того, де вона проявляється – в соціальних мережах, на вулицях чи в залах парламенту. Мовчання – це шлях до повторення жахів. Тільки спільні зусилля демократій і всіх людей доброї волі можуть зупинити цю темну хвилю та перетворити світло Хануки на символ надії для всіх.
#Євреї #Емоції #Німеччина #Суспільство #Насильство #Європа #Поліція. #Антисемітизм #Расизм #Берлін #Голокост #Нью-Йорк #Сполучене Королівство #Прем'єр-міністр #Дипломат #Історія #Канада #Ізраїль #Синагога #Франція #ХАМАС #Тероризм #Мусульмани #Біньямін Нетаньяху #Гідність #The Times of Israel #Лондон #Вибух! #Людство #Рабин. #Аргентина #Латинська Америка #Австралія #Ханука #Храмова менора #Торонто #Сідней #Консуле! #Мельбурн #Новий Південний Уельс #Буенос-Айрес
