Конфлікт між Ізраїлем та Іраном: які можливі сценарії подальшого розвитку?

Ілюстрація винищувачів на тлі ізраїльського та іранського прапорів SHUTTERSTOCK

У п'ятницю, 13 червня 2025 року, світ шокувала звістка про нову військову операцію на Близькому Сході. Біля 200 ізраїльських винищувачів пролетіли 1500 км, провели дві години в авіапросторі Тегерана й атакували десятки цілей в іранській столиці. Ескалація військового протистояння країн триває. Mind зібрав полярні думки з приводу розвитку конфлікту.

Ізраїльські літаки завдали ударів по понад 100 ядерним і військовим об'єктам в Ірані, знищивши системи протиповітряної оборони та ліквідувавши не менше 220 іранських громадян, серед яких були 20 високопосадовців, включаючи генералів і військових лідерів. Це дозволило їм встановити контроль над повітряним простором Ірану.

Відображення наслідків авіаударів Ізраїлю 13 червня 2025 року на наземних структурах ядерного об'єкта в Натанзі, Іран. Зображення взято з ongeo-intelligence.com.

У відповідь Тегеран випускає по ізраїльтянах балістичні ракети, які пробивають систему ППО Ізраїлю та завдають великих руйнувань.

"Ізраїльтяни лягають спати вночі, усвідомлюючи, що їх, напевно, розбудить різкий сигнал тривоги, який змусить їх кинутися до захисних кімнат (мамадів) та укриттів, якщо пощастить їх мати в цій безнадійній грі в іранську рулетку," - зазначає своє розчарування в підготовці уряду Біньяміна Нетаньягу до війни з Іраном ізраїльський редактор журналу Moment Еєтта Принс-Гібсон.

Після чотирьох перших днів із початку конфлікту інтенсивність обстрілів Іраном значно знизилась, що дає надію на деескалацію та завершення конфлікту. Іран не зміг завдати шкоди військовому потенціалу Ізраїлю, натомість більшість ударів прийшлися по цивільній інфраструктурі та населенню.

Ізраїльські видання характеризують атаку Ізраїлю на Іран, що відбулася 13 червня, як "точний, рішучий та високотехнологічний" удар, який викликав у єврейського народу "природне відчуття гордості, навіть тріумфу". Проте, удари по ядерних об'єктах Ірану, хоч і призупинили ядерну програму, лише відтермінували її реалізацію на кілька місяців, а не на роки.

"Це було тактичне досягнення, а не стратегічний крок, - зазначає Jerusalem Post. - Ядерна інфраструктура Ірану переважно залишилася неушкодженою. Наукові можливості ядерної програми не були знищені. Арсенал балістичних ракет Ірану не був ліквідований. І його ідеологічні та стратегічні наміри загрожувати Ізраїлю - безпосередньо або через проксі в Лівані, Газі, Сирії та Ємені - залишаються незмінними."

Житлова багатоповерхівка, зруйнована іранською балістичною ракетою в ізраїльському Бат-Ямі 15 червня 2025 року. Фото Chaim Goldberg/Flash90

Ізраїльські експерти з політики, які працюють у США, вважають, що атака Ізраїлю на Іран стала "значною авантюрою", на яку президент Дональд Трамп нібито дав "якийсь сигнал на підтримку". Однак, досі залишається невизначеним, чи отримають Штати можливість реально допомогти. Наразі лунають заяви про готовність вступити у конфлікт на стороні Ізраїлю у випадку провокацій, а також помітні ознаки активізації американських збройних сил у цьому регіоні.

Сімон Рабінович, професор Північно-Східного Університету США, вважає, що лідер Ізраїлю Біньямін Нетаньягу скористався "вікном можливостей", щоб провести військову операцію проти Ірану і в такий спосіб відвернути увагу від війни в секторі Газа, яка триває із 7 жовтня 2023 року.

Ізраїль провів повітряну операцію в Тегерані, коли ліванська "Хезболла", важливий союзник Ірану, залишалася в стороні від конфлікту. Ізраїль заявив, що його атаки були спрямовані на ядерні та ракетні програми Ірану, щоб запобігти створенню ядерної зброї. Прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу поділився з Fox News, що режим аятоли в Ірані є "дуже слабким" і може бути зруйнований внаслідок ізраїльських дій. Проте Сімон Рабінович висловлює сумнів, що це призведе до падіння іранського режиму.

Іранські фахівці охарактеризують напад на Іран як "поразку" Ізраїлю, оскільки він не лише не змусив зупинити ядерну програму Тегерана, а навпаки, сприяв її прискоренню та об'єднав 90-мільйонний іранський народ проти спільного ворога.

Численні іранці звинувачують своїх керівників у багаторічній корупції, репресіях та міжнародній ізоляції. Проте це не означає, що вони можуть прийняти або виправдати ізраїльську агресію, а також дії тих, хто підтримує авіаудари. Коли бомби падали на іранські міста, такі як Тегеран, Ісфахан і Тебриз, завдаючи шкоди цивільній інфраструктурі та житловим будинкам, і коли гинули діти, людям було важко сприйняти це інакше, ніж як неправомірну та непропорційну агресію, - зазначає іранський ученого Хоссейн Даббах, який є фахівцем у галузі психології в лондонському відділенні Північно-східного університету.

Оптимальний варіант завершення конфлікту, на думку Сімона Рабіновича, може бути досягнутий, якщо обидві сторони оперативно оголосять про виконання своїх завдань: Ізраїль продемонструє, що завдав ударів по всіх своїх цілях, в той час як Іран покаже свою вдоволеність реакцією на агресію. Після цього відбудеться щось нове.

"Хочеться сподіватися, що "щось інше" - це буде не наземна війна чи регіональний конфлікт, а якийсь варіант дипломатичного врегулювання", ­- розмірковує Сімон Рабінович.

Катарський інститут політичних досліджень Middle East Council on Global Affairs (ME Council) підкреслює, що Іран обережно планує та контролює свої "удари помсти" по Ізраїлю, щоб уникнути ескалації конфлікту і втягування армії США в цю ситуацію. Протягом чотирьох днів конфлікту, з 13 по 16 червня, Тегеран здійснив 11 хвиль атак на Ізраїль, випустивши близько 370 балістичних ракет і 100 безпілотників "Шахед", більшість з яких є застарілими.

"Недавні удари по Тель-Авіву з використанням нових реактивних дронів Shahed-107 та 1,5-тонних боєзарядів свідчать про те, що Іран все ще володіє значними наступальними можливостями, проте використовує їх вибірково, з огляду на свої стратегічні плани. На думку ME Council, іранська стратегія полягає не стільки в домінуванні на полі бою, скільки в створенні певного іміджу для супротивника."

Тегеран, на думку експертів, не може запросити переговорів занадто швидко, бо це буде сприйняте як капітуляція. Тому він зволікає час і розглядає кожен день війни на виснаження з Ізраїлем без втягування США як свою політичну перемогу.

Згідно з оцінками аналітиків з Катару, Іран наразі не проявляє жодних ознак можливого колапсу, революційних подій чи масштабного збройного конфлікту. Також існує мінімум свідчень того, що Тегеран готовий до капітуляції у випадку прямого військового втручання з боку США. Набагато ймовірніше, що Іран розширить бойові дії шляхом атак на американські військові бази в Іраку та регіоні Перської затоки, а також на енергетичну інфраструктуру та глобальні маршрути постачання нафти і газу. Таким чином, Іран демонструє, що його стратегічна мета полягає не в перемозі у традиційній війні, а в збільшенні вартості ескалації конфлікту для всіх учасників, що дозволить підвищити його позицію в майбутніх переговорах.

Що стосується атак на енергетичну інфраструктуру та нафтові транспортні шляхи, деякі аналітики вказують на те, що подібні дії можуть, навпаки, викликати негативну реакцію з боку арабських країн, які є виробниками нафти, у відношенні до Ірану. Таким чином, ймовірність реалізації такого сценарію вважається невисокою.

Відомий американський фахівець у галузі міжнародних відносин Хел Брендс, професор Школи перспективних досліджень при Університеті Джона Гопкінса, у своїй статті для Bloomberg розглянув ще дві потенційні стратегії, які може обрати Іран.

Це рішення буде дуже болючим для Ісламської Республіки, але вона вже робила подібні поступки, коли опинялася під загрозою інтервенції США: при укладанні миру з Іраком у 1988 році та після повалення режиму Саддама Хусейна в Іраку у 2003-му.