Чи може Трамп знищити Іран "до основи"?

Іранська ядерна програма й далі залишається джерелом головного болю для нової адміністрації США.

Ще до офіційного вступу на посаду й буквально в перші ж дні після інавгурації Дональд Трамп неодноразово повертався до цього питання, публічно закликаючи Ісламську республіку до переговорів. Із того, з якою сталістю він повторював, що не хоче розбомбити Іран "до всіх чортів", випливало, що опція військового рішення лежить на столі господаря Овального кабінету.

З публічних коментарів важко було зрозуміти, який варіант — угода чи атака на ядерні об'єкти — врешті-решт буде реалізовано. Через місяць ситуація з планами Білого дому залишалася незрозумілою. Проте в цій ситуації з'явилися нові елементи, зокрема Росія, яка може виступити в ролі посередника між конфліктуючими сторонами.

Іран досить однозначно відкидає ідею переговорів під тиском. Є всі підстави припускати, що на позицію Тегерана значною мірою вплинули уроки, отримані Ісламською республікою з динаміки україно-американських відносин.

Президент Ірану Масуд Пезешкіан оголосив, що не має наміру вести переговори з американським лідером Дональдом Трампом, поки той продовжує свої погрози. "Я не зустрічатимуся і не говоритиму з вами. Дійте, як хочете. Ми не прагнемо конфлікту, але ніколи не будемо принижуватися. Краще померти з гідністю, ніж жити в приниженні!" - підкреслив він. Пезешкіан також зазначив, що Трампу "слід відчувати сором" за його дії щодо президента України.

Батіг і ласощі Трампа

На минулому тижні президент США неодноразово повідомляв, що надіслав листа верховному лідеру Ісламської Республіки. У своїх коментарях для ЗМІ Дональд Трамп підкреслював, що Іран не має права на ядерну зброю і наголошував, що укладення мирної угоди, яка могла б стати "значною подією для Близького Сходу", є набагато кращим варіантом, ніж "інші можливі рішення".

Під час інтерв'ю на телеканалі Fox News, яке відбулося два дні тому, він знову висловив свою позицію: "Я надіслав їм листа... і сподіваюся укласти угоду, яка буде такою ж продуктивною, як військове рішення". "Проте час спливає," -- зазначив Трамп. Він підкреслив, що від Тегерана чекають поступок, інакше "незабаром можуть статися серйозні події".

Слід зазначити, що Дональд Трамп виявляє обережність у своїх висловлюваннях щодо можливих наслідків для Ісламської республіки, якщо вона не відреагує на його заклики. Він віддає перевагу формулюванням, які вказують на бажання уникнути бомбардувань, проте уникає категоричних заяв про те, що може вжити таких заходів, якщо режим аятолів не піде на компроміс.

На даний момент залишається незрозумілим, які саме результати матиме указ про "максимальний тиск", підписаний президентом США перед зустріччю з прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу. Згідно з інформацією, що циркулює в ЗМІ, адміністрація Білого дому розглядає можливість перехоплення іранських суден з метою контролю за експортом нафти. Дональд Трамп скористався цим моментом, щоб розкритикувати попередників за недотримання санкцій, проте сам поки що не вживає конкретних заходів.

Єдиний публічно відомий крок полягав у скасуванні раніше встановленого винятку для іракського уряду, який дозволяв закупівлю іранської електричної енергії. Хоча обсяги поставок були невеликими, в умовах катастрофічної нестачі електроенергії в самому Ірані важко оцінити цей крок як значне посилення контролю.

Здається, Вашингтон має намір передати "військове рішення" на аутсорсинг. Немає сумнівів, що Ізраїль давно висловлює намір завдати удару по ядерних об'єктах Ірану у відповідь на ракетні атаки, що мали місце ще минулого року. Адміністрація Джо Байдена намагалася стримати Тель-Авів, проте Дональд Трамп, одразу після свого вступу на посаду, відновив постачання важких антибункерних авіабомб до Ізраїлю. Без цих боєприпасів завдати суттєвої шкоди іранським військовим об'єктам, які вбудовані в скелі, було б практично неможливо.

Непохитність столиці Ірану

Влада Ісламської республіки категорично відхиляє пропозицію Дональда Трампа. Верховний лідер аятола Алі Хаменеї стверджує, що не отримував ніякого звернення від президента Сполучених Штатів.

У досить категоричній манері він висловив свою критику на адресу "бандитських держав, які прагнуть нав'язати свої умови іншим". "Наполегливість деяких тиранічних урядів під час переговорів не має на меті вирішення конфліктів, а скоріше – прагнення до влади та нав'язування своїх інтересів. Ісламська Республіка Іран однозначно не підтримає їхні сподівання", – зазначив рахбар.

Подібну думку висловив і міністр закордонних справ Аббас Аракчі. "Яка розумна особа погодиться брати участь у переговорах під тиском і погрозами? Їхня мета полягає в тому, щоб примусити нас до капітуляції. Іран ніколи не піддасться", -- заявив він на нещодавній пресконференції.

Раніше вважалося, що в іранському керівництві існує певна надія на конструктивний діалог з США, завдяки поміркованій фракції, до якої входили ті, хто брав участь в укладенні угоди щодо ядерної програми десять років тому. Однак останнім часом обставини змінилися. Зокрема, це стосується Джавада Заріфа, який змушений був залишити посаду віцепрезидента через різку критику з боку консервативних сил.

Президент країни Масуд Пезешкіан, виступаючи на парламентських слуханнях з приводу висловлення недовіри поміркованому міністру економіки Абдоннасеру Хемматі, який став цапом-відбувайлом за жахливу інфляцію та швидке злиднування населення, відкрито висловив свою думку: "Я вважаю, що переговори з Америкою можуть вирішити багато питань. Однак, коли керівництво оголосило про недоцільність діалогу з Америкою, ми прийняли це. Я вірю в необхідність спілкування із Заходом, але ми дотримуємося позиції нашого керівництва".

Іранське керівництво вирішило загострити ситуацію на фоні погіршення соціально-економічних умов у країні. З літа минулого року курс національної валюти знизився з 59 тисяч томанів за долар до 95 тисяч. За офіційними даними, близько третини населення Ірану живе на дохід, що становить лише два долари на день. У магазинах почали з'являтися пропозиції купувати найнеобхідніші продукти, такі як цибуля та картопля, в кредит.

Узимку країну накрила хвиля блекаутів. Парламент навіть ухвалив рішення про запровадження другого неробочого дня на тиждень (раніше вихідним була тільки п'ятниця, день молитви), особливо не приховуючи, що цей захід спрямований на зменшення споживання електрики. Влітку, схоже, на Тегеран чекає нова криза -- водна. Через застарілу інфраструктуру та малу кількість опадів узимку наповнення водозбірників, які живлять мегаполіс, є критично низьким.

Однією з причин дефіциту ресурсів експерти називають систему субсидій, завдяки яким бензин, електрика й вода для населення є майже безкоштовними. Це призводить до неконтрольованого зростання споживання. Однак реформа цієї системи за умов низьких доходів може мати наслідком соціальний вибух.

Не можна виключати, що керівництво країни прагне згуртувати населення за допомогою зовнішньої загрози й цілком свідомо підштовхує Штати та Ізраїль до військової опції.

Український урок

Одним із чинників, що слугували публічним підтвердженням конфронтаційного підходу Тегерана, стала реакція нової адміністрації США на ситуацію в Києві. В Ісламській республіці з особливою увагою стежили за публічною суперечкою між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом, яка розгорілася в Овальному кабінеті 28 лютого.

Хоча Іран зазвичай сприймається як беззаперечний партнер Росії у її агресії проти України, не можна стверджувати, що в інформаційному середовищі самої Ісламської Республіки переважали антиукраїнські наративи. У ряді публікацій дійсно можна було зустріти певну насолоду, однак Україна, швидше, постала в образі жертви американських інтриг, що викликало певну симпатію. Основна думка іранських медіа полягала в тому, що Сполученим Штатам не можна довіряти.

Найбільш захоплюючим виявився аналіз Аббаса Аракчі, голови іранського міністерства закордонних справ, який написав цілу статтю з цього приводу в газеті "Еттеллат". Він підкреслив, що в питаннях безпеки та незалежності Іран не повинен покладатися на інші країни. На його думку, жодні угоди не зможуть забезпечити захист у критичній ситуації, оскільки іноземні гравці завжди керуються своїми національними інтересами. Аракчі зазначив, що Ісламська республіка обрала складний, але вірний шлях, покладаючись на власні ресурси.

Ситуація в Україні є важливим уроком для Ірану, що демонструє неможливість міжнародних зобов'язань ефективно захистити суверенітет країни, якщо сама вона не в змозі це зробити. У статті Аббаса Аракчі явно прослідковується думка, що наявність власної ядерної програми здатна забезпечити безпеку, на відміну від непостійних обіцянок іноземних лідерів.

Третій лишній

Паралельно з гучними заявами Вашингтон не полишає спроб поновити діалог із Тегераном менш публічними способами. Нещодавно стало відомо, що під час телефонної розмови з Владіміром Путіним 12 лютого та переговорів із російською делегацією в Ер-Ріяді Білий дім попросив Кремль допомогти налагодити контакт із Тегераном. Візити до Ірану російських офіційних осіб, включно з міністром закордонних справ Сєрґєєм Лавровим, що відбулись опісля, дали підстави для припущень, що Москва готова надати Дональду Трампу таку послугу, яка ні до чого не зобов'язує.

Варто відзначити, що це дипломатичне посередництво не призвело до значних результатів. Дмітрій Пєсков та Сєрґєй Лавров відповідали на запитання журналістів ухильно, дотримуючись тієї ж риторики про нібито готовність Росії вирішувати всі суперечки через дипломатичні канали, а також про неприйнятність застосування сили у міжнародних стосунках. Проте, російська сторона не підтвердила інформацію про передачу будь-яких повідомлень від Вашингтона до Тегерану. Аббас Аракчі неодноразово категорично спростовував такі припущення.

Група іранських дипломатів у відставці висловила свої думки, ставлячи під сумнів можливості Росії стати конструктивним посередником. Нематолла Ізаді, який обіймав посаду останнього посла Ірану в СРСР та першого посла в Росії, зазначив: "Не варто залучати Росію до вирішення наших питань, особливо з огляду на тривалу конфронтацію з США".

Своїм скептичним ставленням до ситуації поділяє також колишній генеральний директор з питань Близького Сходу Міністерства закордонних справ Ірану Касем Мохебалі. Він зазначає, що Москва не здатна виступити надійним посередником для Ірану, оскільки її основна мета полягає в отриманні поступок від Вашингтона в контексті української проблематики. Для Росії Іран є лише інструментом у торгах.

Ізраїльський іраніст Володимир Месамед, наводячи у своєму Telegram-каналі ці та інші красномовні цитати, резюмує: "Ні Іран, ні США не розглядають Москви як нейтрального посередника (а це необхідно в такому контексті), а геополітичні умови в регіоні та світі не дають змоги Росії вдатися до будь-яких відчутних дій у цьому напрямі".

З посередництвом Москви чи без нього, наразі створюється враження, що Тегеран і Вашингтон ні на крок не наблизилися до поновлення діалогу.

Тим часом європейські країни-учасниці ядерної угоди, яка була укладена десять років тому, а саме Велика Британія, Німеччина та Франція, посилюють тиск на Ісламську Республіку. Вони наполягають на підписанні нової угоди до середини літа. Здається, що їхній таймінг пов'язаний із можливістю, передбаченою старою угодою, активувати механізм відновлення санкцій Ради Безпеки ООН проти Ірану до жовтня. Цю позицію також підтримує Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ).

Деякі спостерігачі припускають, що Ізраїль з власних причин також буде готовий перейти до активних бойових дій проти Ірану до літа. Усі зацікавлені сторони усвідомлюють: годинник цокає, центрифуги працюють, і вічно тягнути час тегеранському режиму не вдасться.