Ця ООН втратила свою ефективність, і нову організацію не створили. Виглядає на те, що її роль не є такою вже й важливою.

За версією ООН, Росія вже не вважається агресором. Дійсно, захоплення 20% території іншої держави, знищення численних сіл і міст, вбивства та тортури цивільних осіб, не кажучи вже про військових в полоні — хіба це характерно для цивілізованої нації? Найбільш обурливою є те, що в цьому ганебному спектаклі взяли участь США — наш колишній партнер, а також Ізраїль, який сам страждає від дій ХАМАС, що користується підтримкою Росії. Світ зійшов з розуму, але де ж ті, хто повинен навести порядок?

Напередодні на Генеральній асамблеї ООН відбулося голосування щодо резолюції, ініційованої Україною та країнами Європейського Союзу, присвяченої трьом рокам російської агресії. Результати цього голосування матимуть значення для майбутнього, хоча сама резолюція, як і сама ООН, фактично не здатні на суттєвий вплив. Питання викликає те, як розподілилися голоси.

Резолюція висловила підтримку суверенітету України, отримавши голоси від країн ЄС та декількох інших держав. Проте, США проголосували проти, а також підтримали це рішення Росія, Північна Корея, Аргентина, Малі, Нікарагуа та Ізраїль. Навіть Іран обрав утриматися від голосування. Відзначимо, що Ізраїль голосував в унісон зі США, як це вже стало звичним. Проте ця ситуація демонструє важливі зміни: зовнішньополітичні орієнтири України та Ізраїлю стали різними. Ізраїль слідує за курсом США під керівництвом Трампа, тоді як Україна обирає інший шлях, рухаючись у напрямку Європейського Союзу.

Так, сьогодні хтось пригадає, що Україна майже завжди голосує в ООН проти Ізраїлю. Але це не має ніякого стосунку до голосування. Тому що зараз відбулося голосування проти совісті, але за інтереси. На жаль. І це говорить про те, що Ізраїль сьогодні буде голосувати за будь-що, ініційоване США, а Україна буде синхронно голосувати за ініціативи ЄС, які часто мають антиізраїльский характер. Вірогідність цього доволі висока. І мені це геть не подобається.

Але кого цікавлять мої думки в ООН? Проте я впевнений, що більшість ізраїльтян, згідно з усіма опитуваннями, висловлюють підтримку Україні. У США ж лише 8% населення має позитивне ставлення до росіян та Російської Федерації. Тим часом Трамп обрав курс на зближення з Кремлем і не класифікує Росію як агресора. Тому США не підтримують цю резолюцію. А Ізраїль, у свою чергу, підкоряється цій позиції.

Мені це дуже неприємно. Від цього мене нудить. І навіть шквал дзвінків та повідомлень від друзів з Ізраїлю не виправлять ситуації. Я й так знаю, що більшість ізраїльтян за Україну, а антисеміти серед українців - девіанти. Але те, як розвивається ситуація, мене не тішить. Це у перспективі ще більше примусить сумувати друзів України в Ізраїлі та друзів Ізраїлю в Україні.

У будь-якому випадку, з часом ситуацію можна буде виправити. Спостерігаючи за тим, як Азербайджан голосує за антиізраїльські резолюції в ООН, при цьому виступаючи важливим партнером Ізраїлю, стає зрозуміло, що необхідно звертати увагу не лише на голосування, а й на реальні стосунки між нашими країнами за межами ООН. Сьогодні мене непокоїть те, що Ізраїль, усвідомлюючи агресивну природу Росії та її зв'язки з терористами з ХАМАСу, все ж не підтримав резолюцію через позицію США. Але й це мине...