Генетичний матеріал Гітлера: які результати виявили дослідження?

Документальний фільм "ДНК Гітлера: креслення диктатора" ("Hitler's DNA: Blueprint of a Dictator"), перша серія якого була представлена на британському телеканалі Channel4 понад 80 років після загибелі нацистського керівника Німеччини, розкриває його фізіологічні характеристики. Використовуючи дані, отримані в результаті аналізу ДНК Адольфа Гітлера, творці фільму намагаються знайти пояснення для поведінки цього диктатора. З наукової точки зору, такий підхід викликає певні суперечки.

Секвенування ДНК Адольфа Гітлера виявило, що він страждав на рідкісний синдром Кальмана. Це генетичне захворювання викликає зниження вироблення статевих гормонів у людському організмі. Внаслідок цього статеве дозрівання може не відбуватися або суттєво затягуватися; рівень тестостерону у чоловіків залишається низьким, у них спостерігаються проблеми з нюхом, а яєчка не опускаються в мошонку, що призводить до крипторхізму. Чоловіки, які мають синдром Кальмана, частіше за інших страждають на мікропеніс та інші аномалії статевих органів.

Досліджуйте також: Жінки-дегустаторки Адольфа Гітлера. Яка була їхня функція?

Британські солдати ще в 1939-му - в рік початку Другої світової війни - згадували про фізіологічні вади Гітлера у лайливій пісні "Hitler Has Only Got One Ball" ("У Гітлера лише одне яйце").

Результати ДНК-аналізу в цілому підтверджують дані, зафіксовані в медичній картці Гітлера, коли він перебував у в'язниці "Ландсберг" у 1924 році після невдалої спроби державного перевороту в Німеччині. Тоді лікар, що працював у тюрмі, встановив у Гітлера діагноз крипторхізм правого яєчка.

Крім того, відомо, що особистий лікар диктатора Теодор Морелль (Theodor Morell) з 1944 року регулярно вводив Гітлеру тестостерон. А це теж може підтверджувати тезу про наявність у нього синдрому Кальмана.

Якщо вірити авторам документального фільму, то аналіз ДНК свідчить, що в Гітлера з надзвичайно високою ймовірністю був розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ), з високою ймовірністю - ознаки аутистичних поведінкових рис, шизофренії, а також схильність до антисоціальної поведінки.

Дійсно, існують джерела та задокументовані спостереження, які свідчать про можливі психічні розлади у Гітлера або його "ментальну нестабільність". Ірансько-американський психіатр Насір Гаемі, що працює професором на медичному факультеті Університету Тафтса та викладачем у Гарвардській медичній школі в Бостоні, вивчав "ментальну нестабільність" різних історичних постатей - від Авраама Лінкольна до Вінстона Черчилля. У своїй книзі "Першокласне безумство" ("A First-Rate Madness") Гітлер фігурує як єдиний негативний приклад серед усіх цих лідерів.

Ознайомтеся також: Приховані фабрики у підземеллях: хто і де виготовляв секретну зброю для Гітлера?

Гаймі вважає, що висновки, отримані в результаті аналізу ДНК Адольфа Гітлера, є "науково обґрунтованими". Він переконаний, що нацистський лідер страждав від біполярного розладу, який ще називають маніакально-депресивним. "Маніакальні риси можуть підвищувати креативність і здатність справлятися зі стресом, в той час як депресивні симптоми сприяють розвитку емпатії та реалістичного мислення — всі ці якості притаманні лідерам. Ці лідерські характеристики можуть бути застосовані в будь-якій політичній системі, чи то в авторитаризмі та тиранії, як у випадку з Гітлером, чи в демократії, як у випадку з Черчиллем," - поділився своїми думками Гаймі в інтерв'ю з DW. Варто зазначити, що він не брав участі в створенні британського документального фільму.

Згідно з Гаемі, "психічний стан" Гітлера почав погіршуватися з 1937 року внаслідок щоденних ін'єкцій амфетамінів, які він отримував для лікування депресивних станів. Історичні документи підтверджують цю інформацію.

Якщо в Гітлера справді був синдром Кальмана, то, на думку психіатра, це могло б пояснити, чому його лібідо, на відміну від більшості людей з маніакальними тенденціями, не відзначалося високими показниками, попри наявність багатьох інших маніакальних ознак. Серед таких ознак, за словами Гаемі, можна відзначити говірливість, підвищену фізичну енергію, знижену потребу в сні та завищену самооцінку. Однак варто підкреслити, що всі ці факти є лише вказівками, а не беззаперечними доказами.

Безсумнівно, такі оцінки та нові медичні відкриття можуть сприяти глибшому розумінню психології Гітлера. Проте, пояснити поведінку особи виключно через генетичний аналіз і полігенну шкалу ризику (PRS), яка використовується для визначення ймовірності розвитку певних захворювань, неможливо.

Прояви психічних розладів завжди є результатом складної взаємодії генетичних факторів, навколишнього середовища, життєвого досвіду та індивідуальних характеристик особи. Генетичний аналіз не може дати точний психічний діагноз; для цього потрібен аналіз симптоматики та бесіди з самою людиною, а також з її близьким оточенням.

"Перехід від біологічних аспектів до поведінкових є значним," - зазначає британський психолог Саймон Барон-Коен, який брав участь у створенні нового документального фільму про Гітлера. Таким чином, вчені в галузі генетики та психології, залучені до проекту, визнають, що не можна робити однозначні висновки про людську поведінку, спираючись лише на певні показники ризику захворювань, отримані через аналіз ДНК. Проте, автори фільму продовжують спекулювати на тему можливих психічних діагнозів Гітлера.

Для канадсько-британської генетики та археологині Турі Кінг британський документальний фільм може негативно вплинути на її репутацію в наукових колах. В даний час вона є керівницею Еволюційного центру імені Мілнера в Університеті Бата у Великобританії. Її популярність зросла завдяки аналізу ДНК решток Річарда ІІІ, короля Англії 15-го століття.

Дослідження ДНК Адольфа Гітлера стало ще одним зразком її роботи. Однак спочатку вона планувала направити результати свого аналізу на рецензію в авторитетний медичний журнал, аби інші дослідники мали можливість оцінити її висновки, як це зазвичай робиться в науковій спільноті. Проте виробники документального фільму не бажали затягувати час до завершення цього академічного процесу і переконали Кінг зняти фільм на основі її дослідження.

Принаймні одну з чуток, яка періодично з'являлася в суспільстві, спростував аналіз ДНК Гітлера: у нацистського лідера не виявлено єврейських предків.

Ще в 2022 році Сергій Лавров, міністр закордонних справ Росії, стверджував, що діда Гітлера буцімто було євреєм. Однак, результати ДНК-аналізу свідчать про його австрійсько-німецьке походження з ясними генетичними доказами.

В документальному фільмі повідомляється, що зразок ДНК, який досліджували вчені, був отриманий з дивану, на якому Гітлер наклав на себе руки 30 квітня 1945 року. На цьому дивані залишилися кров'яні сліди нацистського лідера. Як стверджують автори стрічки, пресофіцер американської армії, полковник Розвелл П. Розенгрен, забрав шматок оббивки дивану з "бункера фюрера" як пам'ятний предмет. Ця оповідь виглядає досить правдоподібною, адже існує безліч фотографій, на яких зображені Гітлер та диван, а також кадри, на яких радянські та американські солдати обрізають шматки дивану.

Натомість те, як підтверджувався факт приналежності отриманого зразка ДНК Гітлеру, викликає запитання. Згідно з документальним фільмом, справжність ДНК підтвердили, зіставивши її з ДНК родичів Гітлера. Утім, незрозумілим залишається, хто ці родичі і чи вони давали згоду на таке зіставлення.

Порівняння аутизму або РДУГ з Гітлером, як символом абсолютного зла, виглядає проблематичним. Цю думку поділяють навіть ті дослідники, які брали участь у створенні документального фільму. Саймон Барон-Коен у фільмі попереджає: "Існує значний ризик стигматизації". Таке зіставлення може призвести до того, що людей з психічними розладами почнуть асоціювати з масовими вбивцями.

Інша форма небезпеки полягає у можливому зменшенні відповідальності Гітлера, коли його сприймають як "божевільного". Деякі можуть намагатися пояснити його ненависть до людей через генетичні фактори. Ірансько-американський психіатр Гаемі зазначає, що це "постійне занепокоєння серед певних німецьких вчених і активістів". Він підкреслює, що інформація та заяви про психічний стан Гітлера "не звільняють його від моральної відповідальності за вчинені злочини". З моральної та юридичної точки зору, Гітлер залишається відповідальним за свої дії, вважає Гаемі в інтерв'ю для DW.

Історична іронія полягає в тому, що відповідно до власних нацистських законів, Гітлер сам міг би бути визнаним "хворим на спадкову недугу" і "недостойним життя", ставши жертвою програм евтаназії, які реалізовував нацистський режим - насильницького знищення людей всупереч їхньому бажанню.

Відповідно до концепції, відомої як "расове вчення" нацистського режиму, генетичний склад людини відіграє вирішальну роль у її життєвих шляхах. У праці Адольфа Гітлера "Майн Кампф" стверджується, що "схильність до позитивних або негативних вчинків є характеристикою особистості, що залежить від крові".

Згідно з цим "вченням", чистота крові наділяє кожну людину здатністю приймати "правильні" рішення та зміцнює національну єдність. Водночас, як стверджував Гітлер, змішування крові через "расову змішаність" призводить до "нелогічних" дій та загрожує загальному занепаду цивілізації.

Тобто саме туди, куди Гітлер привів велику частину світу за 12 років свого насильницького правління.