До святкування дня народження Роберта Фішера. Легенда про геній та божевілля видатного шахіста.

Сьогодні, 9 березня, свій 82-й день народження міг відсвяткувати Роберт Джеймс Фішер - один з кращих, якщо не найкращий, шахіст в історії. Уродженець Чикаго поставив собі за мету стати чемпіоном світу з шахів ще у дитинстві, а у 13 років став наймолодшим переможцем юнацького чемпіонату США.

Це був перший етап на шляху американця до визнання найкращим гравцем свого часу, а його спадок продовжує жити через шахи Фішера. Було чимало інших значних досягнень, але всі вони були по-справжньому вражаючими – він став наймолодшим гросмейстером до 1991 року, наймолодшим претендентом на титул чемпіона світу, здобув 40 перемог з 65 партій на Олімпіаді, а також тричі ставав лауреатом шахового Оскара та багато іншого.

У 1972 році Фішер обіграв Бориса Спаського в матчі за чемпіонство світу, але вже тоді з'являлись перші ознаки неоднозначності американського генія. Програвши першу партію, Боббі висунув чергову свою умову, яку організатори не прийняли - прибрати всі камери, всіх журналістів і грати в зачиненій кімнаті. Після відмови, шахіст просто не з'явився на другу партію і відмовлявся грати далі. Спаський неочікувано для всіх пішов на зустріч супернику і в підсумку програв матч.

Це не був ані перший, ані останній сигнал, що вказував на нестабільність особистості Фішера, його імпульсивний характер і, як би сказали в XXI столітті, на завищене почуття власної значущості.

За десять років до набуття статусу чемпіона світу Фішер дуже зневажливо висловлювався про шахісток, не вважаючи жінок за конкуренток ані у шахах, а ні у розумовій діяльності загалом.

"Усі жінки є слабшими в шахах. Вони грають на початковому рівні і поступаються чоловікам у кожній партії. Їм взагалі не варто брати участь у цій грі, оскільки я ще жодної жінки не обіграв, навіть маючи перевагу у коня", - стверджував тоді Фішер в інтерв'ю для журналу Harper.

У 1972 році, коли Роберт знову сів за шахову дошку для матчу зі Спаським, він постійно висловлював незадоволення через "шум у залі", "шурхіт обгорток цукерок", "відблиски камер" та багато іншого.

Деякі люди вважають, що подібні вимоги від видатного американського гравця є нічим іншим, як виявом його фанатичного егоїзму, тоді як інші бачать у цьому ознаки початку параноїдального розладу. Зазначимо, що під час обговорень продовження матчу зі Спаським, Роберт акцентував увагу на необхідності відсутності камер і зачинених дверей, оскільки вважає, що ігровий зал буде заповнений численними "жучками".

Наступний поєдинок за титул чемпіона світу не відбувся через численні вимоги американського гравця. Одна з цих вимог суперечила політиці СРСР, оскільки його представник, Анатолій Карпов, мав змагатися з Робертом Фішером. Фішер наполягав на наданні титулу "чемпіона світу з шахів серед професіоналів" майбутньому переможцю, що було неприйнятно для радянської сторони.

Радянський шахіст намагався особисто пояснити Роберту, що в його країні законодавчо немає "професіоналів, усі мають бути любителями", але це пройшло повз Фішера і матч в підсумку не відбувся.

Карпов здобув титул чемпіона світу, не зігравши жодної партії з американським гросмейстером, який після цього інциденту повністю залишив офіційний шаховий світ. У 1992 році Фішер провів так званий "матч-реванш" проти Спаського, знову здобувши перемогу над своїм суперником. Але особливість цього матчу полягала в тому, що він проходив на території Югославії, яка на той час переживала серйозні конфлікти та була під санкціями ООН. Навіть незважаючи на заборону США на поїздки до країни, що переживала кризу, Роберт вирішив не зупинятись, хоча вже мав ордер на арешт.

"Коли Роберт опинявся за шахівницею, це нагадувало божественну гру. Його ясність думок була спрямована на відкриття істини в шахах, на пошук глибинних причин проблеми. Він ніколи не прагнув до легких шляхів, щоб перемогти супротивника - його метою була справжня суть шахів," - зазначав Шелбі Лайман.

В дійсності, існує лише небагато людей, які глибоко досліджують "феномен Фішера" - як 49-річний шахіст зміг одночасно стати антисемітом та мізогіном, і при цьому отримати ордер на арешт від держави, яка відзначала його досягнення ще дві десятки років тому.

Викладач університету Фордгема Джозеф Понтеротто звернувся до ідей Фрейда в пошуках роз'яснень змін, які відбулися в особистості Роберта, проте зміг лише виявити поверхневі пояснення "примхам" цього шахіста.

"Фішер виростав без батька, що суттєво вплинуло на його життя. У всіх сферах, окрім шахів, він майже не досягав успіху, але після того, як здобув певну репутацію, почав виявляти агресію до всіх, хто його зневажав. Це була свого роду помста тим, хто принижував його в дитинстві. Кожна невдача могла повернути його до стану беззахисного хлопчика, що залишився сам на сам зі своїми проблемами", - зазначає Понтеротто.

Певний час шахіст відвідував Всесвітню церкву Бога, проте залишив її, звинувативши у сатанізмі. Роберт став навмисно одягатись як безхатько, вживати різного роду вітаміни та повторював, що не хоче допомагати комуністам, які одного дня прийдуть його отруїти.

Після скандалу, пов'язаного з матчем-реваншем, Фішер певний час жив у Белграді, а згодом оселився в Будапешті. Однак він більше ніколи не повертався до участі в рейтингових турнірах. Популярність Боббі була настільки велика, що його прагнули запросити в усі куточки світу, готові платити будь-які суми. Усі бажали отримати приватні уроки від шахового вундеркінда, а деякі навіть намагалися організувати телепроекти з його участю, хоча Фішер не виявляв жодного інтересу до цього.

У 1999 році Роберт зробив шокуючу заяву в ефірі угорського радіо, стверджуючи, що Голокосту не було, і що США контролюються цією нацією. У 2001 році, після жахливих подій 11 вересня, шахіст висловив задоволення численними жертвами, зазначивши, що "хтось мав покарати цих американців".

У 2004 році Роберт Фішер був затриманий, коли намагався покинути Японію з анульованим паспортом, виданим урядом США. Він провів вісім місяців у виправному закладі для нелегальних іммігрантів, а згодом його депортували.

За словами Френка Бреді, основного біографа Фішера, незважаючи на всю свою ексцентричність, шахіст володів такими позитивними рисами характеру, які переважували всі його недоліки.

"Сміливість і чесність в очах суспільства завжди були основними рисами характеру Роберта. Він ніколи не приховував свою думку, висловлюючи її відкрито і без вагань. Його мужність в боротьбі проти державної системи США з 1992 року до останніх днів життя заслуговує на визнання. Під час свого ув'язнення в Японії він продемонстрував неймовірну стійкість духу, що викликає глибоку повагу", - зазначав Бреді.

Після висилки з Японії, шахіст оселився в Ісландії. Він вів замкнутий спосіб життя, рідко виходячи з дому, недовіряючи сучасним методам лікування та уникаючи спілкування з людьми. У вересні 2007 року, коли Фішера госпіталізували через остеосаркомою з метастазами, він особисто вирішив відмовитися від хірургічного втручання, стверджуючи, що найкращим ліком є людська доброта.

Роберт залишив після себе не лише значний спадок у спорті, але й безліч запитань, на які не знайдеться відповідей. Боббі активно відстоював інтереси шахістів у ФІДЕ, прагнучи, щоб їхні призи дорівнювали боксерським, але водночас здійснював вчинки, які викликали нерозуміння в шаховому співтоваристві. Фішер був наполовину євреєм, але це не заважало йому висловлюватися про "єврейських щурів на керівних посадах в США" і заперечувати факти Голокосту.

У 2022 році американське видання The Philadelphia Inquirer висловило версію про можливий зв'язок Фішера з радянським КДБ, посилаючись на спостереження ФБР за його матір'ю. Проте ця інформація так і не знайшла підтвердження, і залишається відкритим питання: якщо Фішер дійсно був агентом СРСР, чому він тоді виступав проти Сполучених Штатів?