Духовна спадщина родини Бандер продовжує приносити свої плоди й досі.

15 жовтня 1959 року у Мюнхені радянський агент Богдан Сташинський, використовуючи спеціально модифікований пістолет, вистрілив у обличчя Степану Бандері отруйним струменем ціаністого калію. Таким чином, життя Провідника ОУН обірвалося на 51 році. Відтоді минуло чимало часу.

"Залізна завіса" зникла, але пам'ять про Бандеру залишається живою. Як його прихильники, так і противники не забувають про нього. Він продовжує бути символом нашої боротьби навіть під час масштабної агресії Росії проти України. Ворог, деморалізований стійкістю українців, називає наших захисників, а також усіх співвітчизників, які жертвують своїм життям заради Незалежності, "бандерівцями". Це слово, яке колись набуло негативного забарвлення через радянську пропаганду, тепер стало компліментом і визнанням. Як зрозуміти цю трансформацію? Який феномен криється не лише за постаттю Степана Бандери, а й його родини? На ці питання ми спробували знайти відповіді в бесіді з директором Стрийського краєзнавчого музею "Верховина", в якому розташований Меморіальний музей-садиба родини Бандерів, Миколою Закусовим.

Найзначніший вплив на майбутнє Провідника здійснив стрийко Осип.

Українцям нарешті відкрилися очі, і тепер школярі усвідомлюють, ким насправді був Степан Бандера. Але що ми знаємо про численну родину Бандерів, про тих її членів, які з раннього віку стали для майбутнього Провідника ОУН, якщо не взірцем для наслідування, то, принаймні, джерелом натхнення для Степана в його прагненнях до великих досягнень? Хто з родини найбільше вплинув на формування характеру цього символу української боротьби за свободу? До кого ж із самого дитинства відчував найбільшу прихильність малий Степан?

-- У Стрию з 2010 року функціонує музей-садиба родини Бандерів. Саме тут зібрано найбільше документів, найповніше представлено матеріали про родовід Бандерів. Вся родина майбутнього Провідника ОУН і символу української незламності, яким став Степан Бандера, зі Стрия походить. У часи створення першого земельного кадастру документально підтверджено факт господарювання в Стрию Гриня Бандери, в якого було двоє синів Іван та Яків-Гіацинт. Із того часу тягнеться історія будинку роду Бандерів за номером 134 на теперішній Львівській вулиці. Згодом дорослі вже сини Гриня поділили земельну ділянку. Обійстя Якова отримала свій послідовний номер, аж 326. Даний номер завжди буде "прив'язаний" до родини Івана Бандери, в якого за звичаями того часу було багато дітей. Від нього вже родовід самого Степана Бандери ведемо. Один з дітей Івана, Михайло Бандера -- це безпосередньо дід Степана, який мешкав у тому ж будинку за номером 134, куди привів свою дружину з роду Білецьких Розалію. У подружжя народилося семеро дітей, з яких лише четверо вижило. Найстарший із синів Михайла, Андрій Бандера, якого хрестили у дерев'яній церкві на Ланах, колишньому передмісті сьогоднішнього Стрия, став батьком Степана Бандери. Так от, найбільший вплив на Степана справив наймолодший брат його тата, стрийко Осип. Цьому є пояснення. За звичаями того часу радикалізована молодь, до якої належав Степан Бандера, у своїх планах та мріях щодо майбутнього життя за прикладом більше тягнулася до наймолодших за віком родичів. А Осип, до речі, на 15 років був молодший від свого старшого брата Андрія, тата Степана. Брав участь у Першій світовій війні, двічі у полоні побував. У нього був авторитет, володів чоловік притягальною сильною. До колишнього фронтовика за розповідями прибігав Степан, йому найбільше довіряв. На хлопця, який, напевно, не дихав, коли такі спілкування відбувалися, стрийко неперевершене враження справив. Але це, звісно ж, зовсім не означає, що роль батька у його вихованні слід применшити. Не забуваймо про священичий рід, з якого Андрій Бандера походив, про традиції та вимоги до виховання своїх спадкоємців у таких родинах. Чого лише родовід за лінією Розалії Білецької, бабці Степана, вартує? Її брати, Андрій Білецький та Микола Білецький, -- відомі на той час священники. Особливо Андрій Білецький -- найближча до трьох митрополитів особа. Його статус отця-мітрата -- це, по суті, друга людина в ієрархії греко-католицької церкви, багато що пояснює, коли про духовний розвиток Степана Бандери йдеться. У майбутнього Провідника було в кого вчитися. Можна без перебільшення стверджувати, що обриси життєвого шляху, місія визвольної боротьби Степана Бандери вже в ранньому дитинстві закладались.

Відчув втрату матері в ранньому віці.

Степан Бандера втратив матір у ранньому віці. Яким чином Андрій Бандера, батько Степана, справлявся з вихованням своїх дітей? Хто підтримував священника у процесі виховання?

-- У сім'ї Андрія Бандери та його дружини Мирослави Глодзінської було семеро дітей. Здавалося, все добре. Але коли сім'я до восьмого поповнення готувалась, сталося непоправне. Під час народження восьмої дитини Мирослава померла. Було їй тоді трохи більше 30-ти років.

Втрата матері завжди є великим випробуванням для дітей, адже така глибока емоційна травма залишає слід на все життя. Це стосується також і родини Бандери, яка відчула всю тяжкість втрати. Вдові Андрію Бандері довелося взяти на себе неймовірний тягар: після передчасної смерті коханої дружини не лише виховання дітей, але й всі домашні обов'язки, з якими раніше чудово справлялася Мирослава Глодзінська, стали його відповідальністю. Ніхто не може замінити материнську любов і теплоту, але що робити в такій ситуації? Окрім Андрія Бандери, допомогу в догляді за дітьми надавала також Розалія, бабуся Степана.

Нащадки Андрія Бандери були виховані в дусі християнських цінностей. Віра в Христа стала основою, яка підтримувала Степана, його трьох братів та чотирьох сестер у найскладніші часи. Вибір нащадків Андрія Бандери лягав на шлях боротьби за свободу. Брати Степана приєдналися до Організації українських націоналістів (ОУН). Два з них загинули в німецьких концтаборах, тоді як сестри стали жертвами репресивного радянського "правосуддя" і провели більшу частину свого життя в засланні. Слід зазначити, що не кожен з нас, якби мав можливість, погодився б пройти через випробування, які випали не лише на долю Степана Бандери, а й його родини. Але він не лише витримав ці труднощі, а й став символом для всіх наступних поколінь українських патріотів — образом, що до сьогодні вселяє страх у наших ворогів.

Старий Угринів та Стрий

Проте, багато людей не обізнані з цим. Коли йдеться про Степана Бандеру, наші противники часто "ігнорують" його коріння та християнське виховання, подаючи його лише як злочинця-убивцю. Які ще аспекти дитинства Степана Бандери варто врахувати, щоб зрозуміти, чому він став символом спротиву проти зовнішнього гніту і безстрашним провідником української національно-визвольної боротьби?

Не можна забувати про роки, проведені в Старому Угринові, де він з'явився на світ, і, звісно, про період його життя в Стрию. Цей етап його біографії варто цінувати. Молодий Андрій Бандера прибув до Старого Угринова перед своєю висвятою, де згодом отримав парафію. Саме тут він зустрів свою любов — Мирославу, доньку священника Глодзінського, який тоді служив у сусідніх селах Угринові та Бережниці. Вибравши її за свою дружину, Андрій не лише знайшов кохання, а й змінив своє життя. Варто зазначити, що, як і в минулому, так і в наш час, багато подій в нашому житті відбуваються за певними причинно-наслідковими зв’язками. Після цього молодий Бандера залишився в Старому Угринові, спочатку як сотрудник, а згодом, замінивши свого тестя, став парохом церкви, де свого часу служив його свекор, який уже став немолодим.

У Старому Угринові Степан Бандера активно брав участь у різноманітних патріотичних організаціях, зокрема в осередку руханкового товариства та пожежної охорони "Луг". Саме тут, ймовірно, почали проявлятися його лідерські якості. Товариство вело насичене життя: організовувалися спортивні змагання, театральні вистави та концерти, а також відбувалися доповіді для молоді. Влаштовувалися конкурси серед боксерів, легкоатлетів та гімнастів. У такій атмосфері Степан формувався і мужнів. Величезний вплив на його виховання мав батько, Андрій Бандера, який був свідомим українським націоналістом і прищеплював своїм дітям ті ж цінності. У їхній родині існувала власна бібліотека, а до Андрія часто навідувалися родичі та однодумці, які активно брали участь у національному житті Галичини. Все це залишало глибокий слід у свідомості Степана, який починав здобувати авторитет. Старий Угринів став тривалим притулком для родини Бандерів, і саме сюди дорослий Степан повертатиметься до могили матері. Він любив не лише Старий Угринів, а й інші села Калущини, зокрема Волю Задеревецьку, де після Старого Угринова служив його батько. Останнім місцем роботи Андрія Бандери був Тростянець, куди Степан уже не зміг приїхати через арешт. На жаль, 22 травня 1941 року заарештували не лише батька, але й двох сестер Степана, Марту та Оксану. Через кілька тижнів, 10 липня 1941 року, Андрія Бандеру стратили, і до сьогодні невідомо, де його поховали. Лише в 1992 році Андрія Бандеру реабілітували.

Отримував базову освіту в домашніх умовах.

Степан Бандера потрапляє до Стрия ще в юному віці, якщо не помиляюся, приблизно в десять років. Які факти відомі про цей етап його життя? Яку освіту, фізичну та військову підготовку здобув найвідоміший лідер ОУН?

Степан Бандера, народжений у 1909 році, за кілька років до початку Першої світової війни, не мав можливості отримати початкову освіту в традиційному розумінні. Освітня система Австро-Угорщини, в яку входила Галичина, пропонувала відносно простий рівень початкової освіти, що полегшував доступ до гімназій. Важливо зазначити, що без завершення гімназійного навчання вступ до вищих навчальних закладів був неможливим. Бандера здобував початкові знання в домашніх умовах, тому перші місяці навчання в Стрийській гімназії, куди він вступив у 1919 році, стали для нього справжнім випробуванням. Однак його наполегливість і здатність долати труднощі швидко дали результати: поступово він "надолужив" матеріал і навіть почав допомагати однокласникам. Стрийська гімназія була відома своїми традиціями та правилами. Учні отримували якісну фізичну підготовку, що дуже подобалось молодому Степану. Він старанно працював, і в позаурочний час активно долучався до патріотичних товариств і інших організацій, які пропонували практичне навчання. Тут молодь проходила тренування, займалася спортом, змагалася у легкій атлетиці. Будучи активним і цілеспрямованим, у такому юному віці Бандера, ймовірно, інтуїтивно або свідомо готувався до майбутніх викликів. Навчання в гімназії в основному велося польською мовою, хоча були й українські класи, що викликало певне невдоволення серед учнів. Бандера не лише вигукував "Слава Україні", а й входив до числа тих, хто, у відсутності вчителів, міг жбурнути огризок від яблука в портрети представників влади, таким чином виражаючи своє ставлення до окупаційної адміністрації.

Він постійно виступав проти адміністрації школи, демонструючи своє незадоволення досить екстремальними способами.

Очевидно, що всі ці події не залишалися без наслідків для нього. Його часто передавали до рук правоохоронців. Відомо, що одного разу дідусь Михайло змушений був забрати його з місцевого відділу поліції. Він швидко дорослішав. У 1927 році, отримавши, як тоді казали, атестат зрілості, він завершив навчання в Стрийській гімназії. Цей документ свідчив про повну середню освіту, що відкривало йому двері до університету.

Завершив усі етапи навчання у Львівській політехніці. Проте...

Які фактори вплинули на рішення Степана Бандери обрати Львівську політехніку для свого навчання?

Знову не можна обійтися без прикладу стрийка Осипа, який закінчив Вищу економічну школу у Відні. У 1928 році Степан Бандера вступив на рільничо-лісовий факультет Львівської політехніки. Згодом на базі цього факультету було засновано окремий навчальний заклад — Львівський сільськогосподарський інститут, який сьогодні носить назву Львівський національний університет природокористування. Степан обрав агрономію, і його вибір був зумовлений не лише прикладом стрийка, а й вражаючими досягненнями випускників цього вишу. Він успішно завершив навчання, написав усі необхідні кваліфікаційні роботи та склав обов'язкові іспити, проте диплома про вищу освіту так і не отримав через нещасний збіг обставин — його заарештували. На той момент Степан Бандера вже входив до числа шести членів крайової екзекутиви ОУН, які походили зі Стрия. Завдяки своїм знанням та рішучості він здобув повагу в організації, став людиною, до думок якої прислухалися. Як наслідок, поліція швидко зарахувала його до групи молодих українських націоналістів, які становили загрозу для окупаційної влади. Невдовзі він був ув'язнений. Своє покарання відбував у трьох різних в'язницях, і остання з них за умовами утримання майже не відрізнялася від концентраційного табору. Окупаційний режим не мав жодного співчуття до тих, хто боровся проти чинної влади в Галичині. Незабаром, після укладання пакту Молотова-Рібентропа, СРСР і нацистська Німеччина поділили Польщу, і Степан Бандера отримав свободу. Він обрав Краків як новий дім, де в 1939-1940 роках активно працював над визнанням ОУН, ставши фактично її лідером. Це сталося в період, коли вже не стало Євгена Коновальця, якого вбили агенти радянських спецслужб у Роттердамі.

У глибокій конспірації жив

Чим займався Степан Бандера під час свого перебування в еміграції? Які цікаві факти про його життя в Німеччині, де йому доводилося проявляти обережність і дотримуватися правил конспірації?

Відомо, що після драматичних подій 1940 року він фактично став лідером ОУН та революційного руху. У 1941 році його затримала німецька поліція, і він був відправлений до концентраційного табору Заксенгаузен, де залишався до 1944 року. Після падіння нацистського режиму він оселився в Мюнхені, де зібрав активістів організації. У цей період він в основному займався теоретичними питаннями. Проте, його головний твір "Перспективи української революції" був опублікований лише через два десятиліття після його смерті. Головною метою його діяльності було створення основи для постійної боротьби. На думку Бандери, боротьба України за свободу та незалежність не повинна була зупинятись ні на хвилину; вона повинна була бути безперервною. Він активно писав, його робота була зосереджена на ідеологічному забезпеченні національно-визвольного руху. Багато його статей побачили світ, він виступав на радіо та давав інтерв'ю, не припиняючи свою діяльність. Це приносило результати — була створена унікальна організація, відома як Антибільшовицький Блок Народів (АБН), метою якої було протистояти російському більшовизму, найрепресивнішій владі в тодішній Європі, а, можливо, і в усьому світі. Він жив у глибокій конспірації під чужим ім'ям, навіть його діти не знали, що їх батько — Бандера. Мав численні контакти і часто вів переговори, виконуючи свою місію. Але, незважаючи на свою відданість боротьбі, він не забував про активний відпочинок. Часто вирушав у гори з родиною та займався спортом.

Міфологія та дезінформація

Степан Бандера, без сумніву, не можна вважати терористом. Ці твердження є лише міфами, які використовуються для його дискредитації, а також для компрометації сучасної України. Але чому ж ці вигадки, так би мовити, продовжують існувати і досі? Які з них є найпоширенішими?

-- Перший міф -- це, мабуть, єврейський. Але Степан Бандера ніколи не переслідував євреїв, не закликав до цього. Він не був антисемітом. Як кажуть у подібних випадках, ставимо на цьому крапку. Не був учасником Волинської трагедії. За фактом не міг бути. Але це не зупиняє тих, хто всіма доступними способами силкуються зробити з нього пугала. Прив'язують до жорстоких розправ над певними категоріями різних етнічних і релігійних груп. Навмисно спотворюючи його образ, продукують дуже шкідливі фейкові матеріали, які дезорієнтовують людей. Першість тут, звісно ж, росії належить. Але раша -- не єдина країна, яка образ Бандери демонізує. Знайшлися сили, які сьогодні це роблять і в дружній Польщі, одного з наших стратегічних партнерів у війні з рашистами. Дуже тривожно. Ми не можемо сваритися з поляками. Україна й Польща завжди вигравали, коли були разом. І програвали, коли по різні боки баталій перебували.

Універсально обдарована особа

Степан Бандера, його самовіддана боротьба резонує з сучасними жорстокими викликами, які обрушилися на нас у вигляді кривавої війни з Росією. Ім'я українського Провідника та його незламна віра у остаточну перемогу українського народу і створення власної держави надихають наших героїв-захисників.

-- Повертатись до Степана Бандери, звернутись до його спадку нас змушують вороги. Вони, самі того не підозрюючи, підносять його велич. Тут, як кажуть, все зрозуміло. Бо не можуть вбивці, якими росіяни є у сьогоднішній війні, ненавидіти вбивць. Вони для них -- не вороги. Бандера й бандерівці, борці за звільнення рідної землі від окупантів, ми -- їхні вороги. Сталося те, що мало статися. Але тепер вже Бандера став символом героїчної для всієї України боротьби. І не тільки України. Вітання "Слава Україні" та "Героям Слава" набули, якщо так можна висловитись, державного статусу.

Цей вираз став загальноприйнятим під час офіційних зустрічей між керівниками інших країн та українськими урядовими делегаціями. Тепер так вітають як наших військових, так і учнів! Проте спадщина Бандери ще не була повністю досліджена. Це питання досі залишається відкритим. Наш Провідник був людиною з багатогранними талантами. Він знімав аматорські фільми, активно займався спортом і піклувався про свою технічну освіту. Окрім того, володів шістьма іноземними мовами.

На жаль, за роки Незалежності нам не вдалося належним чином вивчити спадщину, яку залишив нам Бандера, популяризувати його особистість та донести до суспільства всю правду про нашого Провідника, щоб не залишилось жодних невідомих історичних "прогалин".