Економічна ситуація в державі перебуває у стані постійного конфлікту. Уроки з ізраїльського досвіду та їх значення для нас (Частина 4) (Вадим Новіков)

Уже кілька десятків років тому економічні дослідження довели, що найбільший вплив на економічне зростання має не робоча сила і не капітальні інвестиції, а розвиток технологій. Саме неспроможністю країн створювати власні технології зараз пояснюють феномен "пастки середнього доходу", тобто гальмування економічного зростання бідних країн при досягненні рівня середнього доходу. Економіки, які оминули "пастку середнього доходу", наприклад Південна Корея або Тайвань, йшли шляхом розвитку власних високих технологій.

Про технологічний сектор економіки Ізраїлю можна знайти в публікаціях в інтернеті величезну кількість інформації. Цей сектор представлений не тільки в уже традиційних для Ізраїлю телекомунікаційних та комп'ютерних розробках, а й у інших напрямках, наприклад у біотехнологіях. Станом на початок 2020-х років в Ізраїлі в сфері науки про життя працювало багато сотень компаній, зокрема, 300 - у фармацевтиці, 600 - у медичному приладобудуванні, більш ніж по 400 - у цифровій медицині та біотехнологіях.

Я вже згадував про передові технології в оборонній промисловості. Ще одна сфера, в якій Ізраїль займає провідні позиції на світовій арені, це напівпровідники. У цій країні діють підрозділи близько тридцяти провідних світових компаній у цій галузі. Крім того, на території Ізраїлю розташовані дослідницькі та розробницькі центри таких технологічних гігантів, як Microsoft і Google.

У світі венчурного капіталу існує цікавий термін "єдиноріг", що позначає технологічний стартап, який оцінюється більш ніж у мільярд доларів. Це не випадково, адже такі компанії є настільки ж рідкісними, як і легендарна істота з єдиним рогом. В Ізраїлі вже з'явилося майже сто таких "єдинорогів", і приблизно половина з них розташована в цій країні, що свідчить про те, що в Ізраїлі ці стартапи вже стали досить поширеним явищем.

Справжній бум технологічного бізнесу почався, як ми вже розглянули, з державної програми "Йозма" в 1990-х роках, але він почався не на порожньому місці. Деякі високотехнологічні компанії зародилися значно раніше.

Наприклад, корпорація Rafael виникла в 1948 році як науково-дослідна лабораторія при Міністерстві оборони, а корпоратизована була тільки через 45 років після заснування. Зразком цивільного використання військових технологій є винайдений і запатентований у Rafael метод капсульної ендоскопії, для комерціалізації якого в 1998 році була створена компанія Given Imaging. Ендоскопи цієї компанії зараз експортуються в 60 країн світу.

Я вже вказував, що Ізраїль є однією з двох країн в світі, де рівень витрат на наукові дослідження та технологічні розробки перевищує 5% ВВП. Це гарантує, що країна в найближчому майбутньому не втратить лідерство в секторі високих технологій. А це означає можливість подальшого економічного зростання, навіть в умовах перманентної війни.

Фінансові резерви та вкладення капіталу.

Економічний аспект іноземної військової допомоги полягає в її здатності звільнити певну частину внутрішніх ресурсів для розвитку економіки, які інакше були б витрачені на оборонні заходи. Проте, коли обсяг військової допомоги становить близько 1% ВВП або навіть менше, її економічний вплив є незначним, оскільки для забезпечення стабільного зростання необхідні суттєві внутрішні інвестиційні ресурси. Ізраїльська економіка, як і будь-яка інша, що демонструє високе зростання, характеризується значним рівнем інвестицій, про що свідчить графік, наведений нижче, за останні 55 років.

На графіку з бази даних Світового банку відображається рівень валових інвестицій по відношенню до ВВП. Як бачимо, жодного разу цей рівень не був нижче за 20%, здебільшого він знаходився в діапазоні від 24% до 29%, що забезпечує стабільне довготривале зростання економіки. Високий рівень інвестицій забезпечувався високим рівнем внутрішніх заощаджень, що показано на наступному графіку (валові заощадження по відношенню до ВВП):

Як бачимо, останні три десятки років валові заощадження знаходяться в межах від 25% до 30% ВВП, що забезпечує достатні внутрішні ресурси для інвестиційного процесу.

Економічна стратегія Ізраїлю у цій області ґрунтується на традиційних засобах, зокрема на податкових пільгах. Основним інструментом для заохочення заощаджень серед населення є пенсійна система, де доходи, вкладені в накопичувальні пенсійні фонди, не підлягають оподаткуванню. Що стосується підприємств, то заощадження представляють собою реінвестований прибуток. У цьому контексті також діє подібний механізм: стандартна ставка корпоративного податку становить 23%, але при інвестуванні в пріоритетні для держави сектори можливе значне зниження цієї ставки.

Введення пільг у податкову систему Ізраїлю є досить складним процесом, оскільки воно підпорядковується численним чинникам. Щоб уникнути зайвих подробиць, доцільно розглянути один конкретний ілюстративний випадок.

Американська компанія Intel вже давно робить інвестиції в ізраїльську економіку — починаючи з 1974 року. Небагато людей пам'ятають, що перший мікропроцесор, створений для персональних комп'ютерів, був виготовлений саме в ізраїльському підрозділі Intel. Сьогодні в Ізраїлі працює понад 9 тисяч співробітників Intel, що робить цю компанію найбільшим роботодавцем у технологічному секторі країни.

Завдяки спеціальним пільгам для інвесторів у сфері напівпровідників, Intel сплачує в Ізраїлі податок на прибуток лише 5%, замість стандартних 23%. Крім того, коли в 2023 році компанія оголосила про плани зведення нового заводу на суму $25 млрд, уряд Ізраїлю зобов'язався покрити 12% капітальних витрат через державний грант.

Окремі підсумки

Окрім унікальної єврейської культури, в економіці Ізраїлю можна виокремити дві характерні особливості, які відрізняють її від економік інших країн: суттєва мілітаризація та надзвичайно високий рівень науково-технічного розвитку. Ці два аспекти тісно переплітаються один з одним.

Мілітаризація економіки проявляється, зокрема, в наступному:

Всі згадані характеристики виникають не з культурного впливу, а внаслідок політичних рішень. Це означає, що політичні еліти в інших державах здатні реалізувати аналогічну політику.

Для України мілітаризація економіки стає єдиною можливістю для виживання, і це зрозуміло всім. Проте, яка саме економічна стратегія повинна бути розроблена і реалізована для досягнення цієї мети – наразі залишається невідомим для всіх.

Не можливо, щоб іноземні фінансові джерела постійно забезпечували половину бюджету України. Які наслідки настануть, коли ці джерела вичерпаються? На жаль, урядові презентації на різноманітних міжнародних форумах, присвячених "відбудові", не мають реального зв'язку з ефективною стратегією мілітаризації української економіки.

Рівень науково-технічного розвитку економіки визначається значними інвестиціями у наукові дослідження та технологічні інновації (понад 5% ВВП), а також потужним і різноманітним сектором високих технологій, що охоплює промисловість, сільське господарство, медицину та сферу послуг. Це чинить багатогранний вплив на економічну ситуацію:

* створює можливість сталого зростання економіки за рахунок використання нових технологій власної розробки;

формує експортні можливості для товарів і послуг з підвищеною доданою вартістю;

* створює умови для впровадження військових технологій у цивільну сферу;

* створює знання та висококваліфіковану робочу силу, що може бути використана в сфері оборони країни.

Тут ми бачимо одночасний вплив культурних чинників та політичних рішень.

Технологічна відсталість України є результатом як недооцінки науково-технічної політики з боку держави, так і нехтування суспільством важливістю науки та освіти.

Економічне зростання Ізраїлю спирається на власні фінансові ресурси. Високий рівень заощаджень і інвестицій є обов'язковою рисою економік, що швидко зростають; ця риса притаманна не тільки економіці Ізраїлю. Це необхідна, але не достатня вимога. Рівень інвестицій в СРСР стабільно становив біля 25% ВВП, але це не зробило економіку ефективною і вона розвалилася під тягарем Холодної війни.

Серед багатьох людей існує стійка думка, що економіка Ізраїлю залежить від підтримки Сполучених Штатів. Проте економічні показники свідчать про протилежне: нині ізраїльська економіка є самодостатньою та високоефективною, а обсяги зовнішньої допомоги становлять лише близько 1% від ВВП. Важливість зовнішніх джерел фінансування була значною лише на початкових етапах розвитку, коли внутрішні заощадження і інвестиції ще не могли забезпечити необхідний рівень підтримки.

Для забезпечення стійкого зростання Україні слід відмовитися від моделі "економіки споживання". Необхідно вдвічі підвищити частку інвестицій у валовому внутрішньому продукті, залучивши внутрішні ресурси, зокрема, шляхом підвищення рівня заощаджень серед населення та підприємств.

Цей крок є вкрай важливим, але за весь час незалежності жодне з урядів чи політичних партій навіть не намагалися його здійснити.

Зовнішня підтримка не приносить бажаних економічних результатів, якщо вона не поєднується з відповідною внутрішньою економічною політикою. Відомо, що протягом останніх 80 років серед найбільших отримувачів американської допомоги були не лише Ізраїль і Південна Корея, але й Афганістан, Ірак і Південний В'єтнам, де не спостерігалося жодного "економічного дива". Варто зазначити, що до 1961 року Південна Корея також йшла невдалим шляхом, схожим на ці три приклади, хоча обсяги допомоги в той час були вищими, ніж під час правління Пак Чон Хі та його наступників.

Державна система Ізраїлю організована та функціонує таким чином, щоб сприяти інноваційному економічному зростанню.

Наприклад, я вже обговорював ідею об'єднання в рамках одного міністерства розробки промислової та торговельної політики, а також створення державного органу, такого як бюро головного вченого в промисловому міністерстві. Така структура може розробляти програми, орієнтовані на інноваційний розвиток, наприклад, програми бізнес-інкубаторів або ініціативу "Йозма".

В Україні в системі державного управління відсутній жоден орган, відповідальний за формування економічної стратегії, включаючи управління технологічним розвитком.

Політичне лідерство є двигуном усього переліченого. Політичні лідери Ізраїлю створили державний апарат, який розробив сучасну економічну політику і не тільки.

Я вже згадував про важливість особистої підтримки політичного керівництва в реалізації проєктів технологічного розвитку, зокрема на прикладі заснування Israel Aerospace Industries, яке стало можливим завдяки ініціативі Шимона Переса і Давида Бен-Гуріона.

Про політичне лідерство в Україні навіть соромно говорити. Відсутність державотворчих політичних лідерів - реально трагічна ситуація українського народу, питання Тараса Шевченка "Коли ми діждемося Вашингтона?" залишається без відповіді вже майже 170 років.

Економіка Ізраїлю демонструвала стійке зростання завдяки безперервному припливу робочої сили. Лише один раз, у 2024 році, країна зазнала скорочення населення внаслідок війни. Це явище є характерним виключно для Ізраїлю, адже воно зумовлене репатріацією євреїв на їхню історичну батьківщину.

В інших країнах, наприклад у США, приплив робочої сили з-за кордону виникав зовсім із інших причин, але результат давав схожий - стале зростання економіки.

Депопуляція України, що триває з 1992 року і яка різко прискорилась з 2022 року, створює виклик для економіки, який невідомо як долати. Але очевидно, що першим кроком має бути створення хоч якогось рівня безпеки для населення, створення захисту від щоденних російських ударів ракетами й безпілотниками; нам життєво потрібний наш аналог ізраїльського "Залізного купола".

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

Очевидно, що українська економіка значно відрізняється від ізраїльської. Наша країна не в змозі витримати тривалі військові конфлікти, якщо зовнішнє фінансування та постачання військової техніки істотно зменшаться або зупиняться зовсім.

Однак ізраїльська економіка не завжди демонструвала таку ефективність, як сьогодні: прикладом цього є економічна криза, що настала після війни Судного дня.

Зміцнення економічної ефективності України та перехід від аграрно-сировинної моделі до технологічної стануть наслідком вірного політичного рішення.

Невмілість уряду в сфері економічної політики — це не остаточний вирок, а скоріше оцінка ситуації. Ця проблема торкається не лише теперішнього керівництва, адже протягом усієї історії незалежності України економічні рішення виявилися невдалими, що призвело до економічної нездатності країни протистояти війні (про це я згадував у своєму недавньому матеріалі).

Сьогодні вже очевидно, що дві ключові проблеми національної безпеки — це захист території від повітряних атак та можливість завдання потужних стримуючих ударів у відповідь — не можуть бути вирішені за допомогою наявних ресурсів Збройних Сил України або за рахунок іноземної допомоги. Ці виклики повинні бути адресовані через розвиток власного сектору досліджень і розробок (R&D) та створення високотехнологічного виробництва. На жаль, ці важливі галузі економіки в Україні фактично зникли, і їх потрібно відновити майже з нуля.

Очевидно, що простого збільшення витрат на сектор R&D від жалюгідного рівня 0,4% ВВП недостатньо, бо: по-перше, в Україні відсутні державна політика інноваційного розвитку й інституційний механізм її розробки і втілення, їх ще треба створити; по-друге, навіть за умови реанімації науково-технологічного сектору власні технології з'являться років через 20, а найближче зростання має відбуватися на імпортних технологіях.

Оптимістичні прогнози свідчать, що для структурної перебудови економіки знадобиться 20-30 років невпинної і цілеспрямованої роботи. Проте цей процес ще не стартував. Перші ознаки змін можна спостерігати в мілітарних стартапах, які виникли протягом останніх двох-трьох років.

Для перетворення цих перших слабких паростків у державну політику треба змінити сам державний апарат, який будувався зовсім для інших цілей.

Не тільки нинішня влада, а уся нинішня політична система "рентної держави" не здатна на глибокі структурні зміни економіки, бо для цього сама політична система потребує змін. А в цій справі досвід Ізраїлю нам не допоможе, там ніколи не було держави, орієнтованої на отримання політичної ренти, там держава створювалася для захисту єврейського народу від переслідувань та фізичного знищення.