Гевко: Ми можемо тільки зафіксувати масові вбивства минулого та вшанувати пам'ять жертв | Еспресо

Постійний ажіотаж обговорення подій на Волині під час Другої світової частково викликаний трохи інфантильним уявленням українців про свою націю як виключно про жертв, які століттями були поневолені та страждали від численних імперій, які панували над нами

І що досить цікаво, ми одночасно пишаємося козаками та гетьманами, борцями з УПА і навіть солдатами дивізії СС "Галичина", які в свої часи були справжньою військовою силою та могли дати гідну відсіч. Цей двоїстий підхід в історичній самоідентифікації призводить до певної плутанини.

Не можу зрозуміти, чому визнати себе народом, який у різні історичні епохи мав потужні військові формування та силу, є настільки складним. Застосування цієї сили в рамках гуманних принципів ведення боротьби під час великих воєн і політичних криз часто виявлялося неможливим. Жодній нації у світі це не вдавалося, тож чому українцям повинно бути легше?

Міф про нашу унікальність та відмінність від інших народів, жоден з яких не є ідеальним, є шкідливим і небезпечним, перш за все, для нас самих. Він створює перешкоди на шляху до саморозуміння та адекватної самооцінки.

Кожна європейська країна неодноразово мала конфлікти зі своїми сусідами, і насильство між ними було не менш жорстоким, ніж між поляками та українцями. Чи заважає це їхньому співіснуванню в ЄС та НАТО? В жодному разі. Українці не завжди були лише потерпілою стороною, і це є беззаперечним фактом. Сучасна війна з Росією підтверджує, що ми не просто безмовні жертви.

Ознайомтеся й з іншими матеріалами: Волинська трагедія: геноцид чи бунт проти колоніального гніту?

Так, поляки та росіяни активно нападали на нас з метою окупації родючих земель, які стали радше прокляттям для українців, аніж справді ресурсом. Так, українці періодично влаштовували повстання і намагались витиснути ворогів зі своєї землі і цей відпір аж ніяк не мав форми футбольного матчу із правилами феїр-плей. Великі насилля -- це завжди масакра. Завжди. Нереально контролювати зіткнення націй так, щоб не вчиняти воєнних злочинів проти цивільних. Бо несеться.

У 44-му році німці примушували французів ховатися в церквах, де їх спалювали разом із жінками та дітьми. Але всього через 11 років, у 55-му, ці ж країни стали військовими та політичними союзниками в рамках НАТО. Залишимо деталі минулого історикам, зосередившись на безсторонньому встановленні фактів, а не на звинуваченнях у дусі "а подивіться, що ви робили!".

Треба прийняти факт, що Польща наш політичний союзник і прагнути масштабувати цей союз до військового. І цей факт безперечний з огляду на об'єм фінансової, військової та політичної допомоги, яку нам Польща надала за три роки від 22-го. Ніякі розсипання зерна і блокування кордонів та інші "волинські" претензії не зрівняються калібром із цією допомогою. Очікувати від них одностайності -- інфантильно. Писати про будь-яке політичне питання "поляки" - інфантильно, бо поляки поділені за різними політичними групами та інтересами. Це нормально. Так само як і українці. Є багато поляків, які мають помірковане або взагалі нейтральне відношення до подій на Волині під час Другої світової війни. Як і українців.

І Росія для Польщі набагато грізніший і більший ворог, який завдав їм незмірно більшої шкоди аніж українці. Цей факт грає нам на руку також.

Минуле невиправне. Спроби з'ясувати стосунки з історією є безперспективними — давно загиблі, їх жертви і злочинці вже не серед нас. Сучасні польські та українські громадяни не несуть провини за події, що сталися в Волині, паціфікацію або Коліївщину. Це трагедії минулих епох, які ми можемо лише визнати та вшанувати пам'ять загиблих.

Історію дуже нелегко оцінювати чорно-біло, бо це величезні контексти перемішаних народів, розділених імперіями та інтересами. За таким підходом мешканцям Тернопільської області можна домахатись до мешканців Запорізької області, чого це їх предки, козаки, нападали на Польщу, але брали в полон галицьких селян і продавали їх туркам? Бо ж насправді симпатії до козаків та Запорізької січі від галичан дещо кумедні з історичного погляду. Але це ж повна нісенітниця -- думати отак, хто за кого і коли.

Ознайомтеся також з: Висловлювання польських політиків щодо Волинської трагедії свідчать про те, що деякі з них не бажають бачити Україну в статусі незалежної держави в майбутньому, -- зазначає історик В'ятрович.

Замість того, щоб нарешті визнати, що ми також здатні бути сильною нацією і можемо використовувати силу не завжди вірно, ми знову звертаємося до звичних аргументів: "А ви подивіться, що вони робили!". Ми знаємо, що вони робили, але як це допомагає вирішити питання щодо наших власних дій? Не можна безкінечно ігнорувати те, що відбувається. Це типовий російський підхід.

Побачив черговий пост про це, де як ілюстрація використаний аргумент "а гляньте, який єврейський погром у Львові зробили поляки, бо євреї у боях за Львів були на боці українців". Ну так, і що? Сильно допомогло це євреям заслужити повагу і вдячність від галичан? За спільне сидіння на "лавковому гетто" за часів Польщі? Та, з розбігу. Євреї на Галичині прям бажані гості, кіркути їх доглянуті, синагоги збережені, а історія великих єврейських громад минулого гарно відображена у сучасному міському просторі Галичини. Сарказм.

Он, до речі, ті ж євреї -- століттями були безперечними жертвами жорстоких погромів, а потім хоп -- і МКС вже видає ордер на арешт Беньяміна Нетаньягу за некоректне застосування набутої сили. Ізраїль влаштовує якраз чергову "Волинь" у Секторі Газа, маємо наочну можливість спостерігати, як все відбувається і за яких умов. Історія націй дуже динамічна штука.