Міністри закордонних справ семи держав, які зазнали наслідків Мюнхенської угоди, пакту Молотова-Ріббентропа та Ялтинської системи, висловили попередження проти політики умиротворення агресора.

Текст спільної статті "Уроки Другої світової війни для запобігання третій", опублікованої на сайті видання The New York Times, був написаний міністрами закордонних справ України Андрієм Сибігою, Чехії Яном Ліпавським, Естонії Маргусом Цахкною, Латвії Байбою Браже, Литви Кястутісом Будрисом, Молдови Міхайом Попшоя та Польщі Радославом Сікорським.

У четвер ми відзначимо 80-річчя завершення Другої світової війни в Європі. Як міністри закордонних справ країн, які зазнали значних втрат унаслідок цієї війни, ми надаємо величезне значення цій важливій даті. Ми вшановуємо пам'ять наших загиблих батьків, дідусів і бабусь, а також інших родичів, які боролися за нашу свободу проти двох тираній минулого століття. Пам'ятаємо про всіх жертв, зокрема про щонайменше шість мільйонів євреїв, які стали жертвами Голокосту, організованого нацистською Німеччиною та її союзниками. Згадуємо також мільйони людей, які постраждали від радянських репресій за Залізною завісою, у часи, коли Європа намагалася відновитися та возз'єднатися після війни.

Суть вшанування пам'яті в тому, аби винести необхідні уроки і не допустити повторення помилок. Уроки Другої світової війни -- пʼятьма з яких ми ділимося у цій статті -- мають вирішальне значення для розуміння того, як відновити та підтримати довготривалий і справедливий мир та безпеку в Європі сьогодні, коли вони знову опинилися під загрозою.

Як і значні війни минулих епох, повномасштабна агресія Росії проти України, що почалася 24 лютого 2022 року, кардинально змінила обличчя ХХІ століття, розділивши його на періоди "до" та "після". Незважаючи на величезні виклики, Україні вдалося відбити напад і звільнити понад половину захоплених територій. Проте, навіть після втрат, що перевищили 950 тисяч російських військових, які загинули або були поранені в боях, Росія не відмовляється від своїх агресивних цілей.

Путін сподівається скористатися поточним геополітичним моментом на свою користь і домогтися поступок від України та її партнерів. Москва все більше втягує у війну інші режими-вигнанці, такі як Іран та Північна Корея, загрожуючи безпеці не лише європейського континенту, але й Індо-Тихоокеанського регіону та Близького Сходу.

Уроки минулого є критично важливими сьогодні, коли Україна, Європейський Союз та Сполучені Штати працюють над досягненням миру. Агресивна війна Росії зруйнувала архітектуру безпеки, що склалася після Другої світової війни, та міжнародну систему, засновану на Статуті ООН та Гельсінському заключному акті. Її завершення закладе підвалини нової архітектури. Ми нагадуємо уроки Другої світової війни, які необхідно взяти до уваги, якщо ми хочемо досягти тривалого миру для України, а не паузи перед наступним потенційно катастрофічним глобальним конфліктом.

Умиротворення агресора веде до більшої агресії, а не миру. Поступки у відповідь на неправомірні територіальні претензії є катастрофічною помилкою. Розділ Чехословаччини у 1938 році лише розпалив апетити нацистської Німеччини і призвів до глобальної війни. З огляду на цей урок, Україна ніколи не погодиться з легітимізацією російської окупації та анексії будь-якої частини своєї території. Повага до територіальної цілісності є основоположним принципом міжнародного права. Не може бути стійкого миру та безпеки за рахунок українського народу, незалежності, суверенітету чи територіальної цілісності.

Сфери впливу ніколи не ведуть до миру та стабільності; скоріше, вони призводять до пригнічення. Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року, коли нацистська Німеччина вторглася до Польщі, всього за тиждень після підписання пакту Молотова-Ріббентропа та його таємних протоколів, які визначали розподіл Польщі, держав Балтії та інших частин Європи між Радянським Союзом і Третім Рейхом. Аналогічно, після завершення Другої світової війни, переможці зібралися на конференції в Ялті у 1945 році з метою встановлення та закріплення своїх сфер впливу.

Завершення бойових дій в Європі 8 травня 1945 року не принесло свободи багатьом європейським народам. Вони залишилися під радянською окупацією та контролем і десятиліттями страждали від міжнародних злочинів, гноблення та несвободи. Для багатьох наших держав і народів цей кошмар закінчився лише через п'ять десятиліть, з відновленням нашого суверенітету і незалежності в 1989-1991 роках.

Сьогодні Путін знову мріє про нову Ялту та можливість змінювати кордони на карті Європи, що знову підриває міжнародне право і права народів, які живуть поруч із Росією, ухвалювати власні рішення та визначати своє майбутнє. Ми ніколи не дозволимо цього. Наша непохитна позиція полягає в тому, що жодна інша країна не має права накладати вето на вибір союзів і альянсів, які роблять Україна або будь-яка інша держава. Україна вже зробила свій вибір — вибір на користь Європейського Союзу та НАТО — і це не справа Кремля його оскаржувати.

Безкарність веде до нових звірств. Нацистські злочини були ретельно розкриті, осуджені, розслідувані та покарані, на відміну від злочинів радянського режиму. Вкрай важливо, щоб обидві тоталітарні ідеології — нацистська та радянська — отримали адекватну оцінку в європейському контексті. Потрібно більше уваги приділити злочинам радянської влади, таким як масові депортації та страти політичних в'язнів, які мали місце в наших країнах, руйнування Київського центру та греблі Дніпровської ГЕС під час відступу радянських військ у 1941 році, жорстка репресія учасників антирадянських рухів, а також геноцид кримських татар через їхню депортацію з рідних земель у 1944 році — цей перелік можна продовжувати. Лише з країн Балтії понад сто тисяч людей були насильно вивезені зі своїх домівок і перевезені у вагонах для худоби до віддалених районів Сибіру. Злочин Голодомору-геноциду, внаслідок якого мільйони українців загинули від голоду, повинен займати значне місце в європейському історичному дискурсі.

Злочини СРСР мають бути належним чином засуджені, включно зі злочинами, скоєними під час радянської окупації Європи після Другої світової війни. Відмова Росії належним чином засудити сталінізм і компенсувати збитки від окупації, а також її загальне відчуття безкарності призвели до реваншизму та агресії проти Грузії та України. Це підкреслює важливість відповідальності за нинішні злочини Росії, зокрема після падіння режиму Путіна в майбутньому.

Маніпуляції з історичними фактами є абсолютно неприйнятними. У той час, коли Росія продовжує агресію проти України та активізує свої ворожі дії проти демократичних країн Європи, необхідність у розвитку спільних європейських наративів пам'яті, як всередині континенту, так і за його межами, стає ще більш актуальною. Правильне сприйняття та глибоке усвідомлення історії – це основа для демократичної стійкості суспільства. Ми всі готові протистояти російській дезінформації та спробам Кремля змінити європейську історію.

У Росії немає права монополізувати перемогу над нацизмом, яку здобули багато націй і народів. Навіть Червона армія була багатонаціональною, зокрема в її лавах воювало щонайменше шість мільйонів українців. Замість належного вшанування пам'яті жертв Другої світової війни, режим Путіна створив потворний культ перемоги, використовуючи колективну перемогу над нацистами для виправдання своєї нинішньої агресії та звірств проти українців. Майбутній парад 9 травня, на якому Росія щорічно відзначає перемогу СРСР над нацистською Німеччиною, задуманий як прославлення цього культу. Путін намагатиметься використати його для додаткової мобілізації росіян на війну, зміцнення свого режиму та створення враження, що його міжнародна ізоляція слабне. Ми маємо не дати йому досягнути таких цілей.

Як висловився колись президент України Володимир Зеленський, "свобода повинна бути краще озброєна, ніж тиранія". В умовах сучасного гострого дефіциту безпеки наявність адекватних оборонних можливостей стає життєво необхідною. Si vis pacem, para bellum (хочеш миру — готуйся до війни). Україна ніколи не погодиться на жодні обмеження своїх збройних сил, оборонних спроможностей або військової підтримки з боку партнерів. Замість цього Київ активно працює над розвитком оборонно-промислового комплексу і досягненням самодостатності в обороні.

Вивчення цих простих, але важливих уроків Другої світової війни має вирішальне значення як для запобігання Третій світовій війні, так і для відновлення справедливої міжнародної системи з реальними гарантіями безпеки для мирних демократичних держав, яка забезпечує відповідальність агресорів та їх стримування. Маємо уникнути повторення помилок, які призвели до Другої світової війни та подальшого створення Ялтинської системи. Переконані, що за достатньої рішучості ми зможемо досягти більшого, захистити наші принципи та захистити вільну, об'єднану та безпечну Європу. Ми продовжимо працювати разом задля досягнення цієї мети. Ніколи знову.

Цей текст є загальним застереженням від країн, які зазнали шкоди через Мюнхенську угоду, пакт між Молотовим і Ріббентропом, а також Ялтинську систему.