Чи став цей тиждень ключовим? Так, став. Але не завдяки 90 мільярдам, які були виділені. Європа, представляючи канцлера Мерца, чітко заявила: ми підтримуємо Україну у боротьбі з Росією.
Інформації про "мирні переговори" стало так багато, що заголовки виглядають настільки яскраво, що важко виділити найважливіше. Особливо враховуючи, що в нашій епохи інтернету навряд чи хтось може гарантувати правдивість більшості з цих новин. Тому доводиться висловлювати очевидні речі своїми словами, спираючись на власні спостереження.
Переговори, що відбуваються в Берліні, здаються, висвітлили важливий аспект: концепція "мирної угоди" виглядає надто складно. Тут варто згадати про "інженерну мудрість": чим більше складників у механізмі, тим менше ймовірність його успішної роботи. У понеділок вранці з'явилася інформація про п’ять документів у рамках угоди. Цікаво, чи містять вони відповідь на ключове питання: хто буде відповідати за загальне управління в рамках так званої "демілітаризованої зони"? Які закони регулюватимуть життя людей, громадян України, які залишаться там? Досі на офіційному рівні не пролунало жодного коментаря з цього приводу. Це ще одна з відмінностей, яка ускладнює порівняння цієї пропозиції з демілітаризованою зоною між Кореями на 38-й паралелі — в ній з 1953 року не залишилося мирного населення.
Демілітаризована зона на Корейському півострові являє собою вузький (всього 4 км з обох боків демаркаційної лінії) і довгий (приблизно 250 км) простір з ламаною формою, який перетинає 38-му паралель і простягається по всьому півострову. Як зазначає Вікіпедія, контроль над цією територією здійснюється трьома сторонами: КНДР, Республікою Корея та ООН. Це не важко уявити, адже тут немає цивільного населення, а господарська діяльність відсутня. Ця ситуація стала сприятливою для природи — за 72 роки в зоні змогли вижити деякі рідкісні види, зокрема японські журавлі. Крім того, тут з'явилися... туристичні об'єкти. Наприклад, тунелі, що використовувалися не лише для військових цілей, але й для втечі голодних північнокорейців до більш заможного Півдня. Кмітливі південнокорейці знаходять спосіб організувати екскурсії для "ризикових" туристів, які готові заплатити за можливість відвідати цю унікальну зону.
Очевидно, що реалізувати подібний проєкт на українському Донбасі, в густонаселеній зоні з потужними промисловими об'єктами, є абсолютно нереалістичним. Не дивно, що радник путіна, Ушаков, вже заявив про присутність росгвардії, навіть якщо російська армія туди не увійде. В такому разі, яка різниця? Варто згадати, що підрозділи росгвардії рухалися на Київ у лютому-березні 2022 року і брали активну участь у злочинах проти людяності, зокрема на Київщині. Яким чином Україна може це прийняти? Це абсолютно неможливо. І не варто забувати, що путін ще не висловив офіційної позиції, адже для його режиму закінчення війни стало б катастрофою, що вже давно усвідомлено в Москві. Путінський режим здатен продовжувати своє існування тільки в умовах війни, яка, в свою чергу, веде до його занепаду. Отже, путінські послідовники, скоріше за все, шукають формулу "вічної війни обмеженої інтенсивності", а не реального шляху до миру.
Можемо зробити невтішний висновок: процес переговорів продовжується, періодично з'являються оптимістичні заяви, проте все це більше нагадує дипломатичну виставу, що має догодити одній особі, від якої досі залежить чимало у глобальному контексті.
Тим часом, Трамп знову мав бесіду з Путіним і знову відчув натхнення. Тепер він стверджує, що Україна "де-факто" втратила свої території, хоча більш вірним було б зазначити, що це саме Росія, внаслідок агресивної війни, засудженої ООН, фактично захопила українські землі та має намір продовжувати свої зазіхання — як військовим, так і дипломатичним шляхом. Саме в цьому намірі її слід стримувати.
Щодо останнього, були й обнадійливі новини. Польський прем'єр Дональд Туск сказав: "Вперше я почув від американських перемовників - і пан Стів Віткофф був дуже однозначним, - що Америка залучиться до гарантій безпеки для України в такий спосіб, щоб росіяни не мали сумнівів, що американська відповідь буде військовою, якщо росіяни знову атакують Україну". Так, раніше про це з-за океану не говорили, але ми добре знаємо ціну слів у сучасній політиці, тим більше, коли їх каже така особа, як "друг Путіна" Стів Віткофф.
Між тим, США пригрозили Гаазькому трибуналу санкціями через ймовірне переслідування Трампа, повідомив Reuters. А в Росії "суд" і зовсім втратив береги, "засудивши" заочно суддів і прокурорів МКС, які висунули Путіну звинувачення у злочинах проти українських дітей. Заради справедливості треба додати, що суд у Гаазі і сам посприяв такому ставленню до себе, коли виписав ордер на арешт ізраїльського прем'єра Нетаньягу за висмоктаний з антисемітського пальця начебто "геноцид" у Газі. Насправді, це означає крах міжнародного правосуддя. Спеціальний трибунал щодо злочину агресії Росії проти України формально до всього цього стосунку не має, але те, що відбувається - маркер безсилля міжнародної юстиції. Її зруйновано і коли буде започатковане щось нове - запитайте щось простіше.
Щодо відмови України від НАТО: чи може йдеться про скасування цього пункту в Конституції? Ні, Президент Зеленський висловився проти цієї ідеї. Таким чином, можемо заспокоїтися. НАТО в даний час виступає більше як символ, аніж реальна сила. Не випадкові дискусії про те, чи зможе Альянс забезпечити захист своїм вже існуючим членам. Якщо б Сполучені Штати надали Україні статус "основного союзника поза НАТО", це могло б змінити ситуацію. Такий статус мають Японія, Австралія, Південна Корея, Ізраїль, Єгипет, Йорданія, Філіппіни, Саудівська Аравія, Кувейт і ряд інших країн. Але чи готова нинішня адміністрація США на це, враховуючи її прагнення встановити "особливі стосунки" з Росією та підтримувати з нею "взаємовигідний бізнес"? Це питання залишається відкритим, і, як завжди, залежить від ситуації в Китаї.
Найсуттєвіші, на мою думку, висловлювання не лише тижня, а й цілого 2025 року були озвучені в Європі, зокрема в Німеччині. Під час партійного з'їзду ХСС у Мюнхені канцлер ФРН Фрідріх Мерц висловився наступним чином:
"Епоха Pax Americana для нас підійшла до кінця. Ностальгія не врятує нас (...)"
Це майже тектонічний зсув у політичних та економічних центрах сили у світі". Канцлер додав, що німці та європейці загалом опинилися "посеред цього процесу" і, як і США, повинні захищати свої інтереси.
І, зрештою: "Німеччина потребує повного оновлення".
Це свідчить про те, що Україна вже не є самотньою. Європа, представлена країною-лідером, нарешті усвідомила та окреслила принцип, який вказує на те, що боротьба з агресивною Росією, яка безперервно прагне відновлення імперських амбіцій, є її невід’ємним інтересом. Європа прийняла цей виклик і залишиться вірною своїм рішенням, незалежно від того, хто займе владні позиції.
Практичне підтвердження не забарилося. Ще до наступного онлайн-засідання "Рамштайн" Німеччина передала Збройним Силам України дві системи ППО Patriot, що є значним зрушенням, адже раніше подібні поставки займали роки. Також було передано дев'ятий комплекс Iris-T. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус підтвердив ці факти і додав, що в наступному році Німеччина планує передати Україні "значну кількість" ракет AIM-9 Sidewinder зі своїх арсеналів. Це означає, що українські F16 нарешті отримають необхідні засоби для захисту, і ворожа авіація більше не зможе безпечно скидувати КАБи на українські міста.
Про реальні перспективи ворога. Ціни на російську сиру нафту впали до найнижчого рівня з початку повномасштабної війни в Україні. Bloomberg пише, що в середньому російські експортери отримують трохи більше $40 за барель. Так, це ринок, завтра ціни можуть піти вгору, але ми - про тенденцію. Збори ворога від нафтоторгівлі на 28% менше, ніж три місяці тому. При цьому собівартість важкої нафти марки URALS, яку ворог виставляє на продаж, коливається нині в межах $35-$40...
Між тим, Путін продовжує робити єдине, що він може на зовнішній арені - залякує, аби затягувати час. Про те, що Росія буде воювати, бо він досі вважає, що перемагає, він повторив у виступі в середу. Аналізувати ці слова немає жодного сенсу. Колеги-оглядачі вважають, що у випадку з Путіним, ми маємо справу з "ідеологічним" безумством. Не будемо ставити діагноз, я не психіатр, але погоджусь із "призначеннями": такому "пацієнту" не допоможуть ані пігулки, ані ін'єкції - тільки гамівна сорочка. Власне це, схоже, зрозуміли і в Європі. Залишається дочекатися, поки подібний висновок не стане очевидним і для більшості американського політикуму. Чи вже став?
Новина, яка прийшла з Брюсселю під ранок у п'ятницю була й справді довгоочікуваною. Президент Євроради Антоніу Кошта дотримався слова, яке дав у четвер: засідання закінчилося прийняттям рішення про виділення Україні безпроцентного кредиту обсягом 90 мільярдів євро для підтримки бюджету у 2026-2027 роках. Чи вистачить цих грошей ще на два роки жорстокої війни? Не знаю, нехай спеціалісти рахують. Виходячи з того, що говорили про суму у два рази більшу, щодо цього є сумніви. Але немає сумнівів в тому, що союзники розуміють все правильно і стоятимуть поруч з Україною, а значить, коли грошей дійсно не вистачатиме - дадуть ще, скільки треба.
Від цієї процедури залишився неприємний присмак. Причина не лише в зменшеній сумі. Кредит був затверджений не на основі заморожених російських активів: Бельгія та кілька союзних країн досягли свого — фінансування для України буде здійснюватися з внутрішніх резервів ЄС. Проте, з іншого боку, є й позитивний аспект. Агресору залишили можливість: після завершення війни і сплати репарацій, існує надія на розмороження активів. Якби цього не сталося, в оскаженілій постімперії виник би додатковий стимул для подальших агресивних дій.
Вчинок депутатки Безуглої, зокрема, її конфлікт з іншим депутатом у залі парламенту, свідчить про наявність серйозних проблем, які на перший погляд можуть здаватися суперечливими. Про що йдеться? По-перше, це стосується взаємодії між державними інститутами, особливо тими, що займаються питаннями війни та взаємодії з громадянським суспільством. Вже давно говорять про незадовільний рівень цих комунікацій. По-друге, існує проблема з законодавством, яке регулює діяльність під час воєнного стану. Неприпустимо, щоб будь-хто, навіть якщо це парламентарій, як-от Мар'яна Безугла, дозволяв собі висловлювати такі безпідставні звинувачення з трибуни. Під час війни парламентська сцена не є місцем для необґрунтованих нападів на головнокомандувача Збройних Сил України.
У чому ж полягає суперечливість? А в тому, що, підкреслюю, в країні, яка бореться за своє право на існування, не може бути навіть натяку на таке. Це необхідно зупинити на рівні законодавства та за допомогою ефективних механізмів його реалізації, без жодних винятків.
Олег НОВИЧЕНКО з Києва
Фото: Володимир Зеленський / Фейсбук
#Німеччина #Європа #Антисемітизм #Україна #Берлін #Дональд Трамп #Китай (регіон) #Росія #Північна Корея #Організація Об'єднаних Націй #Прем'єр-міністр #Росіяни #Москва #Володимир Зеленський #НАТО #Володимир Путін #Збройні сили України #Ізраїль #Справедливість #Європейський Союз #Місто Газа #Геноцид #Канцлер #Міжнародна космічна станція #Facebook #Bloomberg L.P. #Долар #Агресивна війна #Південна Корея #Дональд Туск #Імператорська російська армія #Донецький вугільний басейн #Гаага #Японія #Нафта #Українське громадянство #Доха #Київ #Київщина #Антоніо Коста #Християнсько-соціальний союз у Баварії #Московія (регіон) #Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії #Тунель #Демілітаризована зона #Міська агломерація #Корейський півострів
