Редакція Цензор.НЕТ не завжди поділяє думки авторів. Відповідальність за вміст матеріалів у категорії "Блоги" лежить на самих авторах.
Однією з найбільших наших труднощів є терпимість до ворожих дій і швидке прощення образ.
Прямо зараз ворог веде проти нас геноцидальну війну і щодня обстрілює всім, крім ядерної зброї (хімічну на фронті вже давно застосовує, до речі) -- але це не заважає багатьом з нас продовжувати толерувати (і навіть захищати) його мову, церкву, музику, навіть памʼятники його ідеологам.
Яким чином виглядатиме ситуація через рік після закінчення активних військових дій або просто після припинення артобстрілів у глибині території?
А через десять років? І чи будуть за таких розкладів у нас хоча б ці десять років до нового раунду війни?
Як швидко ми відвернулися від пам'яті про Голодомори та мільйони жертв репресій? Виявляється, настільки, що нова війна з тим самим агресором стала для багатьох із нас справжнім шоком. Але чи була тут щось несподіване, якщо ми вже сотні років ведемо з ними боротьбу на знищення? Проте, ми, здається, просто "забули" про це.
Не всі, на щастя. Але більшість, на жаль, втратила пам'ять. Якщо ми не візьмемося за розум, то дуже скоро можемо забути навіть уроки цієї війни.
Євреї не забули нічого. Вони не виявляють жодної толерантності до своїх супротивників. Польща також не залишила в минулому своїх образ та спогадів. Чомусь у них поки що ніхто не намагається організувати "воззʼєднання братніх народів". Це почали робити в нас.
І ще. Чомусь народи, які досягли успіхів у побудові та утвердженні своєї державності -- не страждають на хворобу "внє палітікі". У таких народів усе -- політика. Бо це ознака державного народу. А от народ бездержавний -- існує "внє палітікі". Точніше у політиці іншого, державного народу, який йому цю політику навʼязав.
Ми нація, що представляє державу. Давайте залишимося такою.
#Євреї #Політика #Репресії #Нація #Поляки #Бойові дії #Толерантність #Ядерна зброя #Цензор.нет #Іллєнко Андрій Юрійович
