Ілько Лемко: Права радикалізація та Третя світова війна

Коли вірусна епідемія, або ж пандемія, охоплює світ, зупинити її в окремій країні стає практично неможливо. Що стосується подій останнього десятиліття у вільному світі, їх можна вважати праворадикальною пандемією. Спочатку ця проблема проявлялася у досить млявій формі, проте за останній місяць ми спостерігаємо значний якісний зсув цієї небезпечної тенденції, яка, перш за все, загрожує Україні, а також всьому західному світу.

За цей дуже короткий час стався, можна так сказати, вибуховий "триплекс", тобто потрійний фашизоїдний стрибок:

1) Альтернатива для Німеччини вперше в історії зайняла перше місце в рейтингу політичних партій ФРН, отримавши 25% голосів. Можна з полегшенням відзначити, що ця партія навряд чи увійде до нового уряду, адже Федеральне відомство з охорони конституції Німеччини визнало AfD екстремістською силою, що становить загрозу для демократії. Більшість німців також вважають, що AfD здатна підірвати демократичні основи країни.

Проте, якщо кілька років тому підтримка цієї проросійської політичної сили коливалася в межах 5-7%, то нещодавній зріст до майже п'ятиразових показників і лідерство серед німецьких партій викликає серйозні роздуми про те, чи реально вони можуть прийти до влади в майбутньому, що може призвести до різноманітних негативних наслідків...

2) На дивування, ця подія майже не отримала висвітлення в українських медіа, хоча вона має всі ознаки суттєвих змін: на місцевих виборах у Великій Британії правопопулістська партія Найджела Фараджа Reform UK здобула вражаючу перемогу, обігнавши як лейбористів, так і консерваторів з настільки великою перевагою, що можна стверджувати про крах столітньої двопартійної системи вігі та торі у країні. Ця молода політична сила, заснована у 2018 році як Партія Брекзіту, вже приміряє на себе роль консерваторів, які можуть зникнути з політичної арени, в результаті чого лейбористи залишаться в двопартійному протистоянні наодинці з партією, яка може стати серйозною загрозою для демократії на Британських островах...

3) У першому турі президентських виборів в Румунії з перемогою вийшов правий популіст Джордже Сіміон, випередивши інших кандидатів на значну відстань. Відсторонення румунським судом від участі у виборах головного проросійського популіста Келіна Джорджеску, який мав різко антиукраїнські погляди, не змінило ситуації. Справа тут не в особистостях, а в ідеології праворадикального популізму, підтримка якого серед відданого електорату залишається стабільною, незалежно від конкретних особистостей, які його представляють.

Хоча Сіміон обіцяє передати владу Джорджеску у разі своєї перемоги, останній вважає, що України як незалежної держави не існує. Тому не слід сильно радіти і з приводу відсторонення Марін Ле Пен від участі в політиці у Франції. Адже її потенційний наступник, молодий і амбітний Жордан Барделла, може мати ще більші шанси на успіх у президентських виборах 2027 року. І, можливо, після цього він так само, як і Сіміон, передасть владу своїй попередниці, бабусі Марін.

Щодо нинішніх виборів в Румунії, сподіваємося, що у другому турі, який відбудеться 18 травня, кандидат від демократичних сил, мер Бухареста Нікушор Дан, зможе здобути більше голосів, ніж його суперник Сімеон. Однак останні опитування свідчать, що Сімеон випереджає Дана на 10%. Таким чином, за тиждень Румунія, яка традиційно підтримує Україну та має одну з найбільших військових баз НАТО в Європі, може, на жаль, опинитися в іншому таборі, де вже знаходяться такі країни, як Угорщина і Словаччина.

Уявімо собі сумну і, можливо, цілком трагічну, але також надзвичайно фантастичну ситуацію. Хоча, як показують останні події в США, фантазії в політиці можуть раптом стати реальністю. Для ілюстрації можна звернутися до прикладу Німеччини. Чому ж ми так впевнені, що німці справді покаялися за свої злочини нацизму і тепер стали абсолютно бездоганними? У 1930-х роках євреї, цигани та, особливо, представники ЛГБТ-спільноти не нападали на німецьких жінок, не скоювали насильства і не в'їжджали на вантажівках у натовпи під час різдвяних ярмарків. Проте німці, як активно, так і пасивно, схвалювали Гітлера, вважаючи, що ці групи людей заслуговують на знищення.

Те, що в майбутньому за кожного знищеного нацистами рома чи гея постане ціла сотня німців, а за одного єврея - двоє німців, ніхто навіть у найстрашніших снах не міг передбачити. Сьогодні, можливо, значно простіше переконати обивателя в Німеччині в тому, що для захисту нації від невгамовних мігрантів зі Сходу, які нібито загрожують безпеці німецьких жінок, варто віддати голос Альтернативі для Німеччини та налагодити відносини з Росією. А Росія, у свою чергу, може спровокувати нові жахливі конфлікти на Близькому Сході або в Північній Африці, внаслідок чого до Європи прибудуть не сотні тисяч, а мільйони біженців, і це будуть не лише працьовиті українці, а зовсім інші люди.

І таке ж ставлення до "знахабнілих мігрантів" виробиться не лише у Німеччині, а можливо і в Італії, Австрії, Угорщині, Словаччині, тобто країнах, схильних до ксенофобсько-кремлівської "альтернативи". Народ собі подумає: невже комуністи, геї і цигани являли собою таку невідворотну загрозу для Великої Німеччини, але ж їх знищували, а зараз тут у Європі розвелося неміряно явних азійських і африканських ворогів ситого й безтурботного життя споживацьких філістерів, і для цих брудних безхатьків ще й вигадують квоти для кожної країни. Тобто до влади у цих країнах мають прийти ті, хто обіцяє припинити цю мігрантську навалу і дружити та торгувати з Росією as usual.

Цей сценарій може виглядати абсурдним і фантастичним, але його не варто повністю відкидати. Як нацизм став каталізатором для Другої світової війни, так само він може призвести до нової глобальної конфлікту. Особливо з огляду на те, що новий нацизм вже проявляється через так звану "болотну імперію". Влада ультраправих, що швидко здобуває популярність у багатьох європейських країнах, під маскою боротьби з мігрантами може ініціювати вихід цих держав з ЄС і НАТО. У результаті, замість колишнього альянсу Берлін-Рим-Токіо, може виникнути нова ось Берлін-Рим-Москва. Німеччина, ймовірно, не повторить помилку Гітлера, який не зміг укласти союз зі Сталіним — адже це призвело б до катастрофічних наслідків для всього світу. З Путіним, або, можливо, з його наступниками, така угода цілком можлива. Це веде до утворення ворожих блоків. Америка, очевидно, до цього часу вже звільниться від впливу трампізму і залишиться у союзі з Україною, а також з країнами, які виступають проти Росії — Великою Британією, Францією, Польщею, балтійськими та скандинавськими державами. Отже, ситуація для нового світового конфлікту виглядає цілком реалістично.

Імовірність того, що країни як Угорщина, Словаччина, Румунія, Болгарія та Австрія можуть підтримати нацистську Росію, не виглядає такою неймовірною. Адже якщо в минулому ці держави воювали на стороні нацистської Німеччини, чому б їм не приєднатися до такої близької їм за духом нацистської Росії? Варто звернути увагу на те, як керівники цих країн, такі як Орбан і його поплічники, докладають всіх зусиль, щоб задовольнити бажання кровожадного Путіна, і як вони безмірно ненавидять Україну.

Угорські війська вже знаходилися на межі України 24 лютого 2022 року, сподіваючись, що російські сили зможуть захопити Київ всього за три дні, а самі вони, у змові з Путіним, візьмуть під контроль Ужгород і Мукачево. Наразі, здається, що ці амбітні плани все ще живі: Служба безпеки України виявила, що угорська військова розвідка активізувала пошуки шпигунів, які повинні дослідити настрої серед українців Закарпаття на випадок можливого вторгнення угорських військових.

Якщо це насправді трапиться, українці точно не дозволять повторення угорського геноциду в Карпатській Україні чи нової Корюківської трагедії, адже "таке вже відбувалося" і навряд чи з’явиться можливість для повторення. Натомість, більш реальним виглядає зовсім інший сценарій: Будапешт за три дні, а якщо бути точнішим — за три години.

Незважаючи на парадоксальність, загроза повномасштабної Третьої світової війни для України насправді не є критичною, оскільки перенесення активних бойових дій в інші регіони, такі як Балтія, Скандинавія або Чорноморський басейн, а також в будь-які країни Європи чи поза її межами, могло б стати суттєвим полегшенням для українського народу.

Те, що в результаті ймовірної Третьої світової війни загине не 60 мільйонів європейців, як це сталося під час Другої, а значно більше, нікого не турбуватиме. Адже історія не є "вчителькою життя", як стверджувалася в одній відомій латинській приказці. Більше того, може настати момент, коли не залишиться нікого, якщо перший, хто натисне на ядерну кнопку, вирішить зробити цей крок.

Причини Першої та Другої світових війн настільки незначні в порівнянні з їхніми наслідками, що навіть згадувати про них не має особливого сенсу. Третя світова війна може спалахнути через ще більш тривіальні фактори, адже здається, що справа не лише в причинах і приводах до конфліктів, які пізніше аналізуються в підручниках, а й у тому, як дивно і жахливо виглядають лідери країн, котрі без суттєвих підстав прирікають на загибель мільйони невинних. Тут є щось більше, загадкове і містичне. Ідея про війну як покарання за гріхи також не зовсім переконлива, оскільки поряд із грішниками гинуть і тисячі безневинних, включаючи маленьких дітей.

Європа, яка створила для світу всі премудрощі, які тільки можливо, в усіх галузях людського життя й духовності, сама залишається немудрою, бо перетворилася на таку собі газову камеру, де декілька разів на століття знищуються мільйони людей. Усе точно, як каже Святе Письмо: "твоя велика мудрість доводить тебе до нерозуму". Ну що поробиш, якщо вона така - ця Європа.

У зв'язку з відзначенням днів пам'яті про події на болотах, багато хто згадує, як у Німеччині завойовували перемогу численні загони радянських солдатів. Вони вчиняли насильство та вбивства, не щадячи навіть маленьких дівчаток. Німці повинні перш за все подякувати своєму фюрерові, адже саме він несе основну відповідальність за ці жахи. Які ж претензії можна висувати до диких завойовників? Коли скажений звір втрачає бар'єри своїх оковів, відповідальність лягає не на нього, адже він завжди залишався звіром, а на тому, хто допустив його до волі. Слід пам'ятати, що нові європейські лідери можуть зіткнутися з подібними наслідками, як і Гітлер, адже, як свідчить історія, у світі мало що змінюється.